43. Класична теорія макроеконо-мічної стабілізації.
Сутність макроекономічної стабілі-зації полягає у подоланні макроеко-номічної нестабільності (незбалансо-ваності). Макроекономічна нестабі-льність полягає у коливання обсягу наці-онального продукту, рівня цін, зайня-тості та відсутності умов для ста біль-ного зростання обсягу ВВП. У традицій-ній ринковій економіці коливання цих величин носить в основному циклічний характер. Тому макроекономічна стабі-лізація зводиться до скорочення ампулі-туди вказаних відхилень та зменшення глибини спаду.
Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово виводять її зі стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити в економіці такий рівень виробництва, який відповідає умовам повної зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної зайнятості, на думку представників класичної теорії, є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише результатом впливу на неї зовнішніх обставин.
Елементи механізму ринкового саморегулювання за класичною теорією: мала імовірність ситуації, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для виробництва потенційного ВВП; та частка доходів, яка спрямовується на заощадження, знову повертається на товарний ринок у вигляді інвестицій; регулювальний потенціал цін і зарплати Отже, якщо підприємці будуть інвес-тувати в економіку стільки ж, скільки домогосподарства мають намір заощад-жувати, то закон Сея буде діяти і відповідність між доходами і витратами не буде порушена.
Необхідною умовою для досягнення відповідності між доходами і витратами в економіці є баланс між заощаджу-ннями та інвестиціями. Згідно з класичною теорією ця умова забезпе-чується грошовим ринком через колива-ння процентної ставки під впливом попиту і пропозиції на цьому ринку. Суб'єктами грошового ринку є, з одного боку, домогосподарства як власники заощаджених грошей, з іншого – підприємці, які пред'являють попит на ці гроші з метою інвестування економіки. Рівновага між величиною запропоно-ваних грошей і попитом на них досяга-ється процентною ставкою.
Навіть тоді, коли процентна ставка за будь-якої причини нездатна привести у відповідність заощадження домогоспо-дарств та інвестиції підприємств, падін-ня сукупних витрат буде компенсоване пропорційним зниженням цін. Отже, якщо домогосподарства тимчасово ЗАО-щадили більше, ніж підприємці мають намір інвестувати, то викликане цим зменшення сукупних витрат не приведе до тривалого скорочення реальних обся-гів виробництва, оскільки ціни знизи-лися пропорційно зменшенню цих вит-рат.
Згідно з класичною теорією здатність економіки до цінового саморегулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу еластичність цін стосовно попиту. Оскільки падіння попиту на продукцію стає загальним, виробники під впливом конкуренції змушені знижувати ціни, щоб уникнути затоварювання.
Отже, згідно з класичною теорією механізм процентної ставки, гнучких товарних і ресурсних цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну зайнятість в економіці. За цих умов виключається необхідність втруча-ння держави в економіку, тобто най-більш раціональною має бути політика державного невтручання.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 Наверх ↑