Класифікація видів і форм природокористування

Природокористування поділяють на:

- пряме (використовуються природні ресурси з їх вилученням);

- непряме (використовуються природні ресурси без їх вилучення, наприклад, рекреаційне, водний транспорт і т. п.);

Розрізняють також :

- загальне природокористування (задоволення життєвих потреб без оплати та спеціальних дозволів);

- спеціальне використання природних ресурсів для виробництва на підставі дозволів, плати.

З точки зору економіки природокористування важливим є поділ на:

- нераціональне;

- раціональне природокористування.

Природокористування людини проявляється в таких формах:

- життєзабезпечуючої;

- господарсько-економічної;

- культурної.

Отже, природокористування – органічна частина суспільного відтворення, елемент органічної системи суспільства, багатофункціональна сфера діяльності.

Широке визнання цього фактора не випадкове, воно сформувалось на такому етапі економічного розвитку, коли виявились обмеження природного потенціалу, вичерпність ресурсів природи, виникли кризові ситуації в стані довкілля. Однак потрібен був достатньо довгий і трудний досвід науки і практики для усвідомлення того, що окремі безсистемні дії з охорони природних компонентів, підвищенню віддачі конкретних природних угідь, перетворенню ландшафтів не лише на ефективні економічно й соціально, але й призводять до деградації природних систем, дестабілізації природних процесів, що відбуваються в них. Завдяки накопиченому суспільством досвіду в сфері взаємодії з оточуючим середовищем була визнана необхідність єдиного підходу до діяльності з використання природи, її збереження та відтворення. (Шимова О. С., Соколовський Н. К., 2001. с. 7).

Раціональне природокористування.

Раціональне природокористування – це:

− система діяльності, покликана на забезпечити економну експлуатацію природних ресурсів і умов та найбільш ефективний режим їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарства і збереження здоров’я людей.. Високоефективне господарювання, що не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу... і не викликає глибоких змін в оточуючому людину середовищі...(Реймерс Н. Ф., 1990, с. 405-406). Нераціональне природокористування – система діяльності, що не забезпечує збереження природно-ресурсного потенціалу...;

- система діяльності, що забезпечує ефективне, економне використання і відтворення природних ресурсів (сировини й енергії), а також найбільш повну технологічну схему переробки відходів виробництва з урахуванням інтересів господарства, що розвивається, і збереження здоров’я людей (Киреев Н. Г., Киреева Н. В., 1999);

- розумне освоєння природних ресурсів, попередження можливих шкідливих наслідків людської діяльності, підтримання і підвищення продуктивності та привабливості природних комплексів й окремих природних об’єктів ( К. М. Ситник, 1994);

- це високоефективне господарювання, яке не призводить до різних порушень природно-ресурсного потенціалу або змін у навколишньому середовищі, що можуть завдати значної шкоди здоров’ю людей і навіть загрожувати їх існуванню. Під раціональним природокористуванням розуміють мінімальні витрати відновних і невідновних природних ресурсів для задоволення обґрунтованих життєвих потреб людського суспільства при мінімальній шкоді природному середовищу (Запольський А. К., Салюк А. І., 2001);

- збалансована взаємодія суспільства та природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства й здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування (Г. О. Бачинський ред., К., 1995);

- система взаємодії суспільства й природи, побудована на основі наукових законів природи і в найбільшій мірі відповідає як завданням розвитку виробництва, так і збереженню біосфери (Л. А. Муравей ред., 2000);

- призвано обеспечить необходимые условия для процветания человечества и получения материальных благ, максимальное использования каждого природного териториального комплекса и одновременное предотвращение возможных негативных влияний процессов производства на процветание природы, её компонентов (Дедю И. И., 1990);

- означает комплексное научно обоснованное использование природных богатсв, при которов достигается возможное сохранение природно-ресурсного потенциала, при минимальном нарушении способности экосистем к саморегуляции и самовосстановлению. Нерациональное природопользование не обеспечивает сохранение природно-ресурсного потенциала, ведёт к оскуднению и ухудшению качества природной среды, сопровождается загрязнением и истощением природных систем, нарушением природного равновесия и разрушением экосистем (Коробкин В. И., Предельский Л. В., 2001).

Под рациональним понимается изучение природных ресурсов, их бережная эксплуатация, охрана и воспроизводство с учётом не только настоящих, но и будущих интересов развития народного хозяйства и сохранения здоровья. К сожелению, современное состояние природопользования в большинстве случаев может быть охарактеризировано как нерациональне (вплоть до исчезновения) природних ресурсов, даже восстановимых; нарушению экологического равновесия природных систем; загрязнению окружающей среди. Причин здесь много. Это и недостаточное познание законов экологии, и слабая матерыальная заинтересованность производителей, и низкая экологическая культура населения и др. (Дёмина Т. А., 2000)

Під раціональним природокористуванням слід розуміти систему суспільних заходів, направлених на планомірне підтримання і примноження природних ресурсів. Поліпшення виробничих основ продуктивності ґрунтів, вод, повітря, рослин, тварин та інших факторів виробництва та задоволення духовних потреб; зниження втрат сировини, матеріалів, зменшення відходів виробництва, переробка відходів у промисловості, будівництві, невиробничій сфері й сільському господарстві.