29. Інформаційні БД, їх особливості.

Інформаційну систему (ІС) можна визначити як сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів (абонентів). Найдавнішими і найпоширенішими різновидом  ІС слід вважати бібліотеки.

ІС класифікуються:

1) за призначенням (фактографічні, документальні та змішані);

2) за структурами даних (ієрархічні, мережаного типу , реляційні)

3) за схемою додаткової обробки (постобробка та попередня обробка);

4 за локалізацією (локальні та розподілені);)

5) за мовами (замкнуті системи, системи з базовою мовою та змішані);

Розглянемо по черзі і детальніше кожний з критеріїв.

1) за призначенням.

Фактографічні системи мають факти  різних типів, що зв'язані в системі в більш чи менш складні структури. Дані, що є результатом пошуку, можуть стати складовою частиною звітів або використовуються різноманітними обчислювальними процесами. Документальні системи орієнтовані на обробку та зберігання документа, внутрішню структуру якого система майже повністю ігнорує, тобто він неподільний з точки зору системи. Споживачем результатів пошуку як правило виступає, кінцевий користувач.  Змішані системи включають в себе риси обох вищеназваних варіантів. Переважну  більшість сучасних систем слід віднести до змішаних.

До документальних система відносять:

Дескрипторні або документальні АІС (ДАІС) історично були першими - їх мовою була природна мова - перші ДАІС були призначені для пошуку книг та документів у бібліотеках і великих сховищах, тому їх і почали називати документо-графічними. Основним елементом була анотація або реферат книги, документа, явища чи об'єкта.

2) за мовами (замкнуті системи, системи з базовою мовою та змішані);

Замкнуті системи  самостійно забезпечують користувача всіма необхідними засобами для локалізації даних,і для їх постпошукової чи передпошукової обробки. Недоліком таких систем є - відсутність (або малоефективність) засобів для розробки надбудов – проблемно-орієнтованих комплексів. Системи з базовою мовою передбачають взаємодію користувача з СУБД з середовища якоїсь іншої мови програмування, де і виконуються більшість постпошукових перетворень даних. Такий підхід  зручний для розробки різного роду систем як надбудов над СУБД, бо дає можливість створювати високоефективні програми постпошукової обробки даних.

3) за локалізацією (локальні та розподілені);

  Локальність передбачає розташування всього програмного забезпечення і даних на одному ізольованому комп’ютері, а розподіленість означає розташування системи на мережі комп’ютерів з певною стратегією рознесення даних.

4) за схемою додаткової обробки (постобробка та попередня обробка);

Головним призначенням будь-якої системи баз даних є підтримка функцій локалізації даних, що зберігаються, але  дуже важливою властивістю, що може значно підняти інтерфейсний рівень системи, є наявність постобробки даних після їх локалізації в базі даних, чи попередньої обробки. 

5) за структурами даних (ієрархічні, мережаного типу , реляційні).

Для систем з «ієрархічною» структурою базовою структурою даних є дерево; як правило, вони мають найвищу ефективність функціонування, але виразові можливості їх відносно низькі. Системи з структурами даних типу «мережа» мають кращі виразові можливості, але програють у ефективності функціонування, бо від користувача вимагається значно вищий рівень кваліфікації для ефективної експлуатації таких систем. Сьогодні найбільшого розповсюдження зазнали СУБД «реляційного типу», з щонайпростішою структурою даних ,але суттєвим є підвищений рівень мов маніпулювання даними, що максимально употужнює виразові можливості та знижує ефективність функціонування, тому для таких систем потрібні потужні комп’ютери, і вони дуже чутливі до росту об’ємів даних.

30. Інформаційно-аналітичне забезпечення електронної звітності підприємств.

Будь-яке підприємство, реєструючи господарські операції в первинних документах, формує підсумкові дані про фінансово-господарську діяльність за конкретний розрахунковий період. Ці дані утворюють оперативну, статистичну та фінансову звітність.

Автоматизоване формування оперативної звітності забезпечує щоденний контроль за господарськими операціями підприємства.

Створення статистичної звітності забезпечує формування відомостей за окремими показниками господарської діяльності підприємства в натуральному й вартісному вираженні.

Фінансова звітність базується на даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку та складається для задоволення інформаційних потреб різних груп користувачів.

Автоматизований комплекс задач зведеного обліку і складання звітності забезпечує:

-послідовність;

-узагальнення інформації на аналітичних і ситнетичних рахунках із наступним групуванням даних на одному або кількох рахунках;

-відображення господарських операцій, що змінюють стан коштів підприємства, і їх джерел на рахунках бухгалтерського обліку;

-автоматизоване систематичне складання (за місяць, квартал, півріччя, рік) бухгалтерського балансу та звітності, завершального етапу облікового процесу.

Автоматизоване оброблення задач зведеного обліку та складання звітності сприяє:

-якісному контролю за рухом статутного капіталу в частині основних і оборотних коштів підприємства;

-збереженню грошових коштів і контролю за використанням їх за цільовим призначенням;

-визначенню фінансових результатів діяльності підприємства та контролю за розподілом прибутку;

-систематизації та узагальненню даних в аналітичному й синтетичному розрізах про виробничо-господарську діяльність підприємства для забезпечення прийняття управлінських рішень.

Організацію та методологію автоматизованого зведеного обліку та складання звітності регламентують відповідні нормативні документи, чинні в Україні: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»; План рахунків бухгалтер-
ського обліку підприємств, організацій та установ; П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; П(С)БО 2 «Баланс»; П(С)БО «Звіт про фінансові результати»; П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових засобів»; П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал»; П(С)БО 6 «Виправ­лення помилок і змін у фінансовій звітності»; П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»; П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність».

Вхідна інформація для автоматизованого розв’язування задач зведеного обліку та складання звітності — це первинна інформація, що утворюється в процесі фінансово-господарської діяльності, а також інформація, що повністю формується в процесі задач інших ділянок обліку.

Розв’язання задач цієї ділянки обліку формує та використовує таку нормативно-довідкову інформацію:

-довідник курсу валют (найменування валюти, код валюти, одиниця валюти, вартість валюти в національній грошовій одиниці, дата введення курсу валюти);

-довідник рахунків бухгалтерського обліку;

-довідник допустимої кореспонденції рахунків;

-довідник формування показників звітності (номер і найменування форми, періодичність, код форми, номери рядка та графи, синтетичний рахунок, субрахунок основного рахунка, код аналітичного обліку, структурний підрозділ, кореспондуючий рахунок, субрахунок кореспондуючого рахунку, код аналітичного обліку, операція, знак суми);

-довідник взаємозв’язків показників звітності (номер і найменування показника, номер форми звітності, номери рядка та графи звітності, відповідність номерам іншої форми звітності, рядка, графи) використовується для автоматичного контролю правильності відображення показників у звітності;

-довідник групування статей звітності (найменування узагальненого показника, умовне позначення, найменування статей балансу, умовне позначення, номер рядків балансу, що входять у статтю балансу, рахунок, найменування рахунка);

-довідник розрахунку показників підприємства (найменування показника, його умовне позначення, спосіб розрахунку, оптимальне співвідношення);

-довідник-календар (рік, поточний місяць, дні) дає можливість визначити період отримання інформації;

-довідник типових господарських операцій;

-довідник підприємств;

-довідник структурних підрозділів.

Вихідною інформацією є:

-проміжна звітність (місячна та квартальна);

-фінансова звітність (календарний рік).

Основне завдання автоматизації зведеного обліку та складання звітності — надання інформації, що задовольняє вимоги таких груп користувачів:

-внутрішніх користувачів, тобто тих користувачів, які здійснюють облік;

-управлінського складу підприємства;

-зовнішніх користувачів.