Тема 10. Орендні та факторингові операції у зовнішньоекономічній діяльності
У практиці України регулювання лізингових відносин здійснюється Законом України “Про лізинг”, в якому зазначається, що лізинг – це господарська операція, за якою суб’єкт підприємницької діяльності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб’єкту підприємницької діяльності (лізингоодержувачу) в користування за плату для підприємницької діяльності.
Лізинг також можна розглядати як операцію з розміщення рухомого та нерухомого майна, яке спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, але здається в оренду підприємцям.
Якщо розглядати лізинг як передачу господарського майна в тимчасове користування на умовах терміновості, зворотності, платності, то можна сказати, що лізинг – це товарний кредит в основні фонди. Але в той же час між ними існують певні відмінності, що показані в таблиці 2.4.
Функції, що виконує лізинг, наведені на рис. 2.3.
Рис. 2.3 – Функції лізингу
Таблиця 2.4 – Порівняльна характеристика
кредитного та лізингового механізмів
Кредит |
Лізинг |
Фінансові кошти направляються на будь-яку підприємницьку діяльність |
Фінансові кошти направляються на активізацію виробничої діяльності, перш за все на його розвиток і модернізацію |
Право користування, як і право володіння одночасно передаються на товар, але врахо-вуючи те, що проплата даного товару відстрочена |
Право користування майном відділяється від права володіння ним. Лізингодавець зберігає право володіння на об’єкт оренди, тоді як право користування переходить до лізингоотримувача |
Кредитна угода обумовлена актом купівлі-продажу і існує тільки тому, що відбулась торгова угода |
Лізинг не завжди розпочинається з купівлі майна, оскільки лізингова компанія на момент укладення угоди може мати внаявності необхідне майно, і не завжди завершується продажем майна користувачу, якщо лізингова угода має оперативний характер |
Надається в товарній, а погашається в грошовій формі |
Кредит, який надається в товарній формі, може погашатись як у матеріально-речовій формі, так і компенсуватись зустрічними послугами, а також продукцією, що виготовляється на даному обладнанні |
Вимагається стовідсоткова гарантія повернення кредиту і виплати відсотків за користування ним |
Розмір гарантії знижується на вартість обладнання, що надається в лізинг, яке саме є гарантом лізингової угоди |
Комерційний кредит – це частіше короткостроковий контракт |
Лізинг – в основному довгостроковий і середньостроковий контракти |
У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб’єкти: лізингодавець (власник предмета лізингу), лізингоодержувач (суб’єкт, що користується предметом лізингу), постачальник (продавець, виробник об’єкта лізингу).
Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу.
Постачальником (продавцем) об’єкта лізингу може бути підприємство-виробник, торговельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.
Суб’єктами лізингу можуть бути також підприємства з іноземними інвестиціями.
Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.
Класифікація лізингових угод залежно від ознак, що беруться до уваги, наведена у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Класифікація видів лізингу
Ознака класифікації |
Вид лізингу |
Склад учасників |
Прямий |
Зворотній |
|
Непрямий |
|
Тристоронній |
|
Багатосторонній |
|
Тип майна |
Лізинг рухомого майна |
Лізинг обладнання |
|
Лізинг “секонд-хенд” |
|
Лізинг нерухомості |
|
Ступінь окупності |
Фінансовий (капітальний) з повною окупністю |
Оперативний (з неповною окупністю) |
|
Великомасштабний лізинг (“біг-тікет-лізинг”) |
|
Обсяг обслуговування |
Чистий |
“Мокрий” з повним набором послуг |
|
З частковим набором послуг |
|
Сектор ринку |
Внутрішньонаціональний |
Зовнішній |
|
Експортний |
|
Імпортний |
|
Транзитний |
|
Спеціальний |
|
Цільове призначення |
Дійсний |
Фіктивний (спекулятивний) |
|
Спосіб фінансування |
За рахунок власних коштів |
За рахунок залучених коштів |
|
Роздільний |
|
Характер платежів |
Грошовий |
Компенсаційний |
|
Змішаний |
|
Намір учасників |
Терміновий (одноразовий) |
Поновлювальний (револьверний) |
Розглянемо детальніше характеристику фінансового та оперативного лізингу.
Фінансовий лізинг – це угода, яка передбачає впродовж своєї дії виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця.
Оперативний лізинг – це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця пов’язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.
Факторингові операції – це операції з надбання і відступлення грошових вимог, передачі права на стягнення боргів. Факторингові операції на відміну від застави є продажем рахунків фактору, в особі якого, як правило, виступають комерційний банк, фінансова компанія, спеціалізована факторингова компанія.
У загальному вигляді факторинг можна охарактеризувати як процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.
У факторингових операціях беруть участь три сторони:
– факторингова компанія (факторинговий відділ банку) – спеціалізована організація, яка купує рахунки-фактури у своїх клієнтів;
– клієнт (постачальник товару, кредитор) – промислове або торгове підприємство, що уклало угоду з факторинговою компанією;
– підприємство (позичальник) – фірма-покупець товару.
У світовій практиці діють такі види факторингового обслуговування:
– купівля рахунків зі знижкою і з оплатою фактору;
– взяття на себе фірмою-фактором (чи банком) усіх операцій з обліку продажів компанії з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу;
– надання гарантій повної оплати товару, навіть у тому випадку, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг.
Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Ця послуга може надаватися фактором клієнту як без фінансування, так і з фінансуванням.
Факторингові операції бувають:
– внутрішні, коли постачальник та його клієнт і фактор знаходяться в одній країні, і міжнародні, коли один із учасників операції – за рубежем;
– відкриті, якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії;
– з правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права;
– з умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80 % перевідступлених їм боргових вимог) чи оплати вимог на певну дату;
– з обліком рахунків-фактур факторингових операцій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритий облік рахунків-фактур і платники переказують фактору всі платежі;
За видом обслуговування операцій факторинг може бути простим і вексельним, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів.
Міжнародний факторинг – це вид міжнародної послуги у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними договорами факторинговій компанії з метою негайного одержання більшої частини платежу (70–90 % уже за 2–3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження затрат при проведенні розрахунків.
Експортний факторинг – це договірно оформлена угода, при якій експортер продає факторові (як правило, це дочірня фірма великого банку усі свої майбутні надходження від експорту в одну чи більше країн за певний період часу (не менше одного року).
Фактор надає відповідно до особливостей експортного факторингу такі послуги:
– прийняття на себе політичного, трансферного і дебіторного ризику;
– залежно від галузі постачальника виплачуються частіше за все 70–95 % фактурної вартості до здійснення покупцем платежу;
– інкасові функції – фактор нагадує боржникам про наступні платежі;
– займається бухгалтерією і статистикою за дебіторськими заборгованостями;
– може робити аналізи виробничої і торговельної діяльності на підприємстві і дає рекомендації з поліпшення роботи.
У разі прямого імпортного факторингу фактор країни-імпортера укладає угоду з експортером про перевідступлення їй боргових вимог по даній країні, здійснюючи страхування кредитного ризику, облік та інкасування вимог, що є для факторингової компанії внутрішніми.