Лекція 2. Економічна характеристика природних ресурсів і природних умов

 

 Природні умови та природні ресурси

 Класифікації природних ресурсів

 

2.1. Природні умови та природні ресурси

 

Оточуюче середовище виконує три функції для забезпечення життєдіяльності людини:

– забезпечення природними ресурсами;

– асиміляція відходів і забруднень;

– забезпечення людей природними послугами (рекреація, задоволення естетичних потреб).

Ці функції можна представити як компоненти однієї гене­ральної функції природи – функції життєзабезпечення.

Для збереження середовища існування людини – здорового довкілля – потрібне врахування факторів природи і економічна оцінка природних ресурсів.

Природні умови – це елементи природи, які безпосередньо не ви­користовуються в процесі виробництва, але здійснюють вплив на життє­діяльність людей. Особливо сильно залежать від природних умов сіль­ське господарство, добувна промисловість, рекреаційна діяльність тощо.

Ресурси – це будь-які матеріальні чи нематеріальні об’єкти чи засоби, які необхідні для задоволення потреб, досягнення мети чи вирішення проблеми (К. Корсак, О. Плахотнік, 1998).

Ресурси поділяються на:

– матеріальні (будівлі, транспорт, засоби виробництва тощо);

– трудові (люди з їх освітнім, інтелектуальним, віковим рівнем);

– природні.

Природні ресурси – елементи природи, частина всієї сукупності природних умов і важливі компоненти природного середовища, які ви­користовуються (чи можуть використовуватися) при певному рівні розвитку продуктивних сил для задоволення різноманітних потреб суспільства і суспільного виробництва [5].

Інше визначення: природні ресурси – всі компоненти довкілля і всі умови існування, які так чи інакше потрібні людині чи безпосеред­ньо використовуються нею для вдоволення всього комплексу властивих потреб.

 

2.2. Класифікації природних ресурсів

 

Природні ресурси класифікують наступним чином:

– за можливістю залучення: реальні (ті, що використовуються зараз) і потенційні (ті, що зараз не можуть з якихось причин бути залученими, наприклад, прісна вода в льодовиках); виробничої і невиробничої сфери; однозначного і багатозначного використання.

– за величиною запасів: загальнодержавного, регіонального, місцевого значення.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

– територіальні та внутрішні морські води;

– природні ресурси континентального шельфу та виключної мор­ської економічної зони;

– атмосферне повітря;

– підземні води;

– поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

– лісові ресурси державного значення;

– природні ресурси в межах території та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

– дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об’єкти тваринного світу в межах територіальних і внутріш-ніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України;

– корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством Україна до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Геолого-економічна класифікація природних ресурсів:

1) за напрямками використання:

– паливно-енергетичні;

– чорні метали;

– кольорові метали;

– благородні метали;

– хімічна й агрохімічна сировина (фосфорити, калійні солі);

– технічна сировина (азбест, алмаз, графіт);

2) за характером торгівлі:

– стратегічні (торгівля обмежена: уран);

– експортні (алмази, золото, нафта);

– ресурси внутрішнього ринку [5];

3) за сферою використання народним господарством:

– ресурси промислового виробництва:

а) енергетичні:

− горючі корисні копалини (вугілля, нафта, газ);

− гідроенергетичні (вода, припливи);

− джерела ядерної енергії (уран);

− джерела біоенергії (деревина, біогаз);

б) неенергетичні:

− корисні копалини (мінеральні);

− води для промислового виробництва;

− землі, зайняті промисловими об’єктами;

− лісові;

− біологічні ресурси промислового значення;

– ресурси сільського виробництва:

а) агрокліматичні (ресурси тепла, вологи, необхідні для тваринництва й рослинництва);

б) ґрунтово-земельні;

в) рослинні (кормові);

г) водні (для зрошування);

– ресурси невиробничої сфери: лікарські рослини, рекреаційні ресурси (С.В. Макар, 1998).