6. Німецько-французькі відносини  в ост. третині ХІХ ст.

Бісмарк виходив з переконання, що найбільш небезпечним, непримиримим ворогом Німеччини була переможена Франція, яка буде прагнути до реваншу і шукати для цього союзників. «Кошмар коаліцій», або ж страх перед ворожими союзами, що охоплюють Німеччини з усіх боків, став нав’язливою ідеєю Бісмарка. Одна з основних його турбот полягала, щоб уникнути війни на два фронти. Тому він намагався ізолювати Францію на міжнародній арені і привернути на бік Німецької імперії можливих французьких союзників. З цією метою Бісмарк шукав одночасно зближення з Австро-Угорщиною і Росією. Убезпечивши себе від створення антинімецької коаліції, Бісмарк розпочав галасливу провокаційну кампанію проти Франції, закликаючи до розправи над нею. «Військова тривога 1875 року» підвела Німеччину і Францію до межі війни. Іншим напрямком дипломатичної діяльності Бісмарка щодо ізоляції Франції була підтримка ним колоніальної експансії французьких урядів, налаштованих на співпрацю з Німеччиною. Це мало сприяти формуванню сприятливої для Німеччини суспільної думки у Франції, відволікати її від ідеї реваншу. Водночас колоніальне суперництво Франції з іншими державами - Англією, Італією, Іспанією - унеможливлювало досягнення між ними союзу антинімецького спрямування. Дійсно, на грунті колоніального суперництва за Туніс загострилися відносини Франції з Італією; за Єгипет – з Англією.  Коли ж методи умиротворення Франції не спрацьовували, Бісмарк переходив до погроз. Це мало місце під час так званих «воєнних тривог» 1875 і 1887 рр. Так, в 1886-1887 рр. буланжистський рух у Франції переконав Бісмарка, що його сприяння колоніальній експансії Франції не призвели до  відмови французів від Ельзасу і Лотарингії. Заходи військового міністра Буланже щодо зміцнення й переозброєнню французької армії викликали стурбованість Бісмарка, а його реваншистська заява про те, що «Ельзас і Лотарингія чекають на нас» неодноразово друкувалася в німецькій пресі. В 1887 р. Бісмарк заявив послу Франції, що у разі, якщо Буланже очолить кабінет міністрів, це буде означати війну. В результаті гострого дипломатичного конфлікту Буланже втратив свою посаду військового міністра (але не популярність в суспільстві).