Професійний скептицизм

12. Відповідно до МСА 200, аудитор повинен дотримуватися принципу професійного скептицизму протягом усього аудиту, визнаючи можливість того, що може існувати суттєве викривлення внаслідок шахрайства, незважаючи на минулий досвід аудитора щодо доброчесності та чесності управлінського та найвищого управлінського персоналу суб'єкта господарювання. (Посилання: пар. А7—А8).

13. Доки аудитор не має підстави вважати протилежне, він може вважати облікові записи та документи справжніми. Якщо умови, ідентифіковані під час аудиту, змушують аудитора вважати, що документ може бути недостовірним або умови в документі було змінено, але інформація про це  не  розкрита  аудиторові,  аудитор  повинен  старанно  розглянути подальшу інформацію. (Посилання: пар. А9).

14.       Якщо відповіді на запити управлінському або найвищому правлінському персоналові є суперечливими, аудитор повинен старанно розглянути суперечності.

Обговорення в групі із завдання

МСА 315 (Нова редакція) вимагає обговорення серед членів групи із завдання та визначення партнером із завдання, про які питання слід повідомляти членів групи, що не беруть участі в обговоренні. У такому обговоренні слід приділяти особливу увагу тому, яким чином і на якому етапі фінансові звіти суб'єкта господарювання можуть бути чутливим до суттєвих викривлень унаслідок шахрайства, включаючи і те, яким чином може статися шахрайство. Обговорення має відбуватися, не зважаючи на думки, які можуть бути у членів групи із завдання про доброчесність та чесніть управлінського та найвищого управлінського персоналу. (Посилання: пар. А10—А11)

Процедури оцінки ризиків та супутня діяльність

Виконуючи процедури оцінки ризиків та супутню діяльність з метою отримання розуміння суб'єкта господарювання та його середовища, в тому числі внутрішнього контролю суб'єкта господарювання, як цього вимагає МСА 315 (Нова редакція), аудитор повинен виконати процедури в параграфах 17—24, щоби отримати інформацію для використання в ідентифікації ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

Управлінський персонал та інші особи в межах суб’єкта господарювання

Аудитор повинен зробити запити управлінському персоналові стосовно:

а)         оцінки управлінським персоналом ризику того, що фінансові звіти можуть бути суттєво

викривлені внаслідок шахрайства, включаючи характер, обсяг та періодичність таких оцінок (Посилання: пар;

А12—А13)б);

б)        процесу ідентифікації та вжиття управлінським персоналом дій у відповідь на ризики шахрайства у суб'єкта господарювання, включаючи будь-які конкретні ризики шахрайства, ідентифіковані управлінським персоналом або доведені до його уваги, або класи операцій, залишки на рахунках чи розкриття інформації, щодо якій існування ризику є ймовірним (Посилання: пар. А14);

в)         інформування управлінським персоналом (якщо було) найвищого управлінського персоналу стосовно його процесів ідентифікації та дій у відповідь на ризики шахрайства у суб'єкта господарювання;

ґ) інформування управлінським персоналом (якщо було) працівників стосовно своїх поглядів на практику бізнесу та етичну поведінку.

Аудитор повинен зробити запити управлінському персоналові та іншим особам у межах суб'єкта господарювання залежно від обставин, щоби визначити, чи відомо їм про будь-яке фактичне, підозрюване або передбачуване шахрайство, що впливає на суб'єкт господарювання (Посилання: пар. А15—А17).

Стосовно тих суб'єктів господарювання, в яких існує функція внутрішнього аудиту, аудитор повинен зробити запити відділу внутрішнього аудиту, щоби визначити, чи відомо йому про будь-яке фактичне, підозрюване шахрайство або передбачуване шахрайство, що впливає на суб'єкт господарювання, та отримати його погляд на ризики шахрайства (Посилання: пар. А18).

Найвищий управлінський персонал

Якщо не весь найвищий управлінський персонал бере участь в управлінні суб'єктом господарювання, аудитор повинен отримати розуміння того, яким чином найвищий управлінський персонал здійснює нагляд за процесами ідентифікації управлінським персоналом ризиків шахрайства у суб'єкта господарювання та внутрішнім контролем, який встановив управлінський персонал для зменшення цих ризиків (Посилання: пар. А19—А21).

Аудитор повинен зробити запити найвищому управлінському персоналові, щоби визначити, чи відомо йому про будь-яке фактичне, підозрюване або передбачуване шахрайство, що впливає на суб'єкт господарювання. Такі запити частково здійснюються для підтвердження відповідей на запити управлінському персоналові.

Ідентифіковані незвичайні або неочікувані взаємозв'язки

   Аудитор повинен оцінити, чи можуть незвичайні або неочікувані взаємозв'язки,   

     ідентифіковані під час виконання аналітичних процедур, в тому числі пов'язаних з 

     рахунками доходів, свідчити про ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

   Інша інформація

24:   Аудитор повинен розглянути, чи свідчить інша інформація, отримана аудитором, про

ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства (Посилання: пар. А22).

Оцінка факторів ризику шахрайства

25.  Аудитор повинен оцінити, чи свідчить інформація, отримана на підставі інших виконаних

процедур оцінки ризиків та супутньої діяльності, про наявність одного чи кількох

факторів ризику шахрайства. Хоча фактори ризику шахрайства можуть не обов'язково

свідчити про існування шахрайства, вони часто бувають за обставин скоєння шахрайства і

тому  можуть свідчити про ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

(Посилання: пар. А23—А27).

Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

  Відповідно до МСА 315 (Нова редакція), аудитор повинен ідентифікувати та оцінити

    ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансових звітів та на рівні

    тверджень  для класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації.

Під час ідентифікації та оцінки ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, аудитор повинен оцінити, виходячи із припущення про наявність ризиків шахрайства у визнанні доходу, які типи доходу, операції, що приносять дохід, або твердження призводять до таких ризиків. Параграф 47 визначає документацію, необхідну, коли аудитор доходить висновку, що припущення не застосовне за обставин завдання та, відповідно, не ідентифікував визнання доходу як ризик суттєвих викривлень унаслідок шахрайства (Посилання: пар. А28—АЗО).

Аудитор повинен вважати оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства значними ризиками і, відповідно, тою мірою, якою це ще не зроблено, аудитор повинен отримати розуміння відповідних процедур контролю суб'єкта господарювання, включаючи діяльність із контролю, важливу для виявлення таких ризиків (Посилання: пар. АЗІ—А32).

Дії у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

Загальні дії у відповідь

Відповідно до МСА 330 (Нова редакція), аудитор повинен визначити загальні дії у відповідь, щоби розглянути оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансових звітів. (Посилання: пар. АЗЗ)

Під час визначення загальних дій у відповідь для розгляду оцінених І ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансових звітів, аудитор повинен:          

а)         призначити персонал та здійснювати нагляд за ним, беручи до уваги знання, навички та можливості працівників, на яких покладається значна відповідальність за завдання, а також оцінку аудитором ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства для, конкретного завдання (Посилання: пар. А34—А35);

б)        оцінити, чи може свідчити вибір та застосування облікових політик, суб'єктом господарювання, зокрема, тих, що пов'язані з суб'єктивними оцінками та складними операціями про неправдиву фінансову звітність, що є наслідком спроби управлінського персоналу управляти доходами;

в)  включити елемент непередбачуваності під час вибору характеру, часу та обсягу аудиторських процедур (Посилання: пар. А36).

Аудиторські процедури у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні тверджень

Відповідно до МСА 330 (Нова редакція), аудитор повинен розробити та
виконати подальші аудиторські процедури, характер, час та обсяг яких
відповідають оціненим ризикам суттєвого викривлення внаслідок
шахрайства на рівні тверджень (Посилання: пар. АЗ7—А40).

Аудиторські процедури у відповідь на ризики, пов'язані з уникненням процедур контролю управлінським персоналом

Посада управлінського персоналу є винятковою щодо скоєння шахрайства, оскільки для управлінського персоналу є можливості маніпулювати обліковими записами та складати оманливі фінансові звіти, нехтуючи процедурами контролю, які в інших аспектах видаються такими, що функціонують ефективно. Хоча рівень ризику уникнення процедур контролю управлінським персоналом варіюватиметься у різних суб'єктів господарювання, тим не менш, цей ризик наявний у всіх суб'єктів господарювання. Унаслідок непередбачуваності того, яким чином може відбутися таке уникнення, це ризик суттєвого викривлення внаслідок шахрайства і, отже, значний ризик.

Незалежно від оцінки аудитором ризиків уникнення процедур контролю управлінським персоналом, аудитор повинен розробити та виконати аудиторські процедури з метою:

а)         тестування відповідності журнальних проводок, відображених у головній книзі, та інших коригувань під час складання фінансових звітів. Розробляючи та виконуючи аудиторські процедури для таких тестів, аудитор повинен:

і) зробити запити особам, які задіяні в процесі фінансової звітності, про невідповідну або незвичайну діяльність, пов'язану з обробкою журнальних проводок та іншими коригуваннями;

іі) відібрати журнальні проводки та інші коригування, зроблені наприкінці звітного періоду;

ііі) розглянути необхідність тестування журнальних проводок та інших коригувань протягом всього періоду (Посилання: пар. А41—А44);

б)        виконати огляд облікових оцінок для виявлення змін та оцінити, чи являють собою обставини, які спричинили зміну (якщо вона є), ризик суттєвого викривлення внаслідок шахрайства. Виконуючи такий огляд, аудитор повинен:

і) оцінити, чи свідчать судження та рішення, здійснені управлінським персоналом під час визначення облікових оцінок, включених  у  фінансові  звіти,  навіть  якщо  вони  окремо  є обґрунтованими,  про  можливу  зміну  з  боку  управлінського персоналу  суб'єкта  господарювання,  що  відображає  ризик суттєвого викривлення внаслідок шахрайства. Якщо так, аудитор повинен переоцінити облікові оцінки, взяті у цілому;

іі) виконати  ретроспективний  огляд  суджень  та  припущень управлінського   персоналу   стосовно   облікових   оцінок, відображених   у   фінансових   звітах   попереднього   року (Посилання: пар. А45—А46);

в)  для значних операцій, які виходять за межі звичайної діяльності суб'єкта господарювання, або видаються незвичайними в інших аспектах, за умови розуміння аудитором суб'єкта господарювання та його середовища та іншої інформації, отриманої під час аудиторської перевірки,  аудитор  повинен  оцінити,  чи  припускає  комерційне обґрунтування  операцій  (або  його  відсутність),  можливість  їх укладання з метою зробити причетними до неправдивої фінансової звітності  або  приховування  незаконного  привласнення  активів

(Посилання: пар. А47).

Аудитор визначає, чи потрібно, у відповідь на ідентифіковані ризики уникнення процедур контролю управлінським персоналом, виконати інші аудиторські процедури на додаток до зазначених вище (тобто, якщо існують конкретні додаткові ризики уникнення управлінським персоналом, які не охоплені процедурами, виконаними відповідно до
вимог у параграфі 32).