Тема 5. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

У практиці зовнішньоекономічної діяльності країн світу існує два рівні митного регулювання:

1) міжнародний передбачає здійснення такого регулювання через прийняття та виконання рішень спеціалізованих міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі, Міжнародний валют­ний фонд, Світовий банк реконструкції та розвитку та інші;

2) національний – опирається на відповідні закони та інші законодавчі акти свого національного законодавства.

Детальніше розглянемо другий рівень митного регулювання.

Митно-тарифне регулювання – це найважливіший механізм державного регулювання ЗЕД. Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання ЗЕД і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

- законності;

- системності;

- єдиного порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України;

- ефективності;

- додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що охороняються законом;

- гласності та прозорості.

Регулювання митною справою України здійснює:

– Верховна рада України (напрями митної політики; розміри мита та умови митного обкладання; митні режими; перелік товарів заборонених до ввозу-вивозу);

– Кабінет Міністрів України (здійснення митної політики; встановлення розмірів митних зборів; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України; координація діяльності міністерств з питань митної справи);

– Державний митний комітет України (захист економічних інтересів України; контроль за додержанням законодавства України; використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання; боротьба з контрабандою; ведення митної статистики; співробітництво з митними органами інших країн).

Функції, які виконують митні органи, можна класифікувати таким чином: фіскальна; регулятивна; правова; статистична; контролююча у сфері митних відносин; законодавча; контролююча у сфері валютних відносин.

Одним із найбільш поширених регуляторів зовнішньоеконо­мічної діяльності є митний тариф.

Єдиний митний тариф України – це систематизований перелік розмірів мита, що знімається при проходженні товарів через митний кордон країни, яка прийняла даний тариф, або групи країн, що об’єднали свої державні митні території в єдину митну територію.

Митний тариф містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.

Класифікація видів мита за різними ознаками наведена у таблиці 2.2. Мито нараховується відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України і сплачується в національній валюті України за поточним курсом Національного банку України, що діє на день подання ван­тажної митної декларації.

 

Таблиця 2.2 – Класифікація мита

 

Стосовно товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовують три види ставок мита: преференційні; пільгові; повні. Важливим елементом, який має істотне значення при реалізації зовнішньоекономічних торговельних операцій, є визначення країни походження товарів.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених митним кодексом. Основним документом, який свідчить про походження товару, є сертифікат походження.

Для цілей тарифного та інших видів регулювання ЗЕД, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів використовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка є товарною номенклатурою Митного тарифу. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

До системи митного оподаткування відносять такі складові:

- митну вартість та методи її визначення;

- митні збори та порядок їх нарахування;

- акцизний збір та порядок його нарахування;

- податок на додану вартість та порядок його нарахування.

Усі платежі, що здійснюються на митниці, розраховуються на базі митної вартості.

Митна вартість – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщується через митний кор­дон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом.

До митної вартості включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також такі фактичні витрати (якщо їх не враховано у рахунку-фактурі):

1) витрати на транспортування, навантаження, завантаження, пе­реміщення та страхування до пункту перетину митного кордону України;

2) комісійні та брокерські витрати під час проведення митного та інших видів оформлення в іноземних державах на шляху перевезення товару;

3) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів та інших предметів, яка має бути сплачена імпортерам або експортерам прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

- за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються;

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

- за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

- на основі віднімання вартості;

- на основі додавання вартості;

- резервного.

Обчислення митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару.

Фактурна вартість (або контрактна вартість) – це ціна товару, що обумовлена в контракті та в рахунку-фактурі.

Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару відповідно до інтерпретації Міжнародних комерційних термінів IНКОТЕРМС, виходячи з того, які саме витрати включені продавцем до рахунка-фактури і коли вони зроблені: до перетину митного кордону чи після нього.

Крім сплати мита обов’язковим платежем при переміщенні вантажів через митний кордон є митні збори. Вони нараховуються за вантажною митною декларацією і справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів. Це платежі за:

– митне оформлення товарів;

– митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна;

– митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;

– митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

– митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств;

– перебування товарів та інших предметів під митним контролем.

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення. Нараховуються митні збори за фіксованими ставками, що вказуються в доларах США.

Важливим інструментом регулювання ЗЕД є акцизний збір – непрямий податок на високорентабельні товари (продукцію), включений у ціну товарів.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір та змінюються ставки акцизного збору, затверджується Верховною Радою України.

Порядок нарахування акцизного збору:

1. Якщо ставка адвалорна, тобто встановлена у відсотках до митної вартості, то сума акцизного збору обчислюється за формулою:

 

Аз = Мв ∙ Са,

 

де Аз – сума акцизного збору; МВ – митна вартість; Са – ставка акцизного збору.

2. Якщо ставка специфічна, тобто встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, то сума акцизного збору обчислюється за формулою:

Аз = Кт ∙ Са ,

 

де Аз – сума акцизного збору; Кт – кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом; Са – ставка акцизного збору.

Крім акцизного збору, товари, що ввозяться на територію України, оподатковуються податком на додану вартість. База оподаткування розраховується за формулою:

 

БО = Мв + МЗ + МІ + Аз + ПІ,

 

де БО – база оподаткування, Мв – митна вартість, МЗ – митні збори, МІ – імпортне мито, Аз – сума акцизного збору, ПІ – інші податки, які включаються до ціни.

Сукупність норм чинного законодавства, що визначають порядок переміщення товарів та послуг через митний кордон і обсяг мит­них процедур, які при цьому проводяться, залежно від мети такого переміщення становлятьмитний режим.

Відповідно до того, з якою метою здійснюється переміщення товарів через митний кордон, в Україні запроваджено такі види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

Митне оформлення – це сукупність дій, пов’язаних з пропуском в Україну чи за її межі (у тому числі за умов тимчасового ввезення чи тимчасового вивезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України. Воно здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю із застосуванням засобів державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.

Обов’язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування. Декларування – це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

Основним документом, на базі якого здійснюється декларування вантажів, є вантажна митна декларація (ВМД), яка є уніфікованим документом, сформованим відповідно до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн.