Тема 10. Орендні та факторингові операції у зовнішньоекономічній діяльності

 

У практиці України регулювання лізингових відносин здійснюється Законом України “Про лізинг”, в якому зазначається, що лізинг – це господарська операція, за якою суб’єкт підприємницької діяльності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб’єкту підприємницької діяльності (лізингоодержувачу) в користування за плату для підприємницької діяльності.

Лізинг також можна розглядати як операцію з розміщення рухомого та нерухомого майна, яке спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, але здається в оренду підприємцям.

Якщо розглядати лізинг як передачу господарського майна в тимчасове користування на умовах терміновості, зворотності, платності, то можна сказати, що лізинг – це товарний кредит в основні фонди. Але в той же час між ними існують певні відмінності, що показані в таблиці 2.4.

Функції, що виконує лізинг, наведені на рис. 2.3.

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2008_4/418/ch2.files/image025.jpg

 

Рис. 2.3 – Функції лізингу

Таблиця 2.4 – Порівняльна характеристика

кредитного та лізингового механізмів

Кредит

Лізинг

Фінансові кошти направляються на будь-яку підприємницьку діяльність

Фінансові кошти направляються на активізацію виробничої діяльності, перш за все на його розвиток і модернізацію

Право користування, як і право володіння одночасно передаються на товар, але врахо-вуючи те, що проплата даного товару відстрочена

Право користування майном відділяється від права володіння ним. Лізингодавець зберігає право володіння на об’єкт оренди, тоді як право користування переходить до лізингоотримувача

Кредитна угода обумовлена актом купівлі-продажу і існує тільки тому, що відбулась тор­гова угода

Лізинг не завжди розпочинається з купівлі майна, оскільки лізингова компанія на момент укладення угоди може мати внаявності необхідне майно, і не завжди завершується продажем майна користувачу, якщо лізингова угода має оперативний характер

Надається в товарній, а погашається в грошовій формі

Кредит, який надається в товарній формі, може погашатись як у матеріально-речовій формі, так і компенсуватись зустрічними послугами, а також продукцією, що виготовляється на даному обладнанні

Вимагається стовідсоткова га­рантія повернення кредиту і виплати відсотків за користування ним

Розмір гарантії знижується на вартість обладнання, що надається в лізинг, яке саме є гарантом лізингової угоди

Комерційний кредит – це частіше короткостроковий контракт

Лізинг – в основному довгостроковий і середньостроковий контракти

 

У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб’єкти: лізингодавець (власник предмета лізингу), лізингоодержувач (суб’єкт, що користується предметом лізингу), постачальник (продавець, виробник об’єкта лізингу).

Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу.

Постачальником (продавцем) об’єкта лізингу може бути підприємство-виробник, торговельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

Суб’єктами лізингу можуть бути також підприємства з інозем­ними інвестиціями.

Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.

Класифікація лізингових угод залежно від ознак, що беруться до уваги, наведена у таблиці 2.5.

 

Таблиця 2.5 – Класифікація видів лізингу

Ознака класифікації

Вид лізингу

Склад учасників

Прямий

Зворотній

Непрямий

Тристоронній

Багатосторонній

Тип майна

Лізинг рухомого майна

Лізинг обладнання

Лізинг “секонд-хенд”

Лізинг нерухомості

Ступінь окупності

Фінансовий (капітальний) з повною окупністю

Оперативний (з неповною окупністю)

Великомасштабний лізинг (“біг-тікет-лізинг”)

Обсяг обслуговування

Чистий

“Мокрий” з повним набором послуг

З частковим набором послуг

Сектор ринку

Внутрішньонаціональний

Зовнішній

Експортний

Імпортний

Транзитний

Спеціальний

Цільове призначення

Дійсний

Фіктивний (спекулятивний)

Спосіб фінансування

За рахунок власних коштів

За рахунок залучених коштів

Роздільний

Характер платежів

Грошовий

Компенсаційний

Змішаний

Намір учасників

Терміновий (одноразовий)

Поновлювальний (револьверний)

Розглянемо детальніше характеристику фінансового та оперативного лізингу.

Фінансовий лізинг – це угода, яка передбачає впродовж своєї дії виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця.

Оперативний лізинг – це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця пов’язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

Факторингові операції – це операції з надбання і відступлення грошових вимог, передачі права на стягнення боргів. Факторингові операції на відміну від застави є продажем рахунків фактору, в особі якого, як правило, виступають комерційний банк, фінансова компанія, спеціалізована факторингова компанія.

У загальному вигляді факторинг можна охарактеризувати як процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контр­агентами в процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

У факторингових операціях беруть участь три сторони:

– факторингова компанія (факторинговий відділ банку) – спеціалізована організація, яка купує рахунки-фактури у своїх клієнтів;

– клієнт (постачальник товару, кредитор) – промислове або торгове підприємство, що уклало угоду з факторинговою компанією;

– підприємство (позичальник) – фірма-покупець товару.

У світовій практиці діють такі види факторингового обслуговування:

– купівля рахунків зі знижкою і з оплатою фактору;

– взяття на себе фірмою-фактором (чи банком) усіх операцій з обліку продажів компанії з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу;

– надання гарантій повної оплати товару, навіть у тому випадку, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг.

Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Ця послуга може надаватися фактором клієнту як без фінансування, так і з фінансуванням.

Факторингові операції бувають:

– внутрішні, коли постачальник та його клієнт і фактор знаходяться в одній країні, і міжнародні, коли один із учасників операції – за рубежем;

– відкриті, якщо боржника повідомлено про участь в угоді фак­торингової компанії;

– з правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права;

– з умовою про кредитування постачальника у формі поперед­ньої оплати (до 80 % перевідступлених їм боргових вимог) чи оплати вимог на певну дату;

– з обліком рахунків-фактур факторингових операцій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритий облік рахунків-фактур і платники переказують фактору всі платежі;

За видом обслуговування операцій факторинг може бути прос­тим і вексельним, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів.

Міжнародний факторинг – це вид міжнародної послуги у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними договорами факторинговій компанії з метою негайного одержання більшої частини платежу (70–90 % уже за 2–3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження затрат при проведенні розрахунків.

Експортний факторинг – це договірно оформлена угода, при якій експортер продає факторові (як правило, це дочірня фірма великого банку усі свої майбутні надходження від експорту в одну чи більше країн за певний період часу (не менше одного року).

Фактор надає відповідно до особливостей експортного факторингу такі послуги:

– прийняття на себе політичного, трансферного і дебіторного ризику;

– залежно від галузі постачальника виплачуються частіше за все 70–95 % фактурної вартості до здійснення покупцем платежу;

– інкасові функції – фактор нагадує боржникам про наступні платежі;

– займається бухгалтерією і статистикою за дебіторськими заборгованостями;

– може робити аналізи виробничої і торговельної діяльності на підприємстві і дає рекомендації з поліпшення роботи.

У разі прямого імпортного факторингу фактор країни-імпортера укладає угоду з експортером про перевідступлення їй боргових вимог по даній країні, здійснюючи страхування кредитного ризику, облік та інкасування вимог, що є для факторингової компанії внутрішніми.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16  Наверх ↑