1.Утворення Нім імперії, її політина і партійна система.

проголошення Німецької імперії, яке відбулося 18 січня 1871 р. у. Німецька імперія утворилася як федеративна держава у складі 22 монархій і 3 вільних міст (Гамбург, Бремен і Любек), а також особливої імперської провінції Ельзас-Лотарингія. Це був союз монархій, які й після проголошення імперії зберегли повну внутрішню адміністративну самостійність, місцеві королівські династії, уряди, представницькі органи (ландтаги) тощо. Колективними носіями суверенітету вважалися 22 німецькі государі й сенатори трьох міст (а не народ і не імператор).  До компетенції імперського уряду перейшли зовнішня політика, армія і флот, імперські фінанси, чеканка монети і випуск кредитних білетів, пошта і телеграф, митна політика. Прийнята в квітні 1871 р. ліберальна конституція Німецької. За імперською конституцією законодавча влада в державі належала Союзній раді (бундесрату) та парламенту (рейхстагу). До бундесрату входили представники усіх німецьких держав, призначувані їхніми урядами. З 58 місць бундесрату 17 належало Пруссії, тож без згоди її представників не міг бути прийнятим жоден імперський закон. На відміну від Союзної ради рейхстаг (у складі 397 депутатів, 1 депутат від 100 тис. чол.) обирався кожні 3, а з 1888 р. – кожні 5 років на основі загального й прямого виборчого права, Союзна рада і рейхстаг затверджували бюджет і закони (приймалися  спільно обома палатами), однак не мали законодавчої ініціативи. Їх влада зводиться до права погоджуватися чи не погоджуватися на податки і закони, запропоновані урядом. Імператором (кайзером) Німеччини за конституцією міг бути лише король Пруссії. Він був верховним командувачем збройних сил і представляв Німеччину на міжнародній арені. мав право затверджувати чи відхиляти всі законопроекти, скликати й розпускати рейхстаг, однак не міг накладати вето на одностайне рішення рейхстагу і бундесрату.).  Імперський уряд, що складався з рейхсканцлера та статс-секретарів, не був відповідальним перед рейхстагом, він призначався кайзером і ніс відповідальність тільки перед ним.. Статс-секретарі, які очолювали окремі відомства, фактично були лише помічниками рейхсканцлера, а не самостійними міністрами..  До 1878-1879 рр. головною опорою Бісмарка в рейхстагу була Націонал-ліберальна партія, яка перебувала в центрі політичного спектру. Вона виникла в результаті розколу в 1867 р. ліберальної опозиції і спиралася на широкі кола торгівельної і промислової буржуазії та інтелігенції, насамперед, у протестантських регіонах Німеччини. З середини 1870-х рр. в партії утворилися ліве крило на чолі з Е.Ласнером і право-ліберальна більшість на чолі з Р.Беннігсеном. Після виходу з неї в 1880 р. противників протекціонізму вона еволюціонувала в бік обстоювання інтересів великої фінансової буржуазії і на виборах 1887 р. утворила спільний блок з консерваторами. В опозиції до Бісмарка перебувала Німецька прогресистська партія, яка З кінця 1870-х рр. підтримку Бісмарка в рейхстазі забезпечували дві консервативні партії, які захищали традиційні суспільні цінності і формували праве крило політичного спектру імперії. Це були Партія вільних консерваторів (з 1871 р. – Імперська партія) і Німецька консервативна партія. В Імперській партії провідну роль відігравали великі аграрії Пруссії і магнати важкої промисловості Рейнсько-Вестфальської області (серед них – Штумм і Крупп). Німецька консервативна партія була створена в 1876 р. і виражала інтереси юнкерства Східної Пруссії, Бранденбурга, Померанії, а також прусського офіцерства, лютеранського духовенства і заможного селянства. В кінці 1870-х рр. дві консервативні партії утворили парламентську більшість, яка прийшла на зміну націонал-ліберальній.  Особливе становище серед політичних партій посідала партія Центру на чолі з Людвігом Віндхорстом - конфесійна католицька партія, утворена на початку 1871 р. Її назва пов'язана з тим, що в 1850-60-ті рр. католицька фракція посідала центральні місця в залі засідань прусської палати депутатів. Насправді партія належала до правого спектруІнтереси пролетаріату обстоювала Соціалістична робітнича партія Німеччини, створена в 1875 р. (з 1890 р. – Соціал-демократична партія Німеччини).