2. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Перетворення в економіці

Для екологізації економіки потрібно здійснити наступні взаємопов'язані перетворення (Т. Акимова, В. Хаскин, 2001):

1. Кількісну і якісну перебудову економіки ресурсів енергетики і промисловості, орієнтовану на їх економію і ефективність використання.

2. Зміну галузевої і технологічної структури виробництва з поступовим виключенням виробництва значної частини вторинних засобів споживання і мінімізацію ресурсоємності та відходності виробництва і споживання. Про це йшлося вище.

3. Поетапне включення в механізми і фактори ціноутворення всіх екологічних збитків господарської діяльності й вартісної оцінки риску екологічних уражень довкілля.

4. Відмова від диктату пропозиції в економіці й торгівлі, виключення тієї частини маркетингу, яка нав'язує і стимулює надлишкові асортименти вторинних засобів споживання.

Наслідком виконання цих вимог повинні стати складні соціально-економічні зміни:

- сповільнення кількісного економічного росту (на душу населення) і перехід до стратегії якісного росту виробництва;

- перерозподіл трудових ресурсів із сфер матеріального виробництва у сферу обслуговування людей, включаючи науку, освіту, охорону здоров'я, правовий захист, інші наукоємні галузі;

- зміна структури потреб людей з обмеженням сфери факультативних потреб;

- зменшення економічної та соціальної нерівності людей.

Розглянемо більш детально реалізацію перелічених вище положень.

Соціально-економічні зміни в процесі екологізації економіки

Зміни в економіці ресурсів

Господарювання повинно базуватися на екологічно орієнтованих принципах сучасної ресурсології. Реалізація цих принципів, по суті, означає застосування високого біосферного податку на ресурси, що поведе за собою подорожчання всієї ресурсної бази економіки, в наслідок чого здійснюватиметься:

- загальне кількісне обмеження використання ресурсів; більш глибока розробка родовищ і більш повне використання корисних компонентів із сировини;

- стимулювання всіх засобів економії ресурсів у процесі виробництва й споживання;

- необхідність заміни ресурсів і пошук нових, більш екологічних ресурсів;

- максимально можливе переключення ресурсної бази економіки з невідновних на відновні ресурси.

Прогнози свідчать, що в найближчі 2-3 десятиліття людство неминуче зіткнеться із значним подорожчанням паливно-енергетичних ресурсів, а це викличе розгалужену ланцюгову реакцію перебудови всіх складових економіки в руслі вимушеної екологізації. Важливо випередити таку ситуацію.

Зміни в галузевій та технологічній структурі виробництва ми вже розглядали раніше. Подивимося на ці процеси очима екологів-економістів Т. Акімової та В. Хаскіна (2001).

1. Зміна співвідношення між головними категоріями виробництва: зменшення виробництва засобів виробництва при збереженні чи збільшенні об'єму виробництва засобів споживання як менш природоємного.

2. Поступове виключення антиекологічних виробництв (зброя, танки, військові ракети, кораблі, ядерна зброя і т. п.).

3. Технічне й технологічне переозброєння виробництва з метою мінімізації його ресурсоємності і відходності та збільшення природозберігаючої ефективності.

Зміни ціноутворення

Ці зміни з необхідністю випливають із розвитку всієї системи платності природокористування й екологічного оподаткування. Номінальна собівартість усіх товарів і послуг занижена в порівнянні з реальною рівно на ту величину, на яку не зкомпенсовано екологічні збитки, спричинені довкіллю й реципієнтам усіма стадіями виробництва й експлуатації засобів споживання. При цьому різниця між номінальною і реальною вартістю тим більша, чим більша природоємність виробництва.

Оскільки екологічне оподаткування стосується не лише виробників, але й покупців, повна реалізація платності природокористування в умовах відкритої економіки неминуче веде до збільшення розходжень між цінами і купівельною спроможністю. Внаслідок цього буде здійснюватися витіснення з ринку найбільш природоємних товарів і послуг.

Відмова від диктату пропозиції в економіці

Відмова від диктату пропозиції в економіці – одне з найбільш гострих порушень економічної традиції. В довготерміновий період визначальним для економічного росту є не сукупний попит, а сукупна пропозиція. Економічна історія XX ст.. знає немало прикладів, коли наглий напір пропозиції стимулював первинно слабкий попит, забезпечував швидкий ріст капіталу і приводив до утворення стійкої потреби. Причому часто це стосувалося прямо протиприродних, антиекологічних стимулів споживання, що дають найбільший прибуток, -- зброї, наркотиків, алкоголю, ліків. Але, по суті, практично будь-яке переважання пропозиції над попитом антиекологічне в тій мірі, в якій не контролюється екологічними вимогами до виробництва й збереження здоров'я і життя людей.

Зміна структури потреб

Це одна з найбільш складних проблем соціальної екології, що зачіпає сам базис економіки і має безпосереднє відношення до її екологізації, -- це зміна структури і стереотипу потреб людей. Безмежність і неможливість задоволення матеріальних потреб важко перебороти. Але до цього треба прагнути, інакше екологізація економіки буде неможливою. Необхідна відмова людей від частини факультативних потреб, забезпечення яких має високу природоємність. Більш детально це питання описано в підручнику Т. Акімової і В. Хаскіна (2001).

Зменшення економічної та соціальної нерівності людей

Ця проблема не може бути досягнутою через кількісний ріст економіки.

Четверта частина людства відноситься до розвинутого споживацького суспільства, якому властиві високі стандарти споживання, великий вибір товарів і послуг з переважанням задоволення вторинних потреб. В цих країнах споживання на душу населення на порядок вище, ніж у решті країнах. На розвинуте споживацьке суспільство приходиться ¾ світових трат матеріальних й енергетичних ресурсів і відповідно така ж доля в глобальному антропогенному тиску на природу. Звідси випливає, що значна частина цього тиску обумовлена забезпеченням вторинних потреб меншості людства.

Стає очевидним, що проблема глобальної нерівності шляхом нарощування виробництва не може бути вирішена. Доведення подушного споживання в країнах, що розвиваються, до рівня розвинутих планета Земля не витримає. Зближення питомого подушного споживання можливе лише за рахунок значного зниження масштабів економіки розвинутих країн і дуже поміркованого зустрічного руху економіки країн бідних.

Відтворювальний механізм екологізації

Перехід країн колишнього соціалістичного табору, в тому числі й України до ринкових відносин спонукає по-новому подивитися на проблему екологізації суспільного виробництва, проаналізувати всю складність і багатогранність зв'язків повного циклу виробництва й суспільного споживання. В ринкових системах потреби людей є головною рушійною силою суспільного розвитку взагалі, і виробництва зокрема. У поїзді “попит – пропозиція” саме попит є тим потужним локомотивом, який тягне за собою довгий ланцюг пропозиції.

Виходячи з цього, треба усвідомити, що саме споживач є головним винуватцем драми під назвою “екологічна криза”. Саме він, споживач, є головним замовником знищення природи, а промислові монстри є лише замовленими виконавцями цього знищення.

Отже, ланцюг послідовних процесів руйнування природи, накопичуючись, веде до споживача. Споживач є єдиною ланкою у виробничо-споживацькому циклі, на виході якого існують лише відходи. Важко дати точну оцінку інтегральним екодеструктивним процесам всього ланцюга виробництва й споживання продукції. Однак якщо врахувати, що їх основу складають енергомісткі процеси, то структура споживчого попиту на природу може бути приблизно оцінена за енергоємністю окремих складових споживання.

Процес екологізації виробництва повинен бути системою, що постійно відтворює основні взаємопов'язані і взаємообумовлені елементи. До основних компонентів відтворювального механізму екологізації народногосподарського комплексу можуть бути віднесені:

- відтворення екологічного попиту;

- відтворення екологічно орієнтованої виробничої основи;

- відтворення екологічно орієнтованих людських факторів;

- відтворення мотивів екологізації.

Екологізація попиту.

Вище ми розглянули питання зміни структури людських потреб. Соціально-економічний механізм цих процесів – відтворення екологічного попиту. Під відтворенням екологічного попиту розуміється постійно відновлювані процеси формування потреб в екологічних товарах, а також створення фінансових можливостей реалізації цих потреб.

Екологічними товарами вважаються вироби та послуги, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного споживання.

Ми вже знаємо, що винуватцем руйнування природи є споживач. Саме до нього веде ланцюг послідовних процесів порушень у довкіллі. Аналізуючи виробничо-споживацький цикл, приходимо до висновку, що до зниження екологічного пресу може привести відмова від споживання найбільш природоємних видів продукції, вкорочення цього ланцюга (тобто заміна первинних природних ресурсів на утилізовані із відходів), підвищення ефективності виробництва (тобто підвищення глибини використання матеріально-енергетичних ресурсів) і, на кінець, загальне зниження матеріально-енергетичного об'єму товарів, що споживаються.

Виходячи з цього, відтворення попиту на екологічні товари і послуги є ведучою ланкою екологізації виробництва. Формування попиту на екологічні товари проходить через формування трьох взаємопов'язаних економічних елементів: потреб, інтересів, можливостей.

Потреби людини – це суб'єктивно відчутний недостаток матеріальних чи духовних благ, що спонукає людину до їх активного пошуку і одержання. Потреби людини обумовлені вихованням і розвитком та умовно поділяються на матеріальні і духовні (А.П.Ошмарин, В.І.Ошмарина, 1998). Потреби людей в економічному плані – це види продукції (включаючи їх властивості, якості, функції), яких потребують люди. Будучи усвідомлені конкретними людьми чи соціальними групами, потреби стають інтересами, тобто спонукаючими мотивами придбання товарів. Попитом являються інтереси, підкріплені фінансовими можливостями.

Потреба в чистому довкіллі перетворюється в інтерес лише будучи усвідомленою людьми. Інтерес перетворюється в попит лише при умові підкріплення фінансовими можливостями (Л.Г.Мельник, 2002).

Стадії еволюції екологічних потреб.

Можна прогнозувати чотири основні стадії еволюції екологічних потреб.

Перша стадія пов'язана з розвитком засобів захисту довкілля від руйнівних (забруднюючих, екодеструктивних) процесів. Основне призначення природоохоронних засобів – компенсувати екологічну недосконалість існуючих виробничих технологій і споживчих товарів.

Друга стадія пов'язана з екологічним удосконаленням технологій виробництва без зміни існуючої структури вироблюваних видів продукції. Основний екологічний попит на цьому етапі акцентується на технологічних системах, що модернізують існуючу виробничо-споживчу базу.

На третій стадії пріоритети будуть віддаватись заміні екологічно недосконалих виробів і послуг на більш досконалі в екологічному плані еквіваленти в рамках існуючого стилю життя. Основне завдання товарів і послуг, які приходять на зміну старим аналогам,− значне підвищення ефективності всіх стадій життєвого циклу товарів і послуг. Зокрема, нові матеріали і вироби повинні різко знизити енергоспоживання систем життєзабезпечення людини.

Четверта стадія пов'язана з виробництвом і споживанням виробів і послуг, які корінним чином змінюють стиль життя. В даному випадку мова іде про суттєве збільшення питомої ваги інформаційних товарів і послуг в загальному об'ємі споживання, що сприяє підтриманню сталого розвитку суспільства.

Екологізація виробничої бази.

Під відтворенням екологічно орієнтованої виробничої основи варто розуміти генерування наукових ідей, формування інформаційних матеріалів, створення технічних засобів і технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених виробничих систем. Можна сформулювати соціальні, економічні і технологічні передумови екологізації виробничих факторів.

Соціальні передумови виникають тоді, коли соціальні інтереси, культурний рівень і особисті бажання людей сприяють виникненню екологічних потреб (передумови “необхідності”).

Економічні передумови створюються тоді, коли в економічній системі виникають економічні умови й організаційні механізми, що забезпечують для виробника економічну вигідність процесів екологізації (передумови “ефективності”).

Технологічні передумови виникають, коли у виробничій системі накопичуються достатні технічні засоби реалізації екологічних потреб (передумови “здійснюваності”). Економічні й технічні передумови формують групу “передумов достатності” (Мельник Л.Г., 2002).

Відслідковуючи коротку історію екологічної трансформації виробництва на прикладі розвинутих країн можна виділити наступні етапи екологізації економіки, які начебто “слід у слід” повторюють вищезгадані стадії формування екологічного попиту:

1) очисних споруд (1970-ті роки);

2) маловідходних технологій (1980-ті роки);

3) тотальної ефективності (1990-ті роки);

4) екологізації стилю життя (початок цього періоду, можливо, слід очікувати наприкінці поточного десятиліття) (Мельник Л.Г., 2002).

Екологічне підприємництво.

Сфера виробництва екологічних товарів і послуг повинна стати високорентабельною сферою економічної діяльності, прибутковим видом підприємництва.

Під екологічним підприємництвом розуміється такий вид підприємницької діяльності, який пов'язаний з випуском і реалізацією екологічної продукції (виробів, послуг, робіт). У свою чергу, підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на отримання прибутку; вона передбачає економічну, в тому числі майнову відповідальність за результати діяльності (Мельник Л.Г., 2002).

У 1990-і роки ми все частіше спостерігаємо ситуацію, коли бізнес стає інструментом для вирішення проблем захисту навколишнього середовища, а не джерелом виникнення цих проблем. З'являється все більше компаній, що прагнуть до радикальних змін у своїй діяльності з метою створення екологічно чистих продуктів – і не тільки в ім'я власного престижу, але й заради майбутнього планети (Соколенко С.І., 1999). В книзі професора Станіслава Соколенка приводиться багато прикладів біопідприємництва. Наприклад, створення виробництва по переробці старих автомобільних шин на канадському заводі в Аяксі (провінція Онтаріо, недалеко від Торонто). Статистика свідчить, у США в 1989 р. на переробку йшло всього лише 10% покришок, у 1995 р. перероблялося уже 183 млн шин із 253, тобто 72%, у 1997 р. уже перероблялося 95% шин. Компанія, що розробила технологію переробки шин, та компанії, які купили патент та займаються переробкою старих шин, одержують величезні прибутки.

Перспективність екологічного підприємництва в Україні.

Серед найбільш перспективних в умовах України видів виробництва продукції екологічного призначення можна назвати (Мельник Л.Г., 2002):

- моніторингові системи; попит на них неминуче виникне внаслідок підвищення рівня екологічного навантаження; це може відбутися за умов передбачуваного пожвавлення виробничої діяльності у країнах пострадянського простору;

- очисне обладнання; можливий економічний бум при посиленні екологічних вимог змусить підприємства придбати різні види очисного обладнання;

- лічильники; цілком імовірно, найближчим часом варто очікувати значного пожвавлення попиту на різні види вимірювальної апаратури (лічильники води, газу); збільшення цін на природні ресурси змушує рахувати “гроші” і відмовлятися від “комуністичних” систем розрахунку “за потребами”;

- технології, обладнання і матеріали для ресурсозбереження (енерго- і матеріалозбереження); зростання цін на енергоносії і матеріальні ресурси обумовлює підвищення попиту на ресурсозберігаючі технології й обладнання;

- засоби індивідуального екологічного контролю; за умов зростання добробуту населення і його купівельної спроможності варто очікувати збільшення обсягу продажів приладів індивідуального екологічного моніторингу (екологічних індикаторів), засобів екологічного захисту (наприклад, фільтрів води) і мініекологічних систем (наприклад, маленьких каналізаційних систем на 1-3 будівлі);

- сільськогосподарські технології (в тому числі для присадибних ділянок); ця група товарів включає виробництво насінєвого фонду, засобів механізації, систем контролю, захисту рослин, переробки продукції;

- переробка і знешкодження відходів; переробка відходів є резервом дешевих ресурсів, водночас використання відходів допомагає вирішити екологічні проблеми;

- інформаційні товари і послуги; цей вид товарів і послуг є, в основному, новим видом потреб, обсяг і номенклатура якихмають розширюватися по мірі зростання купівельної спроможності; а головною особливістю цих товарів є значна частина “інформації” у вартості виробництва;

- інформаційна медицина і фармацевтичні засоби (особливо на власній рослинній сировині); вони можуть скласти значну конкуренцію дорогим імпортним синтетичним лікам і біодобавкам;

- рекреаційні та біологічні послуги; в Україні існують унікальні курортні та природні умови.