Лекція 3. Механізми екологізації економіки. Перетворення в економіці

 

 Перетворення в економіці для здійснення її екологізації

 Стадії еволюції екологічних потреб

 Екологізація виробничої бази

 

3.1. Перетворення в економіці для здійснення її екологізації

 

Для екологізації економіки потрібно здійснити наступні взаємо­пов’язані перетворення [29]:

– кількісну і якісну перебудову економіки ресурсів енергетики і промисловості, орієнтовану на їх економію і ефективність використання;

– зміну галузевої і технологічної структури виробництва з поступовим виключенням виробництва значної частини вторинних засобів споживання і мінімізацією ресурсоємності та відходності вироб­ництва і споживання;

– поетапне включення в механізми і фактори ціноутворення всіх екологічних збитків господарської діяльності й вартісної оцінки ризиків екологічних вражень довкілля;

– відмову від диктату пропозиції в економіці й торгівлі, виключення тієї частини маркетингу, яка нав’язує і стимулює надлишкові асортименти вторинних засобів споживання.

Наслідком виконання цих вимог повинні стати:

– сповільнення кількісного економічного росту (на душу населення) і перехід до стратегії якісного росту виробництва;

– перерозподіл трудових ресурсів із сфер матеріального вироб­ництва й обслуговування людей, включаючи науку, освіту, охорону здоров’я, правовий захист;

– зміна структури потреб людей з обмеженням сфери факультативних потреб;

– зменшення економічної та соціальної нерівності людей.

 

3.2. Стадії еволюції екологічних потреб

 

Можна прогнозувати чотири основні стадії еволюції екологічних потреб.

Перша стадія пов’язана з розвитком засобів захисту довкілля від руйнівних (забруднюючих) процесів. Основне призначення природо­охоронних засобів – компенсувати екологічну недосконалість існуючих виробничих технологій і споживчих товарів.

Друга стадія пов’язана з екологічним удосконаленням технологій виробництва без зміни існуючої структури вироблюваних видів продукції. Основний екологічний попит на цьому етапі акцентується на технологічних системах, що модернізують існуючу виробничо-спо­живчу базу.

На третій стадії пріоритети будуть віддаватись заміні екологіч­но недосконалих виробів і послуг на більш досконалі в екологічному плані еквіваленти в рамках існуючого стилю життя. Основне завдання товарів і послуг, які приходять на зміну старим аналогам, − значне підвищення ефективності всіх стадій життєвого циклу товарів і послуг. Зокрема, нові матеріали і вироби повинні різко знизити енергоспоживання систем життєзабезпечення людини.

Четверта стадія пов’язана з виробництвом і споживанням виробів і послуг, які корінним чином змінюють стиль життя. У цьому випадку мова іде про суттєве збільшення питомої ваги інфор­маційних товарів і послуг в загальному об’ємі споживання, що сприяє підтримці сталого розвитку суспільства.

 

3.3. Екологізація виробничої бази

 

Управління процесами екологізації. Система управління процесами екологізації включає наступні елементи:

– цільові установки – мета екологізації;

– об’єкти екологізації;

– суб’єкти екологізації;

– інструменти (засоби) екологізації.

Об’єкти екологізації. Під об’єктами екологізації розуміють об’єкти екодеструктивного впливу, які передбачається трансформувати для досягнення цілей екологізації.

Під об’єктами екодеструктивного впливу треба розуміти процеси виробництва й споживання продукції або самі продукти (вироби, послуги, робота, що виконується), використання яких призводить до причини екодеструктуризації.

Суб’єкти екологізації (суб’єкти впливу). Аналіз потенційно можливих суб’єктів впливу дозволяє виділити декілька груп “дійових осіб” процесу експлуатації, тобто підприємства, організації та фізичні особи, впливаючи на які можна досягти цілей екологізації.

Інструменти екологізації. Основною функцією інструментів є формування системи мотивів для досягнення цілей екологізації. За відношенням до причин екодеструктивної дії мотиваційні інструменти можна розділити на дві групи:

1) прямої мотивації;

2) непрямої мотивації.

Інструменти прямої мотивації орієнтовані безпосередньо на об’єкти екологізації: самі фактори екодеструктивного впливу (процеси, шкідливі речовини та ін.) або продукти й послуги, які є носіями екодеструкції (тобто їх виробництво і споживання пов’язано зі шкідливою дією на довкілля). Наприклад, такі інструменти, як платежі, екологічне маркування (вмісту шкідливих речовин) орієнтовані на екодеструктивні фактори, а екологічні податки на продукти (пестициди, міндобрива, батарейки тощо), пов’язані з предметами й послугами, які є носіями екодеструктуризації.

Інструменти непрямої дії орієнтуються не на показники екодеструктивної діяльності, а на продукти й послуги, які можуть створювати умови для досягнення цілей екологізації (наприклад, обмеженням розповсюдження певних товарів і послуг, гарантією якості тощо).

Стратегія екологізації. Можуть бути запропоновані три базові й три проміжні стратегії для визначення об’єктів екологізації:

1 – зниження потреби в продукті;

2 – зміни в продукті для підвищення рівня його екологічності;

3 – зміни у використанні для підвищення екологічності процесів споживання й утилізації відходів споживання.

Перша стратегія полягає у відмові від споживання певних про-дуктів або в зниженні потреби в певних видах продукції; а це в кінцевому рахунку означає зниження матеріалоємності споживчого попиту; це пов’язано безпосередньо із завданнями екологізації, адже виробництво будь-якого товару в тій чи іншій мірі пов’язано з одержанням матеріалів або енергії, а отже, є причиною екодеструктивної дії. Як пріоритетний напрямок повинна розглядатися відмова від екологічно несприятливих продуктів чи заміна їх на більш чисті. Окремими результатами цієї стратегії можуть бути зменшення матеріало- та енергоємності продукції, удосконалення структури споживання, відмова від товарів і послуг, які не є життєвою необхідністю для людини.

Друга стратегія стосується всіх видів змін продукту, включаючи зниження шкідливості ресурсів чи процесів, що використовуються для виробництва цього продукту, або усунення тих властивостей самих продуктів, які можуть створювати екологічну небезпеку на стадії споживання продуктів.

Третя стратегія стосується всіх видів змін в процесі використання продукції чи утилізації її відходів, що зменшують процеси екодеструктивного впливу. До таких змін можуть бути віднесені впровадження прийомів екологічно безпечного використання виробів, обмеження в просторі і часі використання даної продукції в тих сферах, де її використання може викликати особливо шкідливі екологічні наслідки. Окремим випадком є підвищення рівня екологічно безпечної утилізації відходів даної продукції.

Управлінські стратегії впливу на суб’єкти екологізації. Як відомо, в ринкових умовах механізми регулювання економічних від­носин між господарськими суб’єктами реалізуються через взаємодію попиту і пропозиції. Діючи на ці два компоненти ринку та сферу, що їх зв’язує, можна впливати на процес екологізації. Саме на цьому і будуються стратегії управління процесами екологізації. У літературі з проб­лем екологізації називаються як правило, три ключові стратегії екологізації відповідно до дії на суб’єктів:

1) вплив на пропозицію;

2) вплив на попит;

3) вплив на взаємозв’язки між виробниками і споживачами.

Стратегія впливу на пропозицію пов’язується зі словом “штовхати”. Суть її у формуванні системи мотиваційної дії, яка б підштовхувала виробників до переходу на “зелену продукцію” (кредитні і податкові пільги, дотації, інші економічні стимули, екологічні стандарти, доведення інформації про розширення екологічних потреб тощо).

Стратегія впливу на попит в спеціальній літературі пов’язується зі словом “тягнути”. Впливаючи на попит, можна потягнути і ланки екологізованого виробництва, які будуть обслуговувати відповідні потреби. Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб економічно спонукати чи психологічно переконати споживача переходити на екологічно більш досконалу продукцію.

Стратегія впливу на взаємозв’язки між виробниками і споживачами (“інтерфейсна стратегія”) полягає в екологізації проміжних ланок, що з’єднують конкретних виробників і споживачів. До форм реалізації цієї стратегії відносяться: вплив на комунікаційні шляхи, екологізація торгових механізмів, маркетингові дослідження, розвиток інформаційних систем тощо.