Сфера застосування цього МСА

Цей Міжнародний стандарт аудиту (МСА) розглядає відповідальність
аудитора стосовно шахрайства під час аудиту фінансових звітів. Зокрема, він розширює застосування МСА 315 (Нова редакція) "Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб'єкта господарювання та його середовища" та МСА 330 "Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики" щодо ризиків суттєвого викривлення
внаслідок шахрайства.

Характеристики шахрайства

Викривлення в фінансових звітах можуть виникати внаслідок шахрайства або помилки. Фактор, що відрізняє шахрайство від помилки, полягає в тому, чи є дія, що лежить в основі та призводить до викривлення фінансових звітах, навмисною або ненавмисною.

Хоча шахрайство є широким юридичним поняттям, з точки зору МСА аудитора стосуються випадки шахрайства, що спричиняють суттєве викривлення у фінансових звітах. Два типи навмисних викривлень важливі для аудитора — викривлення, які є результатом неправдивої фінансової звітності, та викривлення, які є результатом незаконного привласнення активів. Хоч аудитор може підозрювати або, у рідкісних випадках, ідентифікувати наявність шахрайства, аудитор не надає юридичного висновку, чи відбулося шахрайство фактично. (Посилання: пар. А1—А6)

Відповідальність за запобігання та виявлення шахрайства

Основну відповідальність за запобігання та виявлення шахрайства покладається на найвищий управлінський суб'єкта господарювання та його управлінський персонал. Важливо, щоби управлінський персонал, під наглядом найвищого управлінського персоналу, приділяв значну увагу запобіганню шахрайству, що зменшить можливості скоєння шахрайства, та перешкоджанню шахрайства, що переконає працівників
не скоювати шахрайство через ймовірність виявлення та покарання. Це передбачає необхідність створення культури чесності та етичної поведінки, що її може зміцнити активний нагляд найвищого управлінського персоналу. Здійснюючи свій обов'язок із нагляду, найвищий управлінський персонал розглядає можливість уникнення процедур контролю або іншого невідповідного впливу на процес фінансової звітності, наприклад, намагання управлінського персоналу управляти доходами, щоби впливати на сприймання аналітиками результатів діяльності та рентабельності суб'єкта господарювання.

Відповідальність аудитора

Аудитор, який проводить аудит відповідно до МСА, несе відповідальність за отримання обґрунтованої впевненості в тому, що фінансові звіти, взяті в цілому, не містять суттєвих викривлень, незалежно від того, чи спричинені вони шахрайством або помилкою. Як зазначено в МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів", через властиві обмеження аудиту існує неминучий ризик того, що деякі суттєві викривлення фінансових звітів не будуть виявлені, навіть при належному плануванні і виконанні аудитора відповідно до МСА.

Ризик не виявлення суттєвих викривлень унаслідок шахрайства є вищим за ризик не виявлення суттєвих викривлень унаслідок помилки, оскільки для шахрайства можуть використовуватися досить складні й ретельно організовані схеми приховування, такі як підробка, навмисний пропуск операцій або навмисне невірне подання інформації аудиторові. Виявити такі спроби приховування може бути ще складніше, якщо вони супроводжуються змовою. Змова може змусити аудитора повірити, що докази є переконливим, тоді як насправді вони є хибними. Спроможність аудитора виявити шахрайство залежить від таких чинників, як досвідченість винуватця, частота та обсяг маніпуляцій, ступінь змови, відносний розмір окремих сум, якими маніпулюють, а також посадовий рівень причетних осіб. Незважаючи на те, що аудитор може бути спроможним ідентифікувати потенційні можливості скоєння шахрайства, йому важко визначити, чи спричинені викривлення в сфері судження, наприклад, облікових оцінках, шахрайством або помилкою.

Крім того, ризик не виявлення аудитором суттєвих викривлень унаслідок шахрайства управлінського персоналу є вищим, ніж унаслідок шахрайства працівників, оскільки управлінський персонал часто має змогу прямо чи опосередковано маніпулювати обліковими записами;- подавати оманливу фінансову інформацію або обходити процедури контролю, призначені запобігати подібним випадкам шахрайства з боку інших працівників.

Отримуючи обґрунтовану впевненість, аудитор несе відповідальність за" дотримання принципу професійного скептицизму протягом усього аудиту, розгляд можливості уникнення управлінським персоналом:,, процедур контролю та визнання того факту, що аудиторські процедури, . ефективні для виявлення помилки, можуть виявитися неефективними у! виявленні шахрайства. Вимоги цього МСА призначені допомогти! аудиторові в ідентифікації та оцінюванні ризиків суттєвого викривлення |внаслідок шахрайства, а також розробленні процедур з метою виявлення;: таких викривлень.

Дата набрання чинності

Цей МСА набирає чинності для аудиту фінансових звітів за періоди, що  починаються з 15 грудня 2008р. або після цієї дати.

Цілі

Цілі аудитора такі:

а)         ідентифікувати та оцінити ризики суттєвого викривлення фінансових звітів унаслідок  шахрайства;

б)        отримати достатні та відповідні аудиторські докази щодо оцінених ризиків суттєвого  викривлення внаслідок шахрайства шляхом розробки та виконання належних дій у відповідь;

в)         вжити належні дії у відповідь на ідентифіковане або підозрюване шахрайство.

Визначення

11.       З метою МСА наведені далі терміни мають такі значення:

а) Шахрайство — навмисна дія однієї особи або кількох осіб серед управлінського, найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третіх сторін, при якій застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги.

б) Фактори ризику шахрайства — події або умови, які вказують на мотив або тиск щодо скоєння шахрайства чи забезпечують можливість для скоєння шахрайства.

 Вимоги