Тема 1. Стан, сутність, види та напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Історичні аспекти розвитку зовнішньоекономічної діяльності

 

Економіка будь-якої країни складається з двох секторів: внутрішньої та зовнішньої економіки. Призначення внутрішньої економіки – задоволення потреб споживачів за рахунок внутрішнього виробництва, зовнішньої – вихід на міжнародні ринки товарів і послуг з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни. Сектор зовнішньої економіки реалізується через зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ).

Зовнішньоекономічні зв’язки – комплексна система різнобічних форм міжнародного співробітництва держав та суб’єктів у різних галузях економіки. ЗЕЗ – це міжнародні торгово-економічні зв’язки, які представлені сукупністю різних форм, засобів, методів зовнішньоторговельних, науково-технічних, виробничих, валютно-фінансових, кредитних відношень між країнами.

Причини, які стимулюють розвиток ЗЕЗ:

- нерівність економічного розвитку різних країн;

- відмінності в сировинних ресурсах;

- відмінності у людських ресурсах;

- нерівномірність розміщення фінансових ресурсів (функціонування світового інвестиційного ринку);

- характер політичних відносин;

- низький рівень науково-технічного розвитку.

Необхідність існування ЗЕЗ обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці ЗЕЗ, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.

У процесі інтеграції до світового економічного простору Україна зустрічається з великими труднощами. Сьогоднішні реалії у взаємовідносинах України з світогосподарською сферою характеризуються непідготовленістю її економіки до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва. У світі склалась нова модель зв’язків –виробничо-інвестиційна. Але для України є притаманним “постачальницько-збутовий” і “посередницько-торговельний” менталітет виходу на міжнародні ринки. Як показує міжнародний досвід, сьогодні прорив на світові ринки забезпечується не просто продуктом, і навіть не галуззю, а міжгалузевим комплексом. Головна мета державної зовнішньоекономічної політики України полягає в створенні умов для формування довгострокових конкурентних переваг вітчизняних товаровиробників.

Стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має базуватися на забезпеченні її суверенітету в світогосподарських зв’язках, гарантуванні її національної зовнішньоекономічної безпеки. Вся розгалужена сукупність зовнішньоекономічних зв’яз­ків повинна ґрунтуватися на еквівалентному, взаємовигідному обміні, міжнародному поділі й кооперації праці. Взаємодія зі світовим господарством має спиратися на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну політику, в основі якої – максимальна госпо­дарська свобода безпосередніх виробників, експортерів товарів і послуг. Не менш важлива відкритість економіки для широкої і взаємо­вигідної участі в регіональних та світових господарських і валютно-фінансових системах і структурах.

Головні елементи системи зовнішньоекономічної стратегії України:

- створення потужного експортного сектора;

- зміцнення і забезпечення конвертованості національної валюти;

- залучення іноземних інвестицій на основі створення спільних підприємств, вільних економічних зон, інших форм спільного підприємництва з іноземним капіталом;

- лібералізацію імпорту;

- здійснення закордонної підприємницької діяльності;

- формування розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту;

- гнучка податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

- поступова інтеграція економіки в європейські та світові господарські об’єднання та організації;

- кадрове забезпечення ЗЕД.

Головне завдання полягає в тому, щоб визначити етапи, напрямки, форми і способи реалізації зовнішньоекономічної стратегії.

Пріоритети у розвитку експортного сектора:

- високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування;

- агропромисловий комплекс;

- патентно-ліцензійна торгівля;

- видобувна і металургійна галузі промисловості;

- надзвичайно вигідне географічне положення.

Пріоритети державної імпортної політики:

- ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг;

- охорона здоров’я, розвиток медичної промисловості, медичних закладів;

- оснащення галузей харчової промисловості новітньою технікою і технологією, забезпечення умов надійного збереження сільськогосподарської продукції.

Зовнішньоекономічну діяльність розуміють як один з аспектів ЗЕЗ, як сферу самостійної виробничо-комерційної діяльності підприємств і організацій. ЗЕД багатозначна. Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991 р.) до видів ЗЕД віднесені: зовнішня торгівля; міжнародне інноваційне співробітництво; міжнародна виробнича кооперація; міжнародне науково-технічне співробітництво; валютно-фінансові операції; кредитні операції.

Кожний з видів ЗЕД здійснюється у визначених формах.

Формами зовнішньої торгівлі є: експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт товарів і послуг. Разом з тим зовнішня торгівля використовує практично всі форми ЗЕД. Інноваційне співробітництво реалізується в формах кредитних угод, міжнародного фінансового лізингу, підприємств з іноземними інвестиціями.

Формами виробничої кооперації за класифікацією Європейської економічної комісії ООН є:

– надання ліцензій з оплатою продукцією, яка випускається за цими ліцензіями;

– поставка виробничих ліній і заводів з оплатою продукцією, що виробляється на них;

– спільне виробництво на основі спеціалізації;

– спільне підприємство двох і більше іноземних партнерів (СП).

Науково-технічне співробітництво проявляється в формах технологічного обміну, тобто взаємопроникнення науково-технічних знань і виробничого досвіду як результату спільних досліджень, які виконуються різними країнами. Ефективна форма науково-технічного співробітництва – передача технологій на основі ліцензійних угод.

ЗЕД у всіх країнах виконує такі функції:

– сприяє вирівнюванню рівня економічного розвитку (національного і світового);

– виконує співставлення національних і світових витрат вироб­ництва;

– реалізує переваги міжнародного розподілу праці (МРП) і, як наслідок, сприяє підвищенню ефективності національної економіки.

Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комп­лекс (ЗЕК) країни. Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об’єднань, підприємств, організацій, які виробляють продукцію (товари, послуги) на експорт, і які споживають імпортні товари і послуги, здійснюють ЗЕД в її різних видах і формах.

Територіально ЗЕД України представлена практично всіма регіонами. Структурно включає виробничі підприємства і відповідну інфраструктуру. До неї відносяться: інформаційно-консультативні струк-тури; кредитно-банківські системи; страхові фірми; організовані товарні ринки; оптово-посередницькі фірми; транспортно-експедиторські служби.

Зовнішньоекономічна діяльність впливає на розвиток економіки в цілому, по-перше, завдяки одержанню валютної виручки від експорту.

По-друге, ЗЕД сприяє підвищенню технічного рівня вироб­ництва за рахунок імпорту сучасної техніки і технології.

По-третє, ЗЕД сприяє розвитку економіки за рахунок довгострокового виробничого співробітництва і стабільних зв’язків між іноземними партнерами по спільній діяльності у виробництві конкурентоспроможної продукції і виходу з нею на світові ринки.

По-четверте, ЗЕД є структуроутворюючим і прискорювальним фактором, який сприяє підвищенню рівня і якості життя.

Основні законодавчі акти, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність України: “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про єдиний митний тариф”, “Про захист іноземних інвестицій” та ін.