8.Методи та засоби контролю повітря виробничих приміщень

 Як відомо шкідливі речовини можуть бути присутні в повітрі робочої зони в вигляді газу, пару, крапель рідини і дрібних твердих частин.

 Встановлення факту токсичної дії на організм працюючого виробничих шкідливостей та визначення ГДК для цих з’єднань призводить до необхідності ретельного контролю їх концентрації в повітрі виробничих приміщень. Тому засоби та способи контролю повинні забезпечувати визначення кожної конкретної виробничої шкідливості в повітрі виробничих приміщень на фоні інших з’єднань та можливість кількісної оцінки цієї домішки.

 За вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони здійснюється безперервний (для речовин 1 класу) і періодичний контроль (для речовин 2,3,4 класів) При цьому концентрацію шкідливих речовин в повітрі робочої зони приводять до нормальних умов (температура 200С, атмосферний тиск 760 мм. рт. ст., відносна вологість 50%).

Всі відомі засоби та способи санітарно – хімічного аналізу повітря можна поділити на три основні групи: лабораторні, експресні методи та автоматичні методи, що забезпечують безперервний контроль за повітрям виробничих приміщень. При розробці всіх типів засобів застосовуються різні аналітичні методи: хімічні, фізичні, фізико - хімічні та біологічні.

 Всі засоби контролю повинні відповідати слідуючим вимогам: висока чутливість, висока вибірковість, що дає можливість ідентифікувати речовину, яка визначається, на фоні інших, часто близьких до нього по властивостях та будові; надійність показів, що не змінюються в залежності від складу повітряного середовища, температури, тиску та вологи; можливість визначення речовин, що аналізуються в широкому діапазоні концентрацій, починаючи від ГДК та закінчуючи максимально можливою в даному виробництві при різних аварійних ситуаціях; безперервність аналізу (на виробництвах, що мають справу з найбільш токсичними хімічними з’єднаннями).

 Відомо більше 200 різних методик визначення концентрації шкідливих домішок в повітрі виробничих приміщень.

 До найбільш точних відносяться лабораторні методи, які забезпечують високу точність, але не завжди є достатньо оперативними, так як вимагають, як правило, багато часу і можуть проводитися працівниками відповідної кваліфікації. Лабораторні методи застосовують при проведенні науково-дослідних робіт. До лабораторних відносяться фотометричні, люмінесцентні, електрохімічні, хроматографічні, спектроскопічні та інші методи.

 Експресні методи визначення концентрацій в повітрі виробничих приміщень є простими та оперативними. Ці методи засновані на застосуванні спеціальних приладів – газоаналізаторів різних конструкцій. Прикладом газоаналізатора з застосуванням індикаторних трубок може служити прилад УГ – 2, який призначений для визначення шкідливих газів (парів) в повітрі виробничих приміщень. Принцип дії інших газоаналізаторів може бути заснований на любому із перечислених вище методів знаходження шкідливих домішок повітря.

 Автоматичні методи аналізу повітря виробничих приміщень дають можливість швидко та точно отримати результати та можуть бути використані при створенні спеціального захисту хімічних виробництв. Автоматичні газоаналізатори, у відповідності до аналітичних методів які використовуються, поділяються на механічні, магнітні, теплові, спектрометричні, електричні та оптичні. Найбільше розповсюдження отримали спектрометричні, електричні та оптичні газоаналізатори.

 Прилади налаштовані на певний рівень загазованості повітря та які забезпечують подачу сигналу в випадку перевищення цього рівня отримали назву газосигналізаторів. Їх звичайно налаштовують на ГДК шкідливого домішку в повітрі, обумовлену санітарними нормами. При визначенні (знаходженні) такої концентрації ці прилади через систему автоматики подають сигнал на пульт керування.

 Для правильної та своєчасної організації профілактичних міроприємств велике значення має систематичний контроль рівня запиленості повітря.

 Методи контролю запиленості повітря поділяються на 2 групи:

А – з виділенням дисперсної фази із аерозоля ,

Б – без виділення дисперсної фази із аерозоля.

 До групи А відносяться ваговий (гравіметричний) та рахунковий (коніметричний) методи.

 До групи Б- фотоелектричні, електрометричні, радіаційні та оптичні.

 Ваговий метод полягає в протягуванні певного об’єму запиленого повітря через фільтр, на якому затримуються частинки пилу. По збільшеній вазі фільтра визначають концентрацію пилу в повітрі.

 Рахунковий метод полягає в визначенні числа та розмірів пилинок в 1см3 повітря. Для відбору проби застосовують спеціальні лічильники пилу – коніметри.

Для швидкого визначення ступеня запиленості повітря на місцях заміру розроблені методи, що не вимагають виділення дисперсної фази із аерозолей. На цих методах засновані такі прилади, як потоковий ультрамікроскоп ВДК – 4, фотопиломіри (Ф-1,Ф-2,ФЕП-6), електронні коніметри (ЕКТМ, ЕК – 4), переносний електрорадіаційний пиломір

 ПРП – 3, електронний пиломір ЕПП.

 В випадку неможливості усунення або зменшення виробничих шкідливостей законодавством про працю передбачено ряд заходів по їх нейтралізації та компенсації: безкоштовна видача лікувально – профілактичного харчування та молока, скорочений робочий день та додаткова відпустка, підвищені оклади та тарифні ставки на роботах з шкідливими речовинами та небезпечними умовами праці. Всі працюючі з токсичними речовинами в обов’язковому порядку проходять періодичні медичні огляди і т.п.