Тема 4. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

 

Роль державного регулювання ЗЕД полягає у підтримці національних галузей виробництва. Кожна країна проводить державне регулю­вання ЗЕД. Таке регулювання залежить від зовнішньоекономічної політики держави, котра регулює економічні відносини з іншими державами.

Виконуючи завдання обмеження або стимулювання експорту чи імпорту, зовнішньоекономічна політика набуває форм протекціо­нізму, лібералізації або стимулювання експорту.

Протекціонізм спрямований на створення конкурентних переваг власним виробникам.

Лібералізм сприяє проведенню заходів зовнішньоекономічної діяльності, призводить до поступового скорочення різноманітних обмежень у сфері зовнішньої торгівлі.

Основні завдання державного регулювання ЗЕД в Україні є:

- створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов суб’єктів господарської діяльності (СГД) у сфері ЗЕД;

- реалізація конкурентних переваг СГД у сфері ЗЕД;

- раціоналізація експортно-імпортних операцій;

- розширення експортного потенціалу країни;

- підвищення конкурентоспроможності економіки.

Основним документом, який регламентує ЗЕД в Україні є Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. Цей Закон запровадив правове регулювання видів ЗЕД, заклав основи зовнішньоекономічного законодавства України, принципи та загальну політику державного регулювання.

До державного регулювання ЗЕД відносять:

- митне регулювання (ст. 13 Закону України про ЗЕД, митний кодекс України, Закон України “Про єдиний митний тариф” № 2098 від 05.02.1992 р. тощо);

- валютне регулювання (Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 р., Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” тощо);

- нетарифне регулювання зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону про ЗЕД, указ Президента України “Про заходи з удосконалення кон’юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” № 124/96 від 10.02.1996 р.);

- введення спеціальних економічних зон (ст. 24 Закону про ЗЕД);

- застосування спеціальних санкцій за порушення ЗЕД (ст. 32–37 Закону про ЗЕД, ст. 119–120 Митного кодексу, ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” тощо).

До державних органів управління ЗЕД в Україні відносяться:

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Національний банк України;

- Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції;

- Державна митна служба України;

- Антимонопольний комітет України;

- Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

У структурі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України створено Департаментдержавної політики у сфері зовнішньої торгівлі, торговельних обмежень та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю.

До недержавних органів управління економікою відносяться товарні, фондові, валютні біржі, Торгово-промислова палата України. При цьому дані органи регулювання можуть виконувати тільки їм надані функції у сфері управління ЗЕД.

Одна із основних функцій Торгово-промислової палати України у сфері ЗЕД – це засвідчення країни виробника товару через видання сертифікатів про походження товарів, сертифікатів визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями.

Регулюванням ЗЕД в межах своєї компетенції також займаються органи місцевого управління, до яких належать:

- місцеві ради народних депутатів України та їх виконавчі та розпорядчі органи;

- територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД України.

Україна має у своєму розпорядженні чималий арсенал регуляторів зовнішньоекономічної діяльності, серед яких основними є правові, адміністративні, економічні.

Правове регулювання зовнішньоекономічних зв’язків включає розробку та прийняття нормативно-правової бази в Україні та виконання норм міжнародного права, приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій, укладання міжнародних угод.

Виділяють такі правові режими у сфері ЗЕД:

1) справедливий або недискримінаційний;

2) режими найбільшого сприяння;

3) національний режим;

4) спеціальний правовий режим.

Адміністративне регулювання зовнішніх зв’язків здійснюється за допомогою таких важелів, як реєстрація суб’єктів зовнішньоекономічних відносин, реєстрація зовнішньоекономічних контрактів, розробка системи нетарифного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, митне регулювання, оперативне регулювання ЗЕД.

До економічних регуляторів належать:

– розробка і встановлення податків у сфері зовнішніх відносин;

– затверджений порядок нагромадження і використання валютних коштів суб’єктів ЗЕД;

– система розрахунків та кредитування експортно-імпортних відносин.

Найбільш поширеними економічними засобами регулювання зовнішньоекономічних зв’язків є митні платежі.

Отже, різнобічна система використання методів управління зовнішньоекономічними зв’язками дає можливість державі ефективно регулювати ЗЕД з метою реалізації економічних інтересів держави у світовій системі господарювання.