9.Х-р вільгемівської епохи. С–ек р-к та зов пол поч 20 ст.

В 1891 р. рейхстаг прийняв закон про охорону праці, за яким заборонялася робота в свята і у вихідні дні, а також дитяча праця до 13 років на фабриках, встановлювався 10-годинний робочий день для підлітків і 11-годинний для жінок, впровад арбітражні суди з представників влади, підприємців і робітників для вирішення конфл ситуацій. На поч ХХ ст. в Нім проведено низку нових соц реформ - розширено коло застрахованих від нещасних випадків, продовжено термін соц виплат на випадок хвороби, дитячу працю було повністю заборонено, в тому числі в надомному виробництві, прийнято програму житлового буд для робітників зі щорічним фін-м 4-5 млн. марок. В 1906 р. було впров гр виплати для депутатів рейхстагу, проти чого свого часу категорично виступав Бісмарк, маючи на увазі ускладнення участі с-дем у сесіях парламенту. р. З 1910 р. і-я вийшла на 2 місце в світі після США за обсягом у св вироб, обігнавши ВБ. Якщо в 1870 р. доля Анг в св вироб складала 32%, а Нім – 13%, то в 1900 р. ці дані були відповідно 18% і 16%, а в 1913 р. - 14,1% і 15,8%. У св торгівлі Н/і вийшла на 2 місце після ВБ. На поч ХХ ст. в нім пром відбулися глибокі структурні зміни, пов'язані з процесами концентрації й централізації виробництва. Якщо доля дрібних підприємств постійно падала, то число великих на поч ХХ ст. виросло більш ніж втричі у порівнянні з поч 1880-х рр. Хоча від загального числа пром підприємств великі складали усього 1,5%, на них  була зайнята майже половина усіх нім робітників Швидка концентрація вироб виявилася в прискореному утворенні картелів, к-ть яких зросла з 250 у 1896 р. до 385 у 1905 р. і до 600 у 1911 р.. Найб концентрованою в Нім була важка пром, яка розвивалася найбільш швидкими темпами. Одним з чинників, що сприяв зростанню с/г виробництва, була протекціоністська пол уряду, обмеження ввозу с/г товарів у Нім, що підвищувало ціни і збільшувало прибутки поміщиків. У той же час с/г значно відставало від пром, Велике юнкерське зем-я Сх Нім, особливо Прус, зберігало багато пережитків кріпосництва. Все більше зростала залежність Нім від закордонних ринків сировини і предметів харчування. В 1907 р. 22 тис. сімей, 0,1% всього населення зосередили в своїх руках 7,8 млн. га, або 28% усієї оброблюваної землі. У той же час 4,4 млн. дрібних сільських господарів мали лише 15% оброблюваної землі. Натомість у Пв Нім – Баварії, Бадені, Вюртембергу – розвивалися самостійні селянські господарства (по типу фермерських) і утворився значний прошарок заможних селян  «гросбауерів». Бурхливий ек розвиток Німеччини штовхав її на шляхи “св політики” для здобуття колоній, передусім як джерел. З 90-х рр. ХІХ ст. правлячі кола Нім проголосили перехід від «євр» пол Бісмарка до «св політики». Уособленням «св політики» був Бернард фон Бюлов, який в липні 1897 р. став статс-секретарем із зов справ, а в кін 1900 р. – імп канцлером (1900-1909 рр Тому їй дісталися порівняно незначні за розмірами колонії (до 1914 р. площа нім колоній, яка лише ненабагато перевищувала кол володіння Голландії чи Бельгії, складали 2,9 млн. кв. км з населенням 12,3 млн. чол). Особливу роль Нім приділяла ек проникненню в Китай. У 1900-1901 рр. брала активну участь в інтервенції вел держав для придушення народного повстання (іхетуань) в Китаї. В 1898 р. Вільгельм ІІ, подорожуючи святими місцями Палестини, провів у Стамбулі переговори з тур султаном про надання німцям концесії на буд стратегічно важливої Багдадської залізниці, яка зв'язала б Нім з Перською затокою (договір укладений в 1903). Для реалізації «св політики» правлячі кола Нім використовували як методи «мирного проникнення», так і методи погроз чи навіть використання війс сили. Так, щоб перешкодити фр експансії в Марокко, на яку претендували і нім промисловці, Нім весною 1905 р. вдалася до провокаційних погроз розв'язання війни проти Фр, що призвело до марокканської кризи 1905-1906 рр. Здійснюючи тиск на Францію, німецький уряд намагався підірвати анг-фр «сердечну угоду», яка передбачала окупацію Марокко Фр, а також ослабити рос-фр союз. Але на міжнй к-ії в Альхесирас Нім опинилася в ізоляції й не зуміла витіснити Фр, яку активно підтримувала ВБ в Марокко.. Суперництво Нім з Фр через Марокко переросло в 1911 р. в другу марокканську кризу. У відповідь на окупацію фр війс столиці Марокко Фец, Нім направила канонерський човен «Пантера» і легкий крейсер «Берлін» в порт Агадир, щоб відстояти свої позиції в Марокко. Створивши загрозу військового конфлікту, Нім усе ж пішла на переговори. Восени 1911 р. була досягнута угода, за якою Марокко опинилося під фр протекторатом, а Нім задовольнилася частиною фр колонії Конго.