2 Дія електричного струму на людину та види виникаючих пошкоджень

Електричний струм, проходячи через тіло людини, викликає такі види дії:

термічну (нагрівання внутрішніх органів);

електролітичну (електроліз крові та інших рідин, зміна їх фізико-хімічного складу);

біологічну (збудження живих тканин та порушення біологічних процесів в організмі);

механічну (динамічну) дії (розшарування, розриви м’язової тканини та стінок кровоносних судин, внаслідок електродинамічного ефекту та миттєвого утворення пари).  

Комбінація цих видів дій залежить від умов враження людини і приводить до двох основних видів пошкоджень: місцевих електричних травм і електричних ударів.

Електричні травми - це місцеві ушкодження тіла: електричні знаки, опіки, металізація шкіри, електрофтальмія та механічні пошкодження організму.

Електричний знак – це чітко окреслена пляма діаметром 1-5 мм, сірого або блідо-жовтого кольору, яка з’являється на шкірі в місці проходження струму. Найчастіше вона безболісна і проходить самостійно.

Опік викликається проходженням електричного струму безпосередньо через тіло людини або дією електричної дуги. Опіки дугою найбільш небезпечні і мають важкі наслідки, оскільки температура електричної дуги перевищує 3500ОС.

Металізація шкіри виникає внаслідок проникнення в її верхні шари дрібних частинок металу, який розплавився або випарувався під дією електричної дуги.

Механічні ушкодження є наслідком різких неконтрольованих скорочень м’язів організму під дією струму. При цьому можливі розриви шкіри, кров’яних судин, нервової тканини, вивихи суглобів і навіть переломи кісток.  

Електрофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає внаслідок потужного потоку ультрафіолетових та інфрачервоних променів, характерних для електричної дуги. Найкращим захистом від них є окуляри із звичайним склом, що не пропускає UV-променів та крапель розплавленого металу.

Електричний удар має внутрішній характер і характеризується збудженням живих тканин організму і судомним скороченням м’язів. При цьому можливе навіть повне припинення роботи легенів і серця, а зовнішніх ушкоджень людина може і не мати.

Прийнята наступна класифікація електротравм за степенем їх важкості:  

І – ледь відчутне скорочення м’язів;

ІІ - судомне скорочення м’язів із сильним болем, але без втрати свідомості;  

ІІІ - судомне скорочення м’язів із втратою свідомості, але із збереженим дихання і роботи серця;  

IV - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання, або їх одночасне порушення;  

V - клінічна смерть, яка характеризується відсутністю дихання і кровообігу.  

Клінічна смерть - це перехідний стан організму від життя до смерті. Її ознаки: зупинка серця, і, як наслідок, відсутність пульсу, дихання, синювато-блідний шкіряний покрив, зіниці очей різко розширені і не реагують на світло. В період клінічної смерті проходить загибель клітин кори головного мозку, які найбільш чутливі до кисневого голодування. Зазвичай період клінічної смерті складає 6-8 хвилин.