8. Державне замовлення і контракт на продукцію
1. Сутність державного замовлення і контракту на продукцію
2. Концепція державної системи замовлення
3. Формування і розміщення державних замовлень
1. Сутність державного замовлення і контракту на продукцію
Державне замовлення і контракт регулюються законом україни "про поставки продукції для державних потреб".
Державними потребами вважаються потреби україни в продукції, необхідній для
Розв'язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її
Безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів,
Реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування
Органів державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету україни.
Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності україни всіх форм власності .
Державні замовники - це міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади україни, державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені кабінетом міністрів україни укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.
Виконавці державного замовлення - це суб'єкти господарської діяльності україни всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.
Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету україни та інших джерел фінансування, що залучаються до цього.
Гарантом за зобов'язаннями державних замовників виступає кабінет міністрів україни.
Обсяги коштів для закупівлі зазначеної продукції передбачаються в законі про державний бюджет україни на поточний рік та визначаються кабінетом міністрів україни відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.
Поставки продукції для виконання регіональних програм забезпечуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також позабюджетних джерел, що залучаються для цієї мети.
Державні замовники: здійснюють, виходячи із інтересів держави, вибір виконавців державного замовлення шляхом проведення конкурсного відбору; укладають з виконавцями державного замовлення державні контракти; гарантують виконавцям державного замовлення від імені держави оплату продукції. , яка поставляється для державних потреб за умовами, що визначаються
Державні замовники забезпечуються кабінетом міністрів україни фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державного замовлення, є відповідальними за задоволення державних потреб у відповідній продукції.
Контроль за виконанням поставок продукції для державних потреб здійснюють державні замовники та центральні органи державної виконавчої влади.
Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності, а також для суб'єктів господарської діяльності україни всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на поставку продукції є обов' язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення.
З метою економічного стимулювання виконання державних замовлень виконавцям можуть надаватися пільги щодо податку на прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти митні та інші пільги.
У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф пеня), а також відшкодовуються завдані збитки.
У разі необґрунтованої відмови виконавця державного замовлення від укладення
Державного контракту на поставку продукції для державних потреб та при наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту.
Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків у разі неналежного виконання зобов' язань за державним контрактом не звільняють від виконання державного контракту в натурі.
Державний замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством україни та державним контрактом.
При невиконанні державним замовником зобов' язань за державним контрактом, державний замовник відшкодовує виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.
У випадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, що виготовлена за державним контрактом, виконавець державного замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьому замовник відшкодовує виконавцю додаткові витрати пов'язані з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції - завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.
2. Концепція державної системи замовлення
Найважливіші положення концепції державної системи замовлення такі:
По-перше, державне замовлення - це органічний структурний елемент цілісної системи замовлень як форма відображення інтересів суспільства, кожного споживача (замовника) і виробника продукції при складанні планів виробництва, розподілу і споживання продукції, матеріальних та інших ресурсів;
По-друге, цілісна система замовлень функціонує на основі прямих, безпосередніх зв'язків і контактів підприємств та організацій як рівноправних партнерів в організації виробництва і споживання продукції.
По-третє, цілісна система замовлень є постійно діючим інструментом досягнення реальної планової і практичної збалансованості виробництва і його матеріальних ресурсів у динаміці.
По-четверте, структура замовлень повинна забезпечуватися матеріальними ресурсами із застосуванням різних форм і методів матеріально-технічного постачання, зручних для суб'єктів господарювання.
Державне замовлення укладається на виробництво та поставку для державних потреб промислової продукції, сільськогосподарської сировини та продовольства, виконання робіт, надання послуг, створення виробничих потужностей, проведення фундаментальних та найважливіших прикладних наукових досліджень, освоєння нових технологій, підготовку спеціалістів, розв'язання соціальних проблем.
3. Формування і розміщення державних замовлень
Формування і розміщення державних замовлень здійснюється у певній послідовності. Так, міністерства і відомства-замовники, виходячи з аналізу балансів виробництва і споживання визначають види і обсяги продукції. Вироблені пропозиції надсилаються замовниками до міністерства економіки, яке узагальнює ці пропозиції, погоджує з міністерством фінансів визначену суму коштів з урахуванням можливостей державного бюджету і подає їх кабінету міністрів україни. Затверджені види і обсяги продукції доводяться замовникам, а також підприємцям-виконавцям через галузеві міністерства, відомства.
Основні показники державного замовлення на сільськогосподарську продукцію в динаміці постійно скорочувалися в зв'язку з фінансовими труднощами країни. Починаючи з 1996 року перелік замовницької продукції скоротився до зерна, племінних тварин і елітного насіння.
В умовах економічної кризи, держзамовлення на сільськогосподарську продукцію виступає у формі обґрунтованої необхідності. В цьому зв'язку важливу роль відіграє обґрунтування рівнонапруженого розподілу обсягу держзамовлення серед виробників продукції на основі врахування їх потенціальних виробничих можливостей.
Сукупний ресурсний потенціал господарства (району, області) як сумарна вартість земельних, трудових ресурсів і основних виробничих фондів, характеризує собою рівень виробничих можливостей. Його використовують для рівнонапруженого розподілу обсягів держзамовлення в області серед районів, у районі - серед господарств.
Процес встановлення обсягів держзамовлення не вимагає великих розрахунків. Послідовність його така: на першому етапі визначають середньообласний норматив продукції на одиницю ресурсного потенціалу, потім, помноживши його на суму ресурсного потенціалу конкретного району (господарства) розраховують нормативний обсяг держзамовлення.