Лекція 1. Економіка природокористуванняяк наука і навчальна дисципліна. Предметта об’єкти економіки природокористування

 

 Поняття природокористування

 Предмет та об’єкти економіки природокористування

 

1.1. Поняття природокористування

 

Економіка природокористування як новий науковий напрямок почала складатись на межі 60–70-х років ХХ ст., виходячи із визнання факту обмеженості природних ресурсів, небезпеки збереження техногенного, природоємного типу розвитку, необхідності проведення при­родовідновлювальних робіт у великих містах.

Економіка природокористування має як теоретичне, так і прак­тичне значення. В умовах функціонуючої системи народного господар­ства економіка природокористування покликана давати конкретні рекомендації щодо найкращого використання при­родних ресурсів. При цьому слід вирішити дві основні групи питань:

1) як найбільш раціонально використовувати природні ресурси, зберігати їх, враховуючи обмеженість багатьох з них;

2) як обмежити негативний вплив забруднення та руйнування навколишнього середовища.

У більш широкому розумінні економіка природокористування повинна сприяти розробці основ концепції стійкого еколого-еконо­мічного розвитку.

Економіка природокористування формується на принципах об’єктивності, науковості та історизму і вивчає постійно змінні умови середовища існування людини та процеси використання суспільством навколишнього природного середовища (НПС). Як і інші економічні науки економіка природокористування вивчає виробничі відносини між людьми, в даному випадку з приводу використання людьми сил та ресурсів природи. Процес праці є взаємодією між суспільством та природою.

Як загальноекономічна наука економіка природокористування використовує дані конкретних економічних, а також природничих наук – геології, біології, ґрунтознавства, лісівництва, метеорології, демографії та інших, а також суспільних наук, їх висновки та положення, які необхідні для обґрунтування найбільш ефективних методів використання умов та ресурсів природи.

Розглянемо декілька визначень поняття природокористування, взятих з різних джерел, а потім спробуємо їх проаналізувати й сформувати своє визначення.

Природокористування – це сукупність всіх форм використання природного ресурсного потенціалу й заходів з його збереження (Поліщук В.І., Царик Л.П., 1994).

Природокористування – теорія і практика використання людським суспільством природних ресурсів у сфері суспільно-виробничої діяль­ності заради задоволення власних потреб (Киреєв Н.Г., Киреєва Н.В., 1999).

Природокористування – сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу та заходів щодо його збереження; природокористування включає видобуток і переробку природних ресурсів, їх поновлення, використання й охорону, раціональний баланс природних систем (Лук’янова Л.Б., 2000).

За М.Ф. Реймерсом (1990) природокористування включає:

− добування і переробку природних ресурсів, їх відновлення або відтворення;

− використання й охорону природних умов середовища життя;

− збереження (підтримання), відтворення (відновлення) і раціо­нальну зміну екологічного балансу (рівноваги, квазістаціонарного ста­ну) природних систем, що є основою збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства

Класифікація видів і форми природокористування. Природокористування поділяють на:

– пряме (використання природних ресурсів з їх вилученням);

– непряме (використання природних ресурсів без їх вилучення, наприклад, рекреаційне, водний транспорт тощо).

Розрізняють також :

– загальне природокористування – задоволення життєвих потреб без оплати та спеціальних дозволів;

– спеціальне використання природних ресурсів для виробницт­ва на підставі дозволів, плати.

З точки зору економіки природокористування важливим є його поділ на раціональне та нераціональне.

 

1.2. Предмет та об’єкти економіки природокористування

 

Економіка природокористування – міждисциплінарна наука, спрямована на отримання і практичне використання нових знань в галузі регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства та використанням природних ресурсів. Це гуманітарна дисципліна. Об’єктом її дослідження є відносини між людьми. Це наука про раціональне та ефективне використання природних ресурсів, наука про організацію є системи охорони навколишнього середовища. Предмет економіки природокористування – дослідження механізму сус­пільних відносин з приводу охорони навколишнього середовища та залучення природних ресурсів в процес виробничо-господарської діяль­ності людини [1].

Об’єкт економіки природокористування – еколого-економічні системи, які охоплюють виробництво і ту частину природного середовища, на яку це виробництво впливає (Г.О. Бачинський).

Предметом економіки природокористування є дослідження механізму товарно-грошових відносин щодо охорони навколишнього середовища у процесі розширеного суспільного відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу та врахування об’єктивних законів розвитку біосфери.

Метою вивчення цієї дисципліни є одержання та використання нових знань та практичних навичок у галузі економічного регулювання процесів використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища (О.Ф. Балацький та ін., 1999).

Предмет економіки природокористування – дослідження еколого-економічних відносин та їх наслідків, які виникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів [2].

Основні завдання економіки природокористування:

1) визначення перспективних напрямків розвитку суспільного виробництва з врахуванням стану якості навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів;

2) прогнозування стану шляхів та методів підвищення ефектив­ності використання природних ресурсів;

3) визначення економічної оцінки природних ресурсів;

4) планування та фінансування заходів з охорони навколишнього середовища, визначення ефективності екологічних витрат;

5) розробка фінансово-кредитного механізму охорони та раціо­нального використання природних ресурсів.

Взаємозв’язок економіки природокористування з економічними дисциплінами спостерігається за різними напрямками:

– з економікою підприємства:

1) раціональне природокористування, яке основане на природо­зберігаючій технології, сильний прискорювач НТП і росту продуктивності праці;

2) за ступенем впливу на екологічні системи, стан і використання природних ресурсів підприємства займають провідні місця;

3) екологічні витрати істотно впливають на собівартість продукції, що виробляється, прибуток від її реалізації та рентабельність;

– з економікою сільського господарства: ефективне використання сільськогосподарських площ, меліорація земель, захист ґрунтів;

– процес екологічної інтеграції характерний і для економіки будівництва;

– з економікою ЖКГ (враховуються діючі нормативи з охорони середовища міста);

– з фінансами та кредитом, ціноутворенням, статистикою та бухгалтерським обліком.