5.2. В економічному становленні індустріального суспільства важливу роль відіграли великі географічні відкриття кінця XV – початку XVI ст.

Економічні їх передумови – криза левантійної торгівлі, яка виникла після загарбання турками Константинополя у 1453 р. Континентальна торгівля теж занепадає. Відчувалась нестача грошей у товарному обігу  для утримання війська, чиновників двору.

Науково-технічні передумови. В Європі з’явилися нові типи кораблів (каравели, баржі), зросла їх вантажність, поліпшились мореплавні характеристики.

Було сконструйовано барометр, гідрометр, вдосконалено компас, видано географічний атлас.

Політичні передумови. Абсолютистські монархії прагнули до розширення своїх володінь. До далеких подорожей спонукали мотиви навернення невідомих народів до християнства. Перші експедиції споряджались за рахунок держави і зробити це могли лише економічно сильні держави, якими були абсолютистські монархії.

Початок ВГВ поклали подорож португальця Васко да Гами (1497-1498), який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан. Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією, у 1492 р. рушив на захід через Атлантичний океан і відкрив Америку. Він здійснив ще три експедиції до Америки (1493-1496, 1498-1500, 1502-1504). Першу навколосвітню подорож здійснила експедиція Магеллана в 1519-1524 рр.

Наслідки ВГВ:

- Виникли економічні зв’язки між найвіддаленішими землями, народами різної матеріальної культури;

- Торгові шляхи перемістилися із Середземномор’я в Атлантичний, Індійський, а пізніше – Тихий океани;

- Зовнішня торгівля у XVI-XVIIІст. стала світовою;

- З американського континенту в Європу були завезені кукурудза, картопля, тютюн, какао, ваніль, індики;

- Почалося формування світового ринку, в який поступово втягувалась Америка, Східна Європа з підвладними Росії просторами Євразії та африканський континент;

- Сталася “революція цін”, викликана припливом до Європи благородних металів, почавшись з Іспанії. Ціни на товари в Іспанії і Португалії зросли у 4 рази, а на хліб у 5 разів, у Франції – в 2,3, а в Англії  - в 2,5 рази. Одночасно почалося здешевлення дорогоцінних металів;

- Створилася світова колоніальна система. Спершу найбільшими державами були Іспанія і Португалія, а згодом Англія, Франція, Нідерланди. Пограбування колоніальних народів сприяло нагромадженню величезних багатств у країнах Західної Європи.

Значну роль у процесі генези індустріального суспільства відіграли буржуазні революції у Нідерландах (1566-1609), Англії (1640-1660), Франції (1789-1794), Північній Америці (1773-1776).

Хід економічного розвитку Нідерландів гальмувала Іспанія, яка у XVI ст. перетворила країну у свою колонію, що стало причиною революції, яка носила національно-визвольний характер. Вона перемогла тільки у північних провінціях, які 26 липня 1581 р. проголосили свою повну незалежність. Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише у 1609 році.

В Англії внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні перепони для господарського піднесення.

Унаслідок революції у Франції відбулися радикальні зміни. Було ліквідовано середньовічні порядки – феодальні привілеї, селянські повинності, їх борги феодалам. Підлягали ліквідації: данина, ниниші, феодальні суди, продаж урядових посад. Було скасовано цеховий устрій та державну регламентацію промислового виробництва. Проголошувалася свобода торгівлі, відмінено рабство у французьких колоніях. Власність оголошувалася святою і недоторканною, оподаткуванню підлягали усі громадяни. Було введено єдину систему мір і ваги (метр, кілограм), лівр замінено на франк, що ділився на 100 сантимів.

3. Великі географічні відкриття поклали початок освоєнню американського континенту, але колонізація почалася у 1609 р., коли голландці заснували колонію на р. Гудзон. У 1613 р. – новий Амстердам, який англійці в 1664 р. перейменували в Нью-Йорк. Англія досягла найбільших успіхів. До 1760 року в Північній Америці було 13 англійських колоній (Нова Англія) з населенням 2,5 млн. чол. Тут успішно розвивались різні промисли: хутряний, а також рибальство, скотарство, примітивного типу мануфактури. Англія гальмувала економічний розвиток колоній, які позбавлялися права вільної торгівлі. Заборонялось створювати власні фабрики, обробляти сировину (зерно, худобу, залізну руду, хутро). Сировину дозволялось лише вивозити. Колонії могли торгувати тільки з Англією. Такими діями Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи північних американців. У англійському парламенті представників колоній не було. Все це призвело в 1775 р. до війни за незалежність, яка закінчилась перемогою колоній і створенням Сполучених Штатів Америки у 1776 році. Війна одночасно була буржуазною революцією. Вона знищила феодальні маєтки, конфіскувала землі прихильників Англії. Революція прискорила розвиток промисловості і товарів. Проте у південних штатах зберігалося рабство, яке було ліквідовано лише в середині XIX ст.

Таким чином, визначальними у господарстві країн Західної Європи і США були буржуазна перебудова,  становлення індустріальних суспільств, але на кінець XVIII ст. нові стосунки перемогли лише частково.  В Іспанії, Португалії посилилась феодальна реакція, економіка характеризувалась занепадом.

4. Для країн Центральної, Східної, Південно-Східної Європи (Східна Німеччина, Польща , Росія, Чехія, Угорщина, Моравія, Сілезія) протягом XVI-XVIII ст. визначальним було утвердження панщинно-кріпосницької системи господарства. Цей процес дістав назву “повторне закріпачення”.

Характерними були процеси захоплення феодалами общинних земель, переважання відробіткової ренти. Ці країни перетворилися на аграрно-сировинний придаток країн Західної Європи, не будучи готовими до індустріальної перебудови. Міста не могли взяти на себе роль рушія суспільного прогресу. Слов’янські народи, крім російського, не мали своєї державності.

Класичним районом панщинно-кріпосницької системи були східнонімецькі землі між Ельбою і Одером Дворяни мали поземельну, особисту, судово-адміністративну владу над селянами. У XVI ст. відробіткова рента складала 1 день, наприкінці цього століття – 2 дні, а в середині XVII ст. – 3 дні. Зменшилась кількість селянських господарств. 34% зерна селяни віддавали поміщику.

В українських землях, які знаходилися під владою Польщі, головною формою організації виробництва був фільварок.

Австрійське аграрне законодавство поділило землі на рустикальні (селянські), доменіальні (поміщицькі). Перші мали наділи на правах володіння, користування і розпорядження землею (закупні землі) або на правах тимчасового користування (незакупні землі). Вони були зобов’язані виконувати всі повинності. Домінікалісти були орендарями землі і не виконували регулярних повинностей перед державою. Селяни ділилися на загородників, халупників, поденників. Особиста залежність селян була ліквідована в Чехії, Моравії, Сілезії в 1781 році,  а в Угорщині – в 1785 році.

Австрійський уряд здійснив ряд реформ, зросла кількість мануфактур, був створений державний банк, обмежені права цехів, знищені внутрішні кордони і мита.

У кінці XVI – на початку XVII ст. виникла Російська централізована держава. До її складу ввійшли народи Поволжя, Уралу, Сибіру, а в 1654 році – на правах автономії – Українська козацька держава. В XVI-XVIII ст. вотчина замінилась помістям (умовне службове держання без права відчуження). Існувало два види власності - родова (отримання у спадок), надбана. “Соборне уложення” 1649 р. завершило утворення кріпосництва. Відробіткова рента становила 6 днів. Селяни поділилися на державні (чорносошні), двірцеві, дворянські, монастирські. На початок XVIII поміщикам належало 73% кріпаків. Основне населення проживало в сільській місцевості (в містах менше 4%). Ремесло набуло територіальної спеціалізації, перетворилося на дрібне товарне виробництво. Виникла мануфактура: державна, вотчинна, монастирська, орендна, посесійна (належали приватним особам на умові умовного спадкового одержання, використовувалася праця найманих приписних селян, а також спеціально куплених для роботи на мануфактурах).

У XVII ст. почався процес формування всеросійського ринку.

Думки вчених – дослідників щодо економічного розвитку цих країн розійшлися, одні вважали, що в країнах Центральної, Південно-Східної та Східної Європи процес становлення капіталізму розпочався в XVI-XVIII ст. аналогічно до розвинених країн Заходу, але мав свої особливості. Інші обґрунтовують початок цього процесу кінцем XVIII-XIX ст., твердять, що становлення індустріального суспільства відбувалось повільно із збереженням феодальних пережитків. Прискорились ці процеси в промисловості і в сільськогосподарському виробництві лише після скасування кріпосного права в ІІ половині XIX ст.