Тема 16. Організація та функціонування підприємств з іноземним капіталом в Україні

 

Найбільш поширеною формою функціонування іноземного капіталу на території України є спільні підприємства (СП) як одна із форм господарювання за нових умов, що дає змогу залучити іноземний капітал в економіку.

Спільне підприємство – організаційно-правова форма створення фірми в країні-одержувачі капіталу. Даний вид підприємств створюється і управляється спільно з іноземними і місцевими інвесторами, як правило, приватними фірмами, але іноді державними підприємствами чи навіть урядовими органами. Спільні підприємства можутьутворюватись у третій країні декількома іноземними компаніями. Метою цієї стратегії є проникнення компаній на нові ринки з меншими витратами і ризиком, ніж у разі застосування інших інвестиційних методів.

Головними мотивами використання спільних підприємств як стратегії входження до світового ринку є:

– зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази;

– розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників виробництва;

– можливість уникнення циклічності або сезонності при нестабільності виробництва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу;

– придбання нових каналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб;

– набуття управлінського досвіду на нових ринках;

– пристосування до країни, що приймає.

Новостворювані спільні підприємства мають додержуватись таких орієнтирів:

– виробляти товари, послуги, потреба в яких задоволена поки що не повністю;

– оперативно впроваджувати наукові відкриття й винаходи для випуску конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках продукції;

– забезпечувати зниження витрат у розрахунку на одиницю продукції в галузях-споживачах продукції спільного підприємства;

– випускати високоякісні споживчі товари та послуги для населення; створювати нові робочі місця.

Цілі створення СП:

– скорочення нераціонального імпорту;

– запровадження передового управлінського досвіду;

– прискорення НТП: технологічне оновлення виробництва, розвиток ресурсозберігаючих, екологічно чистих технологій;

– вдосконалення управлінської структури експорту;

– забезпечення внутрішнього ринку високоякісними товарами, сировиною.

Відповідно до чинного законодавства України спільне підприємство може бути створене:

– шляхом його заснування;

– у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

– у результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві зі 100-відсотковою іноземною інвестицією.

Процес створення СП на території України включає ряд послідовних етапів:

1) розробка позицій українського партнера з питань створення СП;

2) пошук і вибір іноземного партнера;

3) підготовка і підписання партнерами протоколу про наміри;

4) розробка техніко-економічного обґрунтування і його узгодження партнерами;

5) підготовка установчих документів на базі техніко-економіч­ного обґрунтування;

6) реєстрація СП.

Пропозиція про створення СП на території України розробляється потенціальним засновником, який готує пакет документів:

– установчий договір про створення СП;

– статут спільного підприємства;

– техніко-економічне обґрунтування СП.

Статутний фонд спільного підприємства – це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке вони створюють.

Обов’язковість створення статутного фонду спільного підприємства передбачена законодавством України. При цьому частка інозем­ного інвестора у статутному фонді має становити не менше 10 %. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Організаційна структура управління СП регулюється нормати­вами організаційно-правової форми підприємства і залежить від специ­фіки СП (склад засновників, розмір, особливості технічного процесу тощо).

Чисельність персоналу СП не регламентується і є предметом узгодження його засновників. Порядок утворення фондів, реалізації продукції, розподіл прибутків та оподаткування, кредитування та розрахункових операцій, страхування СП мають свою специфіку.

Склад органів СП, порядок їх утворення та використання фіксується в засновницьких документах. Як правило створюються амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва, науки та техніки; фонд матеріального заохочення; фонд соціального розвитку.

Прибуток нараховується як для вітчизняних підприємств.

Для оцінки економічної доцільності інвестиційного проекту зі створення СП в цілому необхідно розрахувати низку показників: при­буток від реалізації продукції; балансовий прибуток; чистий прибуток; річна і середньорічна рентабельність капітальних вкладень; внутрішня норма рентабельності; термін окупності проекту; валютна самоокупність.

Критерієм ефективності інвестиційного проекту є досягнення максимального інтегрального ефекту за період, що аналізується. Вказані показники доцільно розраховувати за роками (дискретно) накопиченими значеннями (інтегрально).

Економічний ефект, що полягає в отриманні максимального прибутку, визначається як різниця між приведеною до початкового стану здійснення проекту виручкою від реалізації продукції на внутріш­ньому і зовнішньому ринках та витратами, які включають власні капіталовкладення, витрати, пов’язані з погашенням кредиту, поточні витрати виробництва і транспортування продукції.

Розрахунок основних показників можна звести до такої схеми. Спочатку визначається прибуток від реалізації продукції в t-му році:

 

,

 

де ПРt – прибуток від реалізації продукції; ВВt – валютна виручка від реалізації продукції в t-му році (якщо ці витрати не внесені до собівартості продукції); k – курс Національного банку для перерахунку відповідної іноземної валюти в національну (на момент проведення роз­рахунків); ВРt – виручка від реалізації продукції на внутрішньому ринку у t-му році; CПt – повна собівартість реалізованої продукції у t-му році.

Далі система відрахувань будується відповідно до діючого національного законодавства. Визначається балансовий прибуток Пбt як сума прибутку від реалізації продукції, що надійшла в даному році, відсотків за зберігання коштів у банках, інших виробничих і невиробничих надходжень, з відрахуванням податку, виплат по кредиту, вклю­чаючи відсотки та інші платежі. Чистий прибуток Пчt визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків, що сплачується до державного бюджету:

 

 

де Tt – розмір податків.

При розрахунку інтегрального ефекту від реалізації інвестиційного проекту доцільно використовувати показник чистого прибутку:

 

 

де Пчt – чистий прибуток; At – амортизаційні відрахування; Kt – капітальні витрати по всіх джерелах фінансування; at – коефіцієнти дисконтування; Lt – ліквідна вартість.

Якщо показник Еiнт > 0 при даному нормативі дисконту, то це означає перевищення внутрішньої норми рентабельності проекту над витратами, пов’язаними зі здійсненням проекту. Якщо показник Еiнт < 0, то інвестиційний проект недоцільно реалізувати, при варіанті Еiнт = 0 інвестиційний проект не має чистого прибутку.

Визначення ефективності участі в інвестиційному проекті українського і зарубіжного учасників є невід’ємною частиною його аналізу, оскільки може скластися ситуація, коли проект у цілому може бути ефективним, але з огляду на інвестиційний клімат, діючу систему оподаткування та інші загальноекономічні фактори може бути неефективним для конкретного учасника проекту.

Ефективність інвестицій українського і зарубіжного інвесторів визначається показниками прибутку від реалізації проекту, рентабельності і періоду окупності понесених (зазнаних) витрат, чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності. Сума прибутку Пчt, що залишається у розпорядженні національного і іноземного інвесторів, визначається як різниця між балансовим прибутком Пбt і податком Tt:

 

 

Якщо в інвестиційному проекті беруть участь дві або більше сторони, то прибуток між ним розподіляється згідно з статутними документами або з внеском до статутного фонду спільного підприємства. Прибуток, що отримує національний інвестор Пнi, можна визначити, з виразу:

 

 

де I – частка чистого прибутку, яку має отримати національний інвестор.

Прибуток, що отримує іноземний інвестор Пii, розраховується за формулою:

 

де Y – частка чистого прибутку, яку отримує іноземний інвестор.