Тема 15. Ціна, умови платежу та форми розрахунків у міжнародних контрактах
Цінова політика – це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством в короткостроковому плані та в перспективі.
Завдання цінової політики підприємства полягає в тому, щоб установити на свій товар таку ціну і змінювати її залежно від ситуації на ринку так, щоб опанувати певним його сегментом, досягти бажаного обсягу прибутку, тобто вирішити завдання, пов’язане з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу.
На контрактну ціну впливають численні та різнорідні фактори, їх можна класифікувати наступним чином:
– об’єктивні (споживчі властивості товару, наявність сталих міжнародних товаропотоків, загальні попит та пропозиція);
– суб’єктивні (досвід та комерційні знання контрагентів, наявність у них технічних засобів реалізації угоди та здатності організовувати її підтримку під час митного очищення тощо);
– тривалі (такі, що характеризують стабільні вартісно-економічні відносини);
– кон’юнктурні (пов’язані з валютними коливаннями, поточною зміною обсягів виробництва та споживання, що змінюють співвідношення основних ринкових сил);
– економічні (пов’язані із суто ринковими закономірностями та плинними подіями: цінова політика конкурентів; заходи державного регулювання та контролю за цінами; рівень інфляції; валютні чинники тощо);
– позаекономічні (стихійні лиха, збройні конфлікти, техногенні події).
Світові ціни – це ціни найбільш впливових ринкових агентів, великих експортно-імпортних операцій, що здійснюються в основних центрах світової торгівлі. Залежно від того, про який товар ідеться, це – ціни, якими користуються країни (експортери чи імпортери), біржі та аукціони, провідні фірми.
Розрахункові ціни застосовуються у контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється, як правило, за індивідуальними замовленнями. Такі ціни розраховуються та обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням технічних і комерційних умов конкретного контракту.
Ціни ринку – це ціни, за якими ведеться торгівля на конкретному національному чи регіональному ринку, їх урахування в маркетинговій стратегії є ключовим для прийняття рішення щодо виходу на конкретний ринок, вибору цінової політики фірми.
Довідкові ціни – це ціни на аналогічні товари, які застосовуються у міжнародній торгівлі та на внутрішніх ринках при оптовій торгівлі різних країн.
Біржові котирування є цінами продажу товарів, пропозиції або попиту на них на товарних біржах, але переважно вони відображають саме реальні цінові параметри угод. Біржові котирування мають вирішальне значення при встановленні цін на однорідну масову продукцію, яка продається на біржах.
Ціни аукціонів фіксують умови продажу відповідно до найвищої пропозиції ціни покупцями у певний момент та у конкретному місці.
Ціни пропозицій великих фірм мають номінальне значення, оскільки є ціновою пропозицією продавця.
Середні експортні та імпортні ціни обчислюються з використанням масиву даних щодо міжнародних торговельних операцій, що відбулися протягом певного періоду.
Тверді ціни встановлюються у момент підписання контракту, вони не змінюються протягом терміну виконання контракту.
Рухомі ціни встановлюються тоді, коли об’єктом контракту є товари з довгим терміном створення і орієнтовно визначаються у момент підписання контракту, але можуть коригуватися залежно від динаміки ринкових цін на відповідні товари.
Ціни з наступною фіксацією також установлюються тоді, коли об’єктом контракту є товари з тривалим терміном створення, та залежать не тільки від динаміки ринкових цін, а й від якості кінцевих виробів, а також реальних витрат виробника, які не завжди легко передбачити заздалегідь.
Ціни, що ковзають (змінні ціни), використовуються тоді, коли у контрактах ідеться не просто про товари з тривалим терміном створення, а з композитним визначенням ціни.
В Україні однією з умов виходу на зовнішній ринок є відповідність контрактних цін індикативним цінам, які публікує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. Проте ціна не вважається демпінговою, якщо вона занижена тільки у результаті надання спе-ціальних знижок конкретному покупцю.
Розрізняють кілька видів цінових стратегій:
– відшкодування повних витрат;
– “зняття вершків”;
– прориву або проникнення на ринок;
– пов’язаного ціноутворення;
– престижних цін;
– цінової диференціації;
– встановлення цін у рамках товарної номенклатури;
– цінового вирівнювання;
– трансфертних цін.
Реалізація цінової стратегії базується на використанні окремо та в комбінації таких інструментів:
- встановлення стандартних або змінних цін;
- використання єдиних або гнучких цін;
- застосування округлених та неокруглених цін;
- використання залежності “ціна-якість”;
- застосування адаптивних інструментів.
Міжнародні розрахунки при здійсненні ЗЕД
Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають на основі здійснення ЗЕД між державами, підприємствами та громадянами, що знаходяться на території різних країн.
Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують.
Правовою основою міжнародних розрахункових відносин виступають міжнародні договори; норми внутрішнього національного законодавства, а також суттєву роль відіграють систематизовані та уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної банківської практики, які закріплені у відповідних конвенціях (за акредитивом, інкасо, вексельним обігом, банківськими гарантіями та ін.).
Механізм міжнародних розрахунків включає: способи платежу; засоби платежу; форми платежу.
Способи платежу визначають за моментом оплати товарів стосовно часу поставки. Виділяють три способи платежу: платіж готівкою; авансовий платіж; платіж у кредит.
Платіж готівкою – це ті форми оплати, які здійснюються в порту упродовж часу від готовності товару до відправлення на адресу покупця, до моменту переходу до нього прав власності на даний товар. На практиці до даного періоду додається ще один місяць. Після цього строку вважається, що оплата здійснюється в кредит.
Авансовий платіж – передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.
Платіж у кредит передбачає здійснення розрахунків за угодою через певний час після поставки товару, тобто на основі наданого експортером імпортеру комерційного кредиту.
До засобів платежу належать: готівка, чеки, векселі, інші цінні папери, банківський переказ (безготівковий платіж), кредитні картки і т.ін.
У практиці міжнародної торгівлі використовуються такі форми міжнародних розрахунків: інкасо, акредитив, відкритий рахунок, банківський переказ, аванс, чекова та вексельна форма, розрахунки шляхом телеграфних та поштових переказів.
Інкасо – це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнту кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.
Розрізняють просте (чисте) та документарне (комерційне) інкасо.
Просте (чисте) інкасо – це інкасо, при якому інкасуються лише фінансові (платіжні) документи, призначені для отримання платежів, без супроводження їх комерційними документами.
Документарне (комерційне) інкасо – при якому інкасуються фінансові (платіжні) документи, які супроводжуються комерційними документами, а також інкасо тільки комерційних документів.
Акредитив – це угода, в силу якої банк-емітент, діючи на прохання і відповідно до інструкцій клієнта –наказодавця чи від свого імені повинен здійснити платіж третій особі чи його наказу (бенефіціару), чи оплатити (акцептувати) тратти, виставлені бенефіціаром, чи уповноважити інший банк здійснити такий платіж, оплатити і акцептувати тратти, чи негоціацію документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.
Існує значна кількість різновидів акредитивів.
Безвідзивний акредитив – тверде зобов’язання банку-емітента не змінювати і не анулювати акредитив без згоди зацікавлених сторін.
Відзивний акредитив – акредитив, який може бути змінено чи анульовано в будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціатора.
Револьверний акредитив – такий, що автоматично поновлюється на попередніх умовах після використання початкової суми і отриманого виконуючим банком відшкодування.
Трансферабельний акредитив – такий, який за вказівкою бенефіціатора може бути переведено повністю чи частково іншим бенефіціаторам у країні останнього чи в іншу країну.
Покритий акредитив – такий, при якому банк-емітент переказує валюту в сумі акредитиву, як правило, авізуючому банку.
Для експортера акредитивна форма розрахунків є найвигіднішою після авансового платежу.
Платежі по відкритому рахунку передбачають надання експортером імпортеру товаророзпорядчих документів та зарахування імпортером належних експортеру грошових коштів на відкритий рахунок у строки, передбачені угодою.
Банківський переказ – це доручення переказодавця банку перевести конкретну суму валюти на користь переказоотримувача. При здійсненні переказної операції керуються умовами, вказаними в платіжному дорученні.
Платіжне доручення – це наказ одного банку іншому банку-кореспонденту про виплату конкретної суми валюти на прохання і за рахунок імпортера експортеру (наприклад, при пред’явленні ним комерційних, фінансових документів чи розписки) з зазначенням, яким чином буде відшкодована банку експортера виплачена ним сума.
У ЗЕД інколи використовується також чекова форма платежу, яка реалізується шляхом видачі чекодавцем розпорядження своєму банку здійснити із наявних коштів чекодавця виплату певної суми чекоутримувачу чи перерахування цієї суми на його рахунок. Чек може передаватись однією особою іншій шляхом внесення в нього передавального напису (індосаменту).
Розрахунковий чек – це документ, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку перевести вказану в чеку грошову суму одержувачу (чекодержателю).
Умови платежу – це інформацію про спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків і гарантію виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань.