5.2. Художній, мислительний та художньо-мислительний типи нервової діяльності

На підставі спостережень за поведінкою людини та згідно з концепцією про дві сигнальні системи І. П. Павлов дійшов висновку, що в людей, незалежно від чотирьох типів нервової системи (загальних для людей і тварин), існують також специфічно людські типи нервової діяльності - художній, мислительний, художньо-мислительний (середній).

Для людей художнього типу є характерним певне переважання першої сигнальної системи над другою та конкретно-образного мислення над абстрактним. Люди цього типу в процесі розумової діяльності широко користуються чуттєвими образами навколишнього світу. Вони схоплюють дійсність у цілому, не подрібнюючи її на частини, тобто в них переважає синтетична (інтегративна) діяльність мозку.

Люди мислительного типу характеризуються переважанням другої сигнальної системи над першою та абстрактно-логічного словесного мислення над предметно-образним, тобто різко вираженою здатністю до абстрагування від дійсності, що грунтується на намаганні аналізувати, подрібнювати її на частини, а потім об'єднувати в цілісну систему.

Представники середнього (художньо-мислительного) типу

* Запитання: В чому причини і звідки витоки цього явища? - ставилося нами перед різними лекційними аудиторіями протягом трьох років (приблизно 800 осіб). У судженнях наші студенти були одностайними: війни XX ст., репресії, голод та інші соціальні негаразди (у психологічному розумінні - стреси, страх, тривожність, гальмування емоцій і мислення) призвели до «розширення кордонів» неврівноваженості та інертності людини взагалі, особливо генотипу на нашій території, і передаються спадково. Вони характеризуються приблизно однаковою активністю двох видів мислення (двох сигнальних систем). До цього типу належить більшість людей.

Представники яскраво виявленого художнього та мислительного типів, як вважав І. П. Павлов, часто потерпають від неврозів і психозів.