5.В-ка «залізного канцлера». Перехід Нім до св політики.

В березні 1888 р. помер імператор Вільгельм І, що призвело до різкого послаблення позицій Бісмарка,  З 90-х рр. ХІХ ст. правлячі кола Німеччини проголосили перехід від «європейської» політики Бісмарка до «світової політики». Уособленням «світової політики» був  Бернард фон Бюлов, який в липні 1897 р. став статс-секретарем із зовнішніх справ, а в кінці 1900 р. – імперським канцлером (1900-1909 рр.). Німеччина стала на шлях світової політики пізніше інших європейських країн, які вже поділили майже увесь світ. Тому їй дісталися порівняно незначні за розмірами колонії (до 1914 р. площа німецьких колоній, яка лише ненабагато перевищувала колоніальні володіння Голландії чи Бельгії, складали 2,9 млн. кв. км з населенням 12,3 млн. чол.Особливу роль Німеччина приділяла економічному проникненню в Китай. В 1898 р. вона захопила в Китаї бухту Цзяо-Чжоу і частину Шаньдунського півострова під виглядом «оренди». В 1898 р. здобула в Тихому океані Каролінськими, Маріанськими островами і частиною острова Самоа.  У 1900-1901 рр. брала активну участь в інтервенції великих держав для придушення народного повстання (іхетуань) в Китаї.  В 1898 р. Вільгельм ІІ, подорожуючи святими місцями Палестини, провів у Стамбулі переговори з турецьким султаном про надання німцям концесії на будівництво стратегічно важливої Багдадської залізниці, яка зв'язала б Німеччину з Перською затокою (договір був укладений в 1903 р.). Будівництво Багдадської залізниці посилювало міжнародну напруженість, оскільки це зачіпало як російські амбіції на Балканах і Чорноморських протоках, так і англійські інтереси на Близькому і Середньому Сході - на підступах до Індії.  Для реалізації «світової політики» правлячі кола Німеччини використовували як методи «мирного проникнення», так і методи погроз чи навіть використання військової сили.