Лекція 9. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру

 

 Загальні положення про порядок ведення

державного земельного кадастру

 Облік кількості та якості земель

 Звіти про кількість і якість земель

 

9.1. Загальні положення про порядок ведення

державного земельного кадастру

 

Найбільш повно відповідає вимогам економічної оцінки державний земельний кадастр, в якому зосереджені достовірні необхідні відомості про природне, господарське та правове положення земель: дані реєстрації землекористувачів; обліку кількості і якості земель; бонітування ґрунтів та їхньої економічної оцінки. Державний земельний кадастр слугує цілям організації ефективного використання земель та їхньої охорони, планування народного господарства, розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва, меліорації земель та хімізації сільського господарства, а також здійснення інших народно­господарських заходів, пов’язаних з використанням земель.

Зміна економічних відносин вимагала певного удосконалення кадастрової оцінки земель для встановлення податку або орендної плати за землю, а також ціни землі.

 

9.2. Облік кількості та якості земель

 

Облік кількості земель ведеться з урахуванням власників землі та землекористувачів, у тому числі і орендарів. При цьому виділяється:

– земля в межах населених пунктів;

– земля за межами населених пунктів;

– земля за категоріями;

– земля за формами власності;

– зрошувані та осушувані землі;

– землі, надані в тимчасове користування, в тому числі на умо­вах оренди;

– землі оподатковувані та землі, що не оподатковуються.

Віднесення земель до певної категорії регулюється Зе­мель­ним кодексом України.

Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

– класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

– характеристику земель за товщиною гумусного горизонту, вмістом гумусу та рухомих споживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, ерозійністю, кам’янистістю, засоленістю, со­лонцюватістю, кислотністю, перезволожуванням, заболоченістю, забруд­ненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенними, включаючи радіонуклідні;

– характеристику культурно-технічного стану природних кормових угідь;

– лісотипологічну характеристику лісових угідь;

– класифікацію земель населених пунктів, проведену за функціональним призначенням згідно з документацією містобудування населених пунктів;

– характеристику земель населених пунктів за інженерно-гео­логічними умовами, рівнем забезпеченості соціальними об’єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Бонітування ґрунтів проводиться на основі даних про їхні природні властивості, які мають постійний характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських земель.

Для обґрунтовування вартісних характеристик земель виділено критерії формування економічних оцінок.

1. Економічна оцінка сільськогосподарських угідь проводить­ся за їхньою продуктивністю, окупністю витрат та диференційним прибутком.

2. Економічна оцінка земель населених пунктів проводиться в розрізі зон економічної оцінки їхніх територій з урахуванням місця розташування ділянок відносно центрів суспільного обслуговування, магістральних, інженерно-транспортних мереж, а також архітектурно-ландшафтного та історико-культурного значення територій, їхнього функ­ціонального призначення.

3. Економічна оцінка земель лісового фонду проводиться на основі нормативів економічного ефекту від водоохоронних, кліматорегулюючих та інших корисних властивостей лісів, а також їхнього лісосировинного значення.

4. Економічна оцінка земель водного фонду здійснюється за їхнім місцем розташування, якісним складом та кількістю води водного об’єкта, його екологічним значенням, а також соціально-еконо­мічними умовами використання. При оцінці земель водного фонду вра­ховується також їхня продуктивність.

5. Економічна оцінка інших земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення здійснюється за їхнім місцем розташування, екологічним значенням, інженерним облаштуванням території, соціально-економічними умовами використання.

Введення державного земельного кадастру забезпечується:

– проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень та розвідок;

– реєстрацією права власності на землю, права користування землею та угодами на оренду землі;

– обліком кількості і якості земель, бонітуванням ґрунтів;

– зонуванням території населених пунктів та економічною оцін­кою земель.

Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

 

9.3. Звіти про кількість і якість земель

 

Документація державного земельного кадастру ведеться за територіями сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів, областей, АРК та України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського та лісогосподарського районування і функціонального зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать:

– кадастрові карти та плани (графічні та цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять дані про межі адміністративно-територіальних утворень;

– межі земельних ділянок власників землі та землекористува­чів, у тому числі орендарів;

– правовий режим земель, які знаходяться у державній колективній та приватній власності;

– кількість, якість, народногосподарська цінність та продуктив­ність земель за власниками землі та землекористувачами, населеними пунктами, територіями сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів, областями, АРК та України в цілому.

Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, особистої власності на землю, право постійного користування землею, книги реєстрації договорів на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди.