Процедури оцінки ризиків та супутня діяльність

Запити управлінському персоналові

Оцінка управлінським персоналом ризику суттєвого викривлення внаслідок

шахрайства (Посилання: пар. 17 а)

А12. Управлінський персонал несе відповідальність за внутрішній контроль суб'єкта господарювання та за складання фінансових звітів. Відповідно, аудиторові доцільно зробити запити управлінському персоналові стосовно власної оцінки управлінським персоналом ризику шахрайства та діючих процедур контролю для його попередження и виявлення. Характер, обсяг та періодичність оцінювання управлінським персоналом такого ризику та процедур контролю можуть варіюватися у різних суб'єктів  господарювання.  У  деяких  суб'єктів господарювання

управлінський персонал може проводити докладні оцінювання щорічно або як частину постійного моніторингу. В інших суб'єктах господарювання оцінка управлінським персоналом може бути менш формальною і не так часто здійснюватися. Характер, обсяг та періодичність оцінювання управлінським персоналом важливі для зрозуміння аудитором середовища контролю суб'єкта господарювання. Наприклад, той факт, що управлінський персонал не здійснив оцінювання ризику шахрайства, може свідчити про недостатню увагу до внутрішнього контролю з його боку.

Міркування, що стосуються суб'єктів господарювання меншого розміру

А13. У деяких суб'єктів господарювання, зокрема, суб'єктів господарювання меншого розміру, основна увага в оцінюванні управлінським персоналом може приділятися ризикам шахрайства або незаконного привласнення активів з боку працівників.

Процес ідентифікації та вжиття управлінським персоналом дій у відповідь на ризики шахрайства (Посилання: пар. 17 б)

А14. Якщо суб'єкти господарювання мають кілька окремо розташованих підрозділів, процеси управлінського персоналу можуть передбачати різні рівні моніторингу виробничих підрозділів або сегментів бізнесу. Можливо також, що управлінський персонал ідентифікував конкретні виробничі підрозділи або сегменти бізнесу, в яких існування ризику шахрайства може бути ймовірнішим.

Запити управлінському персоналові та  іншим  особам  в межах суб'єкта господарювання (Посилання: пар. 18)

А15. Запити аудитора управлінському персоналові можуть надати корисну інформацію стосовно ризиків суттєвого викривлення в фінансових звітах унаслідок шахрайства працівників. Проте, малоймовірно, що такі запити нададуть корисну інформацію стосовно ризиків суттєвого викривлення в фінансових звітах унаслідок шахрайства управлінського персоналу. Запитування інших осіб у межах суб'єкта господарювання може надати можливість таким особам передати інформацію аудиторові, яку б йому не повідомили в інших випадках.

А16. Приклади інших осіб в межах суб'єкта господарювання, яким аудитор може направити запити про існування чи підозру шахрайства, охоплюють:

- виробничий персонал, безпосередньо не задіяний в процесі фінансової звітності;

- працівники різного рівня повноважень;

- працівники, які беруть участь в ініціюванні, обробці або реєстрації складних або незвичайних операцій, та особи, які здійснюють нагляд або моніторинг таких працівників;

- штатний юрисконсульт;

- головна посадова особа з питань етики або еквівалентна особа;

- особа або особи, відповідальні за розгляд звинувачень у шахрайстві.

А17. Управлінський персонал часто має кращі можливості вчинити шахрайство. Відповідно, оцінюючи відповіді управлінського персоналу на запити із дотриманням принципу професійного скептицизму, аудитор може вважати необхідним підтвердити відповіді на запити іншою інформацією.

Запит відділу внутрішнього аудиту (Посилання: пар. 19)

А18. МСА 610 "Розгляд роботи внутрішнього аудиту" встановлює вимоги і надає рекомендації щодо аудиторських перевірок суб'єктів господарювання, в яких існує функція внутрішнього аудиту. Виконуючи вимоги МСА 610 в застосуванні до шахрайства, аудитор може запитувати про конкретну діяльність відділу внутрішнього аудиту, включаючи, наприклад:

- процедури,  виконані  (якщо  вони  виконувались)  внутрішніми аудиторами протягом року для виявлення шахрайства;

- чи вжив управлінський персонал достатні дії у відповідь на будь-які фактичні дані, отримані в результаті цих процедур.

Отримання розуміння  нагляду,  що  його здійснює найвищий управлінський персонал (Посилання: пар. 20)

А19. Найвищий управлінський персонал суб'єкта господарювання несе відповідальність за нагляд за системами моніторингу ризику, фінансового контролю та дотримання законів. У багатьох країнах добре розроблені практики корпоративного управління, а найвищий управлінський персонал відіграє активну роль у нагляді за оцінкою суб'єктом господарювання ризиків шахрайства та належним внутрішнім контролем. Оскільки відповідальність найвищого управлінського та управлінського персоналу може варіюватися залежно від суб'єкта господарювання та країни, важливо, щоби аудитор розумів їх відносну відповідальність, що надасть аудиторові змогу отримати розуміння нагляду, що його здійснюють відповідні особи.

А20. Розуміння нагляду, що його здійснює найвищий управлінський персонал, може надати уявлення щодо чутливості суб'єкта господарювання до шахрайства управлінського персоналу, достатності внутрішнього контролю ризиків шахрайства та компетентності і чесності управлінського персоналу. Аудитор може набути таке розуміння різними шляхами, наприклад, відвідуванням засідань, на яких відбуваються такі обговорення, ознайомленням із протоколами таких засідань або запитання найвищого управлінського персоналу.

Міркування, що стосуються суб'єктів господарювання меншого розміру

А21. У деяких випадках весь найвищий управлінський персонал бере участь в управлінні суб'єктом господарювання. Це може відбуватися на малому підприємстві, на якому єдиний власник управляє суб'єктом господарювання і більше ніхто немає функції управління. У таких випадках дій аудитор, як правило, не вживає дій, тому що не існує нагляду, відокремленого від управління.

Розгляд іншої інформації (Посилання: пар. 23)

А22. На додаток до інформації, отриманої в результаті застосування аналітичних процедур, інша інформація, отримана про суб'єкт господарювання та його середовище, може бути корисною в ідентифікації ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства. Обговорення з членами групи може надати інформацію, корисну під час ідентифікації таких ризиків. Крім того, інформація, отримана в результаті виконання процесів прийняття та збереження клієнтів, а також досвіду, набутого в інших завданнях, виконаних для суб'єкта господарювання, наприклад, завдання з огляду проміжної фінансової інформації, може виявитись важливою для ідентифікації ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

Оцінка факторів ризику шахрайства (Посилання: пар. 24)

А23.  Той факт,  що шахрайство,  як правило,  приховується,  може  значно
ускладнити його виявлення. Проте аудитор може ідентифікувати події
або умови, які свідчать про мотив або тиск для скоєння шахрайства чи
надають можливість скоїти шахрайство (фактори ризику шахрайства).

   Наприклад:           

- тиск щодо скоєння шахрайства може справляти необхідність справдити  очікування третіх сторін щодо отримання додаткового фінансування за рахунок власного капіталу;

- мотив для скоєння шахрайства  може створювати надання значних додаткових виплат, якщо будуть виконані нереальні планові норми прибутку;

- можливість  вчинення  шахрайства  може  створювати  також  й неефективне середовище контролю.

А24.  Фактори  ризику  шахрайства  складно  розташувати  у  порядку  їх важливості.

Важливість факторів ризику шахрайства широко варіюється.

Деякі з цих факторів будуть наявні у суб'єктів господарювання, де специфічні умови не несуть ризиків суттєвого викривлення. Відповідно, визначення того, чи існує фактор ризику шахрайства, та чи слід враховувати його в оцінюванні ризиків суттєвого викривлення фінансових звітах унаслідок шахрайства, потребує здійснення професійного судження.

А25. Приклади факторів ризику шахрайства, пов'язаних із неправдивою фінансовою звітністю та незаконним привласненням активів, наведено в Додатку 1. Ці ілюстративні фактори ризику класифікуються на основі трьох умов, які, як правило, наявні, якщо існує шахрайство:

- мотив або тиск для скоєння шахрайства;

- усвідомлена можливість скоєння шахрайства;

- можливість логічно обґрунтувати обманну дію.

Фактори ризику, що відображають ставлення, яке дозволяє логічно обґрунтувати обманну дію, можуть бути недоступними для спостереження аудитором. Проте аудиторові може стати відомо про існування такої інформації. Хоча фактори ризику шахрайства, наведені в Додатку 1, охоплюють різноманітні ситуації, на які можуть натрапити аудитори, вони є лише прикладами і можуть існувати інші фактори ризику.

А26. Характеристики розміру, складності та типу власності суб'єкта господарювання мають значний вплив на розгляд відповідних факторів ризику шахрайства. Наприклад, у випадку великого суб'єкта господарювання можуть існувати фактори, що, як правило, обмежують неналежну поведінку управлінського персоналу:

- ефективний нагляд найвищим управлінським персоналом;

- ефективна функція внутрішнього аудиту;

- існування та дотримання письмового кодексу поведінки.

Крім того, фактори ризику шахрайства, що їх розглядають на рівні функціонування сегментів бізнесу, можуть надавати інше розуміння, якщо порівнювати їх з розумінням, отриманим на рівні всього суб'єкта господарювання.

Міркування, що стосуються суб'єктів господарювання меншого розміру

А27.  У випадку малого підприємства, деякі із цих міркувань можуть бути незастосовними   чи   менш   важливими.   Наприклад,   суб'єкт господарювання меншого розміру може не мати письмового кодексу;; поведінки,  а  натомість  може  мати  розвинену  культуру,  яка  надає особливого значення чесності та етичній поведінці, доведену до відома працівників усно й особистим прикладом управлінського персоналу. Зосередження управління у руках однієї особи на малому підприємстві," як правило, само по собі ще не означає, що управлінський персонал не демонструє та не повідомляє про відповідне ставлення до процесу внутрішнього контролю та фінансової звітності. У деяких суб'єктів господарювання необхідність в санкції управлінського персоналу може компенсувати слабкі в інших аспектах процедури контролю та зменшувати ризик шахрайство працівників. Однак зосередження управління в руках однієї особи може бути потенційним недоліком, оскільки існує можливість для уникнення процедур контролю управлінським персоналом.