МСА 260 Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові

(чинний для аудиту фінансових звітів за періоди, що починаються з або пізніше 15 грудня 2004 г.)

ЗМІСТ

Параграф

Вступ  1—4

Відповідні особи      5—10

Повідомлення інформації з питань аудиту, що має значення для      11—12
найвищого управлінського персоналу

Терміни повідомлення інформації           13—14

Форми повідомлення інформації 15—17

Інші питання            18—19

Конфіденційність    20

Законодавчі та нормативні акти    21

Дата набрання чинності     22

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові" слід розуміти в контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, інших завдань з надання впевненості та супутніх послуг", яка визначає застосування та статус МСА.

МСА 240 "Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиту фінансових звітів", МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень", МСА 330 "Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків" та МСА 500 "Аудиторські докази" викликали відповідні зміни до МСА 260. Ці зміни набувають чинності для аудиту фінансових звітів за періоди, що починаються з або пізніше 15 грудня 2004 року; їх вже внесено до тексту МСА 260.

Вступ

Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо повідомлення інформації з питань аудиту, що виникають під час аудиту фінансових звітів, найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання. Таке повідомлення інформації стосується питань аудиту й має значення для управління (як це визначено в цьому МСА). Цей МСА не містить рекомендацій щодо інформації, що її аудитор надсилає сторонам за межами суб'єкта господарювання (наприклад, зовнішнім регулюючим або наглядовим органам).

Аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання.

В цьому МСА термін "управління" описує роль осіб, яким довірено нагляд, контроль і управління суб'єктом господарювання1. Найвищий управлінський персонал, як правило, відповідає за забезпечення досягнення суб'єктом господарювання його цілей, складання фінансових звітів і звітування зацікавленим сторонам. Управлінський персонал входить до складу найвищого управлінського персоналу лише в тих випадках, коли він виконує відповідні функції.

Цей МСА під "інформацією з питань аудиту, яка має значення для управління" має на увазі інформацію, яку виявлено в процесі аудиторської перевірки фінансових звітів і яка, на думку аудитора, є важливою і стосується найвищого управлінського персоналу, при здійсненні ним контролю за фінансовою звітністю і розкриттям інформації. Інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, включає лише ту інформацію, яка привернула увагу аудитора внаслідок проведення аудиту. Аудитор не зобов'язаний в

Принципи корпоративного управління розроблені багатьма країнами в якості еталону для встановлення стандартів належної корпоративної поведінки. Такі принципи зазвичай призначені для компаній, які здійснюють відкритий продаж своїх акцій, проте вони можуть також сприяти покращанню управління інших видів суб'єктів господарювання. Не існує єдиної моделі належного корпоративного управління. Існують різні структури і методи роботи ради директорів у різних країнах. Загальний принцип полягає в тому, що суб'єкт господарювання повинен мати таку структуру управління, що дозволяла б раді директорів об'єктивно судити про стан справ корпорації (у тому числі про фінансову звітність) незалежно від інших осіб, зокрема, від управлінського персоналу.

процесі аудиту, що проводиться відповідно до МСА, розробляти процедури спеціально з метою виявити інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління.

Відповідні особи

Аудитору слід встановити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу, яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління.

У різних країнах є різні управлінські структури, що відображають культурні та правові традиції. Наприклад, у деяких країнах функція нагляду і функція управління юридично розділені між різними органами, наприклад, між спостережною (що цілком або в основному не є виконавчою) радою та правлінням (виконавчим органом). В інших країнах обидві функції юридично покладені на один орган, хоча може існувати аудиторський комітет (ревізійна комісія), який надає допомогу цьому органові в здійсненні його управлінських обов'язків, пов'язаних із фінансовою звітністю.

Така різноманітність ускладнює встановлення універсальних критеріїв визначення найвищого управлінського персоналу та осіб, яким аудитор повідомляє інформацію з питань аудиту, що має значення для управління. Аудитор застосовує судження для визначення осіб, яким треба повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління, беручи до уваги управлінську структуру суб'єкта господарювання, обставини завдання та відповідні закони. Аудитор ураховує також юридичні обов'язки цих осіб. Наприклад, на суб'єктах господарювання, де існує спостережна рада або ревізійна комісія, відповідними особами можуть бути ці органи. Проте на суб'єктах господарювання, де єдиний орган створив ревізійну комісію, аудитор може прийняти рішення повідомляти інформацію з питань аудиту аудиторському комітету (ревізійній комісії) або всьому органові (залежно від важливості інформації з питань аудиту, яка має значення для управління).

Якщо управлінська структура суб'єкта господарювання чітко не визначена, або не можна чітко визначити найвищий управлінський персонал через обставини завдання або законодавство, то аудитор узгоджує з суб'єктом господарювання, кому треба повідомляти важливу для управління інформацію з питань аудиту. Як приклад можна навести деякі суб'єкти господарювання, що ними управляють власники, деякі некомерційні організації та деякі державні установи.

9.         Щоб уникнути непорозумінь, у листі-зобов'язанні про проведення
аудиторської перевірки можна чітко пояснити, що аудитор буде
повідомляти тільки ту інформацію, яка має значення для управління й
на яку він зверне увагу в результаті проведення аудиторської
перевірки, і що аудитор не зобов'язаний розробляти процедури
спеціально з метою виявлення питань, що мають значення для
управління. Лист-зобов'язання може також містити:

опис форми, в якій буде повідомлятися інформація з питань аудиту, що має значення для управління;

зазначення відповідних осіб, яким буде повідомлятися така інформація;

зазначення будь-якої інформації з конкретних питань аудиту, яка має значення для управління, а отже, її треба повідомляти згідно з попередньою домовленістю.

10.       Ефективність повідомлення інформації підвищується за допомогою
налагодження конструктивних робочих взаємовідносин між аудитором
та найвищим управлінським персоналом. Ці взаємовідносини
розвиваються за умови збереження професійної незалежності й
об'єктивності.