Тема 2. Державне регулювання ринку цінних паперів
1. Державна програма приватизації майна державних підприємств.
2. Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі.
3. Поняття ринку цінних паперів та його учасники.
4. Основні види цінних паперів.
5. Суть фондової біржі та депозитарної системи.
6. Державне регулювання ринку цінних паперів.
1. Державна програма приватизації майна державних підприємств
Державна програма приватизації, прийнята вру в 1992р., визначає основні цілі, пріоритети, способи та порядок приватизації державного і відчуження комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, завдання щодо обсягів приватизації майна, що перебуває у державній власності.
Головними завданнями програми є:
- Здійснення ринкових перетворень в економіці україни;
- Сприяння підвищенню ефективності економіки україни в цілому та чутливості підприємств до вимог ринку;
- Завершення етапу приватизації із застосуванням приватизаційних паперів, компенсаційних сертифікатів;
- Підвищення інвестиційної привабливості підприємств та створення умов у процесі приватизації для залучення інвестицій на їх розвиток;
- Створення умов для формування недержавних власників, які б мали довгострокові інтереси в розвитку приватизованого об' єкта та здійснювали ефективне управління ним;
- Забезпечення демонополізації економіки.
Класифікація об'єктів приватизації
Об'єкти приватизації, класифікуються за групами залежно від первісної (балансової) вартості основних фондів у цінах на 1 квітни 1996 року:
Група а — об'єкти, вартість основних фондів яких не перевищує 1 млн. Гривень (крім об' єктів групи г, науково-дослідних інститутів, науково-дослідних та проектних організацій, автотранспортних підприємств, що мають мобілізаційні резерви);
Група б — об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. Гривень до 170 млн. Гривень, а частка вартості основних фондів, що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката більш як у 1,5 рази (крім об'єктів групи г);
Група в — об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. Гривень до 170 млн. Гривень, а частка вартості основних фондів, що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартість приватизаційного майнового сертифіката більш як у 1,5 рази (крім об'єктів групи г);
Група г — об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн. Гривень, а також підприємства (незалежно від вартості основних фондів), що займають монопольне становище на ринку відповідних товарів україни і визнані такими у встановленому порядку; об' єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; об' єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами україни;
Група д — об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, майно ліквідованих підприємств, підприємств-банкрутів;
Група е — частки (паї, акції), що належать державі у майні суб'єктів підприємницької діяльності зі змішаною формою власності, цінні папери, паї, інше майно, що не було враховане під час проведення оцінки вартості майна об' єкта приватизації та не ввійшло до його статутного фонду.
2. Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі
У відповідності з постановою кабінету міністрів україни «про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» приватизація майна підприємств харчової промисловості, сервісних, будівельних, фірмових торговельних, несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу незалежно від вартості об' єктів приватизації проводиться шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства.
Право на пільгове придбання акцій після використання першочергового права працівниками підприємств, що приватизуються, мають члени селянських (фермерських) господарств, працівники колективних і державних сільськогосподарських підприємств та інших сільськогосподарських товаровиробників. Члени трудових колективів підприємств, що приватизуються, та сільськогосподарські товаровиробники, а також прирівняні до них особи мають переважне право на придбання не менше 51% акцій підприємств, що приватизуються.
Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій (крім тих, що підлягають приватизації за погодженням з кабінетом міністрів україни) здійснюється шляхом перетворення їх в колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання колгоспно-кооперативного майна об'єктом приватизації власності в колгоспі є його неподільний фонд, що представлений залишковою вартістю основних фондів і власними оборотними засобами. Загальний неподільний фонд слід розбити на дві частини, одна з яких продовжує залишатися неподільною, а друга переводиться в пайовий фонд. В неподільному фонді продовжують залишатися основні невиробничі фонди (вартість доріг, ліній електропередач, дитячих садків, будинків культури, інших будівель і споруд загального і соціально-культурного призначення). В пайовий фонд зараховується вартість основних виробничих фондів, за мінусом суми заборгованості по довготермінових та короткотермінових позиках банку. Неподільний фонд має реальну вартість, він найповніше відображає масштаби власності господарства, його фактичне майно.
Вартість неподільного фонду, за винятком зазначеної неприватизованої його частки (резервний фонд), становить базовий пайовий фонд підприємства, що розподіляються між суб'єктами пайових відносин.
До останніх відносяться всі колгоспники, як ті, хто продовжує працювати в суспільному виробництві, так і ті, хто припинив в ньому трудову діяльність по причині досягнення пенсійного віку, захворювання та по інших причинах. В загальному, для забезпечення соціальної справедливості доцільно надавати право на частку майна працюючим на момент реформування власності членам господарства, колгоспникам- пенсіонерам незалежно від їх місцезнаходження й участі в громадському виробництві, громадянам, які втратили виробничий зв 'язок з господарством, але раніше були членами колгоспу і заробили в господарстві «пенсійний стаж».
За критерій розподілу базового пайового фонду між суб'єктами - пайовиками найкраще взяти особистий трудовий внесок, визначений за фондом оплати їхньої праці за найтриваліший період.
Визначена сума майнового паю кожного конкретного працівника фіксується в його майновому сертифікаті, який є документом на право приватної власності.
Майновий пай власник може отримати у грошовому або натуральному вираженні. 3 цією метою співвласники визначають подільне і неподільне майно.
Власник майнового паю може вступити зі своїм паєм у будь-яке агроформування; створювати власне селянське (фермерське) господарство та інші приватні структури, виступати на правах орендодавача, бути орендарем майна. Майновий пай є предметом спадщини, що регулюється чинним законодавством україни.
3. Поняття ринку цінних паперів та його учасники
Ринок цінних паперів (рцп) — це частка фінансового ринку, яка забезпечує можливість мобілізації фінансових коштів та інвестицій, переміщення капіталу в різні галузі економіки з можливо найвищою нормою прибутку, а також виконання посередницької ролі в процесі збирання коштів у їх власників та ефективного розміщення цих коштів як у державному, так і в приватному секторах економіки. Предметом купівлі-продажу на цьому ринку є цінні папери.
Правовою базою державного регулювання ринку цінних паперів є закони україни: «про державне регулювання ринку цінних паперів в україні» (1996 р.), «про цінні папери і фондову біржу» (1991 р.), «про національний банк україни», «про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в україні» (1997 р.), указ президента україни «про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» та інші нормативно-правові акти.
Залежно від того, які цінні папери пропонуються на ринку, нові чи імітовані раніше, рцп поділяють на первинний та вторинний.
Первинний ринок є ринком перших і повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладання капіталу у певні сфери економіки. На вторинному ринку обертаються емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів і загального обсягу інвестицій в економіку. Якщо вторинний ринок функціонує ефективно, то це забезпечує високу ліквідність цінних паперів. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.
Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, що здійснюють на цьому ринку професійну діяльність. Суб'єктом рцп є держава, яка, з одного боку, може бути емітентом цінних паперів, з іншого — є суб'єктом регулювання їхньої емісії та обігу.
Емітентом цінних паперів, крім держави, можуть бути юридичні або фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов' язуються виконувати обов' язки, що випливають з умов їхньої емісії.
З метою одержання доходу чи збільшення вартості придбаних цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються їхньому власнику, фізичні або юридичні особи можуть придбати цінні папери за власні кошти і, отже, стати інвесторами на ринку цінних паперів.
Професійною діяльністю на рцп вважається підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і з організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного та іншого обслуговування їх випуску та обігу. На рцп можуть здійснюватися такі види професійної діяльності: торгівля цінними паперами, депозитарна діяльність, діяльність з управління цінними паперами, діяльність з управління активами, діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, діяльність з організації торгівлі на рцп.
4. Основні види цінних паперів
Згідно закону україни «про цінні папери та фондову біржу» цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів. Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Акція - цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов' язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента або виконати інші умови згідно проголошених при їх випуску.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу. Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше чверті розміру статутного фонду, причому лише після повної оплати усіх випущених акцій.
Державними облігаціями є: облігації внутрішніх державних позик україни, облігації місцевих позик, облігації зовнішніх державних позик україни.
Рішення про випуск овдп приймає кабінет міністрів україни, про випуск омп — місцеві ради. Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються на пред'явника, тобто вони вільно, через звичайний продаж (придбання) обертаються на ринку цінних паперів. Такі облігації можуть придбатися громадянами за рахунок їхніх особистих коштів, а також підприємствами за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків і процентів за банківський кредит. Оплата придбання облігацій здійснюється в гривнях. У гривнях виражається й їхня вартість.
Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, спрямовуються відповідно до державного та місцевих бюджетів.
Облігації зовнішніх державних позик україни — це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов' язання україни відшкодувати пред'явникам цих облігацій їхню номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Облігації зовнішніх державних позик оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті. Емітентом оздп є держава в особі міністерства фінансів україни. Грошові кошти, одержані від розміщення оздп, спрямовуються виключно до державного бюджету.
Казначейські зобов язання україни — це вид цінних паперів на пред'явника, що розмішуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Кошти від реалізації казначейських зобов' язань спрямовуються на потреби бюджету країни.
Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів; воно засвідчує право вкладника на одержання депозиту і процентів по ньому після закінчення встановленого строку. Розрізняють строкові або до запитання, іменні та на пред' явника ощадні сертифікати.
Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов' язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель - це форма кредитних грошей для оплати товарів та послуг, надання короткострокових позик, гарантія міжбанківських кредитів, а головне - основна форма сучасних розрахунків.
Постановою верховної ради україни від 17.06.92 «про застосування векселів в господарському обороті україни» на території україни впроваджено в обіг простий та переказний вексель. У простому векселі фіксується безумовне зобов'язання векселедавця сплатити зазначену суму пред'явникові векселя або особі, зазначеній у векселі. Переказний вексель виписує кредитор, тобто постачальник. Він містить наказ векселедавця платникові сплатити певну суму пред'явникові векселя або особі, зазначеній у векселі. Переказний вексель має бути акцептований платником і тільки в цьому випадку він набуває юридичної сили.
5. Суть фондової біржі та депозитарної системи
Згідно із законодавством україни фондова біржа — це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.
Фондову біржу може бути створено не менш як 20-ма засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду коштів у сумі не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія призначає своїх представників на біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі, а також брати участь у роботі керівних органів біржі. Фондова біржа є організацією, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі-продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Депозитарна діяльність — це діяльність, пов'язана з наданням послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Депозитарну діяльність здійснюють установи депозитарної системи.
Національна депозитарна система складається з двох рівнів: нижчого та верхнього. Нижчий рівень представлений зберігачами (банками, торговцями цінних паперів), які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстраторами власників іменних цінних паперів. Верхній рівень — це національний депозитарій україни і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів й здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Національний депозитарій (відкрите акціонерне товариство) створено для забезпечення єдиної системи депозитарного обліку. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді національного депозитарію є державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
6. Цілі та форми державного регулювання рцп
Законодавством україни визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у різних формах, які умовно можна поділити на три групи: нормотворча діяльність, організаційна діяльність, контролююча діяльність (рис. 1).
Регулювання, контроль та інші управлінські функції на рцп здійснюють різні державні органи україни, які можна об'єднати в чотири групи.
До першої групи належать верховна рада, президент та кабінет міністрів україни, які забезпечують створення загальних засад функціонування ринку, визначають стратегічні напрями державної політики та призначають склад державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
До другої групи належить спеціально створений орган державної виконавчої влади, на який безпосередньо покладена функція державного регулювання, — державна комісія з цінних паперів та фондового ринку україни. Основними завданнями державної комісії є:
^ формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних, сприяння адаптації національного рцп до міжнародних стандартів;
^ здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів на території україни;
^ захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання порушенням законодавства на рцп та їх припинення, застосування до порушників відповідних санкцій;
^ сприяння розвитку рцп;
^ узагальнення практики застосування законодавства з питань випуску та обігу цінних паперів, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.
Форми державного регулювання ринку цінних паперів
1. Прийняття актів законодавства
З питань діяльності учасників рцп
2. Встановлення правил і тандартів здійснення операцій на рцп
3. Інші заходи
1. Регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників рцп
2. Видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на рцп
3. Заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійіної діяльності на рцп у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності
4. Реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів
5. Інші заходи
1. Контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів
Та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією
2. Контроль за здійсненням професійної діяльності
На рцп
3. Контроль за дотриманням правил і стандартів здійснення операцій на рцп
4. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та системами ціноутворення на рцп
5. Контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів
Рис. 1. Форми державного регулювання ринку цінних паперів
Система органів державного регулювання рцп координацію діяльності державних органів з питань функціонування рцп здійснює координаційна рада, очолювана головою державної комісії.
До третьої групи належать державні органи, які в межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління на фондовому ринку. Такими органами є: фонд державного майна україни (контроль за обігом приватизаційних паперів), національний банк україни (обслуговування обігу державних цінних паперів), міністерство фінансів україни (емісія, первинне розміщення, обслуговування та погашення оздп тощо), антимонопольний комітет (контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства), державна податкова адміністрація (контроль за дотриманням вимог податкового законодавства) та ін.
До четвертої групи входять державні органи, які виконують спеціальні функції контролю та нагляду за дотриманням законодавства і правозастосування на ринку цінних паперів: міністерство внутрішніх справ, генеральна прокуратура, служба безпеки україни, господарські суди тощо.