Тема 7. Податкове регулювання економіки
1. Податкова система в регульованій ринковій економіці.
2. Фіксований сільськогосподарський податок.
3. Плата за землю.
1. Податкова система в регульованій ринковій економіці податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок — це обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.
Основними функціями податків є три: фіскальна, соціальна та регулююча. Сутність фіскальної функції податків полягає в тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Сутність соціальної функції податків — у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення. Сутність регулюючої функції податків — у тому. Що за їх допомогою здійснюється регулювання економічної кон'юнктури, секторної, галузевої та регіональної структури економіки, інвестиційної активності, зовнішньоекономічних зв'язків, науково-дослідних робіт, охорони навколишнього природного середовища та інших об'єктів.
Сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукупність державних податкових органів та їх компетенція — становлять податкову систему. Відтак податкова система складається з системи оподаткування та системи податкових органів.
Податкова система має ґрунтуватися на таких засадних принципах:
1. Принцип обов'язковості сплати податків передбачає встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
2. Принцип рівності суб'єктів оподаткування та недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації забезпечується однаковим підходом до суб'єктів господарювання щодо визначення зобов'язань зі сплати податків.
3. Принцип соціальної справедливості означає організацію соціальної підтримки малозабезпечених верств населення запровадженням економічно обґрунтованого оподаткування, тобто встановленням неоподатковуваного мінімуму та диференційованого й прогресивного оподаткування доходів громадян.
4. Принцип стабільності означає незмінність податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
5. Принцип наукової обґрунтованості передбачає встановлення податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки.
6. Принцип рівномірності сплати податків забезпечується встановленням строків сплати, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків.
7. Принцип компетенції означає встановлення і скасування загальнодержавних податків, а також пільг щодо оподаткування тільки верховною радою україни.
8. Принцип єдиного підходу передбачає забезпечення однакового підходу до розробки законів про оподаткування з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, податкової бази, строків і порядку сплати податку та підстав для надання податкових пільг.
9. Принцип доступності забезпечує відкритість норм податкового законодавства для платників податків.
Система оподаткування. Система оподаткування — це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов' язки, об' єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.
Платник податку — це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов'язання сплачувати податки.
Об'єкт оподаткування — це кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, майно, доход тощо).
Податкова база — це частка об'єкта оподаткування, на яку нараховується податок (податкова база, як правило, менша за об'єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподатковуваного доходу, надані різні пільги і т. П.).
Ставка податку (норма оподаткування) — це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах.
Система податкових органів. Система податкових органів складається із законодавчо визначених органів державної податкової служби, до якої входять головна державна податкова адміністрація україни, державні податкові адміністрації в ар крим, областях, містах києві та севастополі, державні податкові інспекції в районах, у містах (крім києва та севастополя), міжрайонні державні податкові інспекції, а також податкова міліція україни.
Головним завданням державної податкової адміністрації (дпа) україни є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів; забезпечення застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів до порушників податкового законодавства; захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків; робота з платниками податків щодо роз 'яснення податкової політики держави та чинного законодавства; ведення державного реєстру фізичних осіб і загальнодержавної бази даних осіб — платників податків.
Голова державної податкової адміністрації призначається на посаду та звільняється з посади президентом україни.
Податкова міліція україни є правоохоронним органом, який захищає конституційні права громадян та інтереси держави у сфері оподаткування.
Форми оподаткування. У практиці регулювання застосовуються різні форми оподаткування - пропорційне, прогресивне, змішане, регресивне оподаткування.
Класифікація податків. Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками:
- За рівнем бюджетної системи;
- - за суб'єктом оподаткування;
- - за формою оподаткування;
- - за способом стягнення - прямі та непрямі;
- За економічним змістом об'єкта оподаткування - на доходи (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств та інші), на споживання (акцизний збір), на майно (плата за землю, плата за користування надрами. Податок із власників транспортних засобів та інші);
- за системою ціноутворення податки, які відносять на собівартість (збори в цільові державні фонди, місцеві податки та збори, державне мито) та податки, які сплачують з прибутку (податок на прибуток підприємств, плата за землю, та інші).
Загальнодержавні податки і збори. До загальнодержавних податків і зборів належать: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за використання лісових ресурсів, плата за спеціальне користування водними ресурсами, плата за користування надрами, збір за забруднення навколишнього природного середовища та інші. Податкові надходження забезпечують приблизно 70% доходів державного бюджету україни.
Прибутковий податок з громадян забезпечує близько 5% доходів бюджету. Цей податок громадяни україни та особи без громадянства, які проживають на території україни і мають самостійні джерела доходів, сплачують, як правило, за місцем джерела доходу або за місцем проживання.
Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний ними з різних джерел як в україні, так і за її межами. Ставка даного податку становить 13%. Громадяни, які не проживають в україні, але мають тут джерела доходів, сплачують податок із цих джерел доходів за ставкою 20% без виключення неоподатковуваного мінімуму і надання пільг.
Податок на прибуток підприємств забезпечує близько 5,5% доходів бюджету. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань. Ставка податку на прибуток становить 30%, але ця базова ставка може коригуватися залежно від виду діяльності платника податку.
Податок на додану вартість (пдв) забезпечує близько 35% доходів бюджету. Пдв — це непрямий податок, включений в ціну товару, що являє собою частину приросту вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг або після митного оформлення. Платниками податку на додану вартість є підприємства, міжнародні організації, які розташовані на території україни, громадяни україни, а також іноземні громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю. Об'єктом оподаткування є обороти: з реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і підданих обробці, перероблених чи придбаних.
Акцизний збір (аз) — це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (послуг), забезпечує близько 9% доходів бюджету. Перелік підакцизних товарів і розміри ставок акцизного збору затверджуються кабінетом міністрів. До підакцизних товарів належать: ювелірні вироби, алкогольні напої, тютюнові вироби, оргтехніка, автомобілі, бензин тощо.
Податкові пільги. Податкові пільги — це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються об' єкта, ставки або інших складових оподаткування. Найчастіше — це повне або часткове звільнення від податку.
Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку - це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків. Вилучення - це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Знижки — це форма податкових пільг, пов'язаних з витратами платника. Податковий кредит — це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника.
2. Фіксований сільськогосподарський податок
З метою державної підтримки аграрного сектора економіки вводиться фіксований сільськогосподарський податок, який належить до загальнодержавних податків і справляється з одиниці земельної площі та сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі та/або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції (закон україни «про фіксований сільськогосподарський податок»). Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок 11 податків і зборів (обов'язкових платежів): податок на прибуток підприємств; плата (податок) на землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунальний податок; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов' язкове соціальне страхування; збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування; збір до державного інноваційного фонду; плата за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності; збір за спеціальне використання природних ресурсів.
За своєю економічною сутністю фіксований сільськогосподарський податок є різновидом земельного податку. Він не залежить від фінансового стану підприємства, а тому повинен сплачуватись навіть при отриманні збитків від господарської діяльності.
Для того, щоб стати платником фіксованого сільськогосподарського податку, необхідне виконання 2 умов. Перша - платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, в яких виручка від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний рік перевищує 75% від загальної суми валового доходу суб'єкта господарювання. Друга умова - наявність у потенційного платника податку сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень). При
Цьому сільськогосподарські угіддя повинні перебувати або у власності потенційного платника, або взяті в оренду у не платника фіксованого сільськогосподарського податку.
Об'єктом оподаткування фіксованим податком виступає площа сільськогосподарських угідь. При цьому ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5%; для багаторічних насаджень - 0,3%.
Визначення кількості сільськогосподарської продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в рахунок фіксованого податку, здійснюється виходячи з еквівалента - 1т пшениці м 'якої третього класу за цінами, які щорічно визначаються кабінетом міністрів україни.
Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеного на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у і кварталі -10 %; ii кварталі -10 %; у iii кварталі - 50 %; iv кварталі - 30 %.
Земельний податок за сільськогосподарські угіддя. Згідно із законом «про плату за землю» ставки земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку та використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, встановлені у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ -0,1%; для багаторічних насаджень-0,03%.
Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.
Згідно із законом україни «про плату за землю» грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується кабінетом міністрів україни.
Оподаткування земельних ділянок у межах населених пунктів. Ставки земельного податку на земельні ділянки, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно- будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, податок за які справляється у розмірі трьох відсотків від грошової оцінки земель.
У населених пунктах, віднесених кабінетом міністрів україни до курортних, до встановлених ставок земельного податку, застосовуються підвищувальні коефіцієнти.
Сільські, селищні та міські ради можуть затверджувати диференційовані ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) в залежності від їх функціонального використання та місцезнаходження, виходячи із середніх ставок податку, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням підвищувальних коефіцієнтів.
Інформаційною базою для грошової оцінки земель населених пунктів є їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.
Плата за землю за межами населених пунктів. Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення здійснюється за їх функціональним використанням. Інформаційною базою для грошової оцінки є відомості державних кадастрів (земельного, лісового, водного); землевпорядної, лісовпорядної, містобудівної та проектно-технічної документації, інвентаризації земель, дані державної статистичної звітності.
Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, а також за землі водного фонду, за винятком земельних ділянок, наданих для ведення сільськогосподарського виробництва, що використовуються за
• ' л • • ••• • •
Призначенням, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Земельні ділянки, надані на землях лісового і водного фонду для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей, оподатковуються як землі сільськогосподарського призначення.
Пільги по платі за землю. Від земельного податку звільняються:
• Заповідники, парки, заказники (крім мисливських), ботанічні сади, пам'ятки природи;
• Вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком збройних сил україни та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства україни), спеціалізовані санаторії україни, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади україни, підприємства, об' єднання та організації товариств сліпих і глухих україни, громадські організації інвалідів україни та їх об' єднання;
• Вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;
• Зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю.
• За сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, за хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
• За землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
• За землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць;
• За землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування;
• За земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у період плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
• За землі кладовищ.
Пільги при сплаті земельного податку мають певні категорії громадян: інваліди першої і другої групи, громадяни, які виховують трьох і більше дітей, та громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонери, а також інші особи, які користуються пільгами відповідно до закону україни «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи. Ці пільги надаються на земельні ділянки в межах граничних норм, встановлених земельним кодексом україни.
• Фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
• Ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;
• Створення земельного інноваційного фонду; відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;
• Економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду;
• Надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини;
• Проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів.
За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100% використаних сум.