10.Німечина в міжнародних конфліктах на поч 20 ст.

В лютому 1905 р. французька дипломатія розпочала реалізацією своєї угоди з Великою Британією щодо Марокко..На шляху Франції опинилася Німеччина, в якої були свої інтереси у цьому регіоні. Дії керівництва Німецької імперії в Марокко викликали гостру міжнародну кризу (першу марокканську кризу). Наполягаючи на визнанні Францією принципу «відкритих дверей» і рівних можливостей, німці підкріплювали свої вимоги воєнними погрозами ФранціїїПоступливість Франції усе ж дала змогу завершити марокканську кризу міжнародною конференцією учасників Мадрідського договору в іспанському місті Альхесірасі, яка розпочалася у січні 1906 р.. На конференції Німеччина опинилася в ізоляції: з 12 учасників Німеччину повністю підтримала лише Австро-Угорщина. Заключний акт конференції був підписаний 7 квітня 1906 р. Альхесіраська конференція прийняла рішення про збереження державної незалежності і територіальної цілісності Марокко. Проголошувалися «свобода і повна рівність» в Марокко для усіх націй «в економічному відношенні», створення Марокканського державного банку під контролем Англії, Франції Німеччини і Іспанії (французи отримали найбільшу долю в капіталі цього банку), встановлення міжнародного контролю над марокканськими митницями. Створення поліції Марокко і керівництво нею було покладено на Францію і Іспанію (кожній – у її сфері інтересів). Конференція залишила у силі усі угоди між Марокко і європейськими державами, а отже, і усі кабальні договори, нав’язані французьким урядом марокканському султану. Таким чином Німеччина фактично зазнала дипломатичної поразки.7 жовтня 1908 р. Австро-Угорщина, не рахуючись з позицією Росії в односторонньому порядку оголосила про анексію Боснії та Герцоговини. Енергійно протестував проти дій Австро-Угорщини і уряд Сербії, який також претендував на ці провінції, як частину майбутньої південослов’янської держави. Виникла гостра міжнародна криза, в яку безпосередньо були втягнуті європейські країни, зокрема старі суперники  - Росія і Австро-Угорщина.В лютому-березні 1909 р. криза досягла своєї кульмінації. Австро-Угорщина зосередила на кордоні з Сербією значні армійські підрозділи. Не залишилася осторонь від конфлікту і Німецька імперія. 14 березня 1909 р. уряд Німеччини, знаючи про непідготовленість Росії до війни, запропонував їй санкціонувати австро-угорську анексію двох південно-слов’янських провінцій.. 22 березня 1909 р. Росія була змушена погодитися на німецькі вимоги. Через кілька днів її приклад наслідувала і Сербія. Але Боснійська криза остаточно зіпсувала відносини між Австро-Угорщиною і Росією, Німеччиною і Росією.Коли в квітні 1911 р. в районі марокканської столиці Фес спалахнуло повстання берберських племен, у відповідь на заклик султана про допомогу, французькі війська захопили це місто. Французи окупували також великі міста Мараккеш, Мекнес і швидко придушили повстання. Північна частина Марокко була захоплена іспанськими військами.Побоюючись втручання Німеччини в цей колоніальний конфлікт, Франція запропонувала їй частину своїх колоніальних володінь в Конго в обмін за відмову від зазіхань на Марокко. Намагаючись отримати більшу компенсацію, уряд Німеччини направив до берегів Марокко канонерську лодку «Пантера», яка 1 липня 1911 увійшла в марокканський порт Агадір зв. друга Марокканська криза, яку називають ще Агадірською. Як компенсацію за захоплення Францією Марокко Німеччина вимагала усе Французьке Конго. Одначе Велика Британія знову рішуче стала на бік Франції. Це викликало збентеження в німецькому керівництві, яке змушене було піти на поступки Франції.4 листопада 1911 р. було підписано французько-німецьку угоду, за якою Берлін визнавав переважаючі права Франції в Марокко, отримавши за це дві полоси території Французького Конго, які з’єднували німецьку колонію Камерун з р.Конго, і режим «відкритих дверей» в Марокко терміном на 30 років.. У відповідності з Феським договором у березні 1912 р. над Марокко був встановлений французький протекторат. Французько-німецька боротьба в Марокко завершилася перемогою Франції.