2. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Економіка природокористування – інтегруюча дисципліна.

 При підготовці фахівця-еколога, як і будь-якого іншого фахівця, використовується певна структурно-логічна схема. Зміст освіти, тобто перелік навчальних дисциплін, кожна з яких має свою програму, розміщується у навчальному плані в певній часовій послідовності. Вивчення кожної навчальної дисципліни опирається на знання вивчених раніше дисциплін.

Економіку природокористування вивчають, як правило, після вивчення головних екологічних дисциплін: загальної екології, екології людини, екологічного права та основ економічної теорії, соціології. Завдання економіки природокористування – інтегрувати, тобто об'єднати, знання багатьох навчальних дисциплін, привести їх в певну систему знань, що дозволить студенту зрозуміти в загальних рисах “роботу” економічного механізму природокористування. Спираючись на розуміння суті сучасних соціально-економічних перетворень, що здійснюються в Україні, майбутні фахівці повинні зрозуміти, який господарський механізм природокористування нам потрібно збудувати, як об'єднати екологічні цілі і економічні інтереси товаровиробника, як перебудувати податкову політику держави, щоб екологізувати економіку України. Щоб сприяти переходу до інформаційного суспільства і суспільства сталого розвитку потрібно корінним чином реформувати податкову систему: оподатковувати потрібно не прибуток і доход, як це здійснюється зараз, а оподатковувати потрібно негативний вплив на довкілля – споживання ресурсів, забруднення та екодеструктивну дію на природу.

 Тому економіка природокористування, виконуючи функцію об'єднання в єдине ціле знання багатьох навчальних дисциплін, відноситься до інтегруючих і вивчається пізніше інших.

Мета навчального курсу “Економіка природокористування”.

Метою навчальної дисципліни економіки природокористування є формування у студентів екологічного світогляду, продовження знайомства з методологічними основами і методичним інструментарієм економіки природокористування, набуття навиків економічної оцінки природних ресурсів, врахування й економічного аналізу соціально-екологічних збитків, визначення економічної ефективності природоохоронних заходів і т. п. Значне місце в даному курсі відводиться формуванню господарського механізму природокористування, аналізу особливостей його структурних елементів: управління, регулювання, економічного стимулювання і т. д. На етапі переходу до ринкових відносин найбільшу значимість в господарському механізмі природокористування набуває економічний блок – власне економічний механізм природокористування, який включає оподаткування, платежі, ціноутворення, фінансування і т. п.

Головні завдання навчальної дисципліни “Економіка природокористування”.

Курс “Економіка природокористування” відноситься до одного з найважливіших у циклі дисциплін екологічного напрямку в підготовці фахівців-екологів. Він є завершальною підсумовуючою екологічною дисципліною, яка повинна сформувати цілісне уявлення про функціонування екологічного механізму раціонального природокористування, дати можливість фахівцеві визначити першочергові шляхи екологізації виробництва.

Завданнями курсу є:

- продовжити знайомство студентів із сучасними екологічними проблемами регіонального, державного й глобального масштабу з їх економічним аналізом; зі станом природних ресурсів і природних умов, причинами їх катастрофічного погіршення;

- дати чітке уявлення про раціональне й нераціональне природокористування;

- ознайомити з особливостями формування сучасної ефективної еколого-економічної політики в економічних структурах і галузевих комплексах, дати уявлення про макро- і мікроекономіку природокористування;

- дати уявлення про економічні стимули й важелі екологізації виробництв та оптимізації ресурсокористування;

- стимулювати розвиток еколого-економічного мислення, яке дозволить студентам у майбутньому формувати свої стосунки з довкіллям на основі ідеї збалансованого, сталого розвитку, коеволюції з природою.

Білоруські вчені Шимова О. С. і Соколовський М. К. головним завданням економіки природокористування вважають “формування системи знань про раціональне природокористування, шляхи досягнення сталого еколого-економічного розвитку, функціонування і вдосконалення господарського механізму природокористування, адекватного ринковій економіці”. Знання в області економіки природокористування допоможуть майбутнім спеціалістам здійснити необхідні розрахунки з економічної оцінки природних ресурсів, визначення розмірів екологічних платежів, екологічних збитків, економічної ефективності природоохоронних заходів.

Одне з головних завдань еколого-економічної освіти – підвести майбутнього фахівця-керівника виробництва до розуміння того, що будь-яка господарська дія відображається на стані довкілля і тому вирішувати виробничі питання треба комплексно, співставляти виробничий ефект з екологічними наслідками. Для сталого розвитку країни необхідно, щоб кожен громадянин був свідомим й активним учасником процесу збереження, примноження і раціонального використання природних ресурсів з метою забезпечення нормальних умов життєдіяльності нинішніх і майбутніх поколінь.

Економіка природокористування в світлі нової Концепції екологічної освіти України та Національної доктрини розвитку освіти.

В грудні 2001 р. колегія Міністерства освіти і науки України затвердила Концепцію екологічної освіти України. Вона “як елемент концепції гармонійного розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального й важливого державного документа”. Основною метою освіти в галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистості й суспільства в цілому. Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості й культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, а гармонійне співіснування з нею!), повинна стати одним із головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.

Головними завданнями екологічної освіти є:

- формування усвідомлення безперспективності технократичної ідеї розвитку й необхідності зміни її на екологічну, яка базується на розумінні єдності всього живого й неживого в складно-організованій глобальній системі гармонійного співіснування й розвитку;

- формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв'язків та самообмеженості, подолання споживацького ставлення до природи;

- розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому, регіональному, національному й глобальному рівнях, вміння прогнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів;

- розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки.

Як зазначає Савченко О. (2001), значна частина випускників не отримує належної еколого-економічної підготовки, необхідної для здійснення ринкових соціально орієнтованих перетворень без згубного втручання в природне середовище. Оскільки Україна прагне стати цивілізованою європейською державою, економіка природокористування, яка дає розуміння функціонування господарського механізму раціоналізації природокористування, має бути внесена до державного стандарту вищої освіти України як обов'язкова дисципліна. Тобто знання з економіки природокористування потрібні студентам усіх факультетів, а не лише екологічних спеціальностей.

“Ми переконані, що саме еколого-економічна освіта та освіченість, розум і висока духовність народу можуть забезпечити Україні гідне місце в ряду цивілізованих держав світу” (О. Савченко, 2001, с. 65).

У Концепції екологічної освіти також вказується на зростання значимості економічного компоненту в екологічній освіті. Екологічна освіта у вузах повинна базуватись на комплексному збалансованому поєднанні природничого, економічного, технологічного, юридичного та соціокультурного підходів. Оскільки екологічну кризу можна подолати через екологізацію суспільного виробництва, створення та впровадження економічного механізму раціонального природокористування, широкого застосування системи екологічного менеджменту та аудиту, то звідси зрозуміла значимість знань економіки природокористування.

У квітні 2002 р. була утверджена Національна доктрина розвитку освіти, в якій визначено стратегічні завдання розвитку освіти України на першу чверть ХХІ століття. В Доктрині говориться, що освіта є стратегічною основою розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього. Відзначається, що провідні держави світу освоюють стратегію сталого людського розвитку, що нагальною потребою і передумовою прогресивного поступу людства є подолання згубних наслідків технократизму, неконтрольованого науково-технічного прогресу і екологічної небезпеки. Розвиток освіти, в тому числі і еколого-економічної, є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені.

Отже, знання в галузі економіки природокористування набувають надзвичайно важливого значення для кожного фахівця і фахівця-еколога особливо.

3.УЗАГАЛЬНЕННЯ.

Отже, економіка природокористування є інтеграційною дисципліною, яка об'єднує знання екологічних та соціально-економічних дисциплін і посідає важливе місце в підготовці фахівця-еколога, даючи можливість зрозуміти, як повинен “працювати” економічний механізм раціонального природокористування, яку роль у цьому механізмі відіграють адміністративні, економічні, соціально-психологічні, правові та інші важелі.

Значення еколого-економічних знань на сучасному етапі ринкових перетворень та переходу на засади сталого розвитку надзвичайно зростає. Про це говориться у важливих державних документах – Концепції екологічної освіти і виховання України та в Національній доктрині розвитку освіти.