25. Неокласична модель економіч-ного зростання.
Ця модель була розроблена в 50-60-х pp. лауреатом Нобелівської премії Робертом Солоу. Вона дає змогу дослідити, як основні фактори виробни-цтва - праця, капітал, технологічні зміни - впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Перевагою моделі Солоу є розмежування цих факторів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання наці-онального доходу. Основа зростання у моделі – зростання продуктивності праці у = У : L. Модель враховує вплив чинників: капіталоозброєності К=К : L, технічного прогресу (ТП) та праці.
Стійкий рівень капіталоозброєності визначається: S : d = К1 : f(К1). S – норма заощаджень; d - норма амортизації; К1 – стійкий рівень капіталоозброєності; f(К1) – продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєноті.
Джерела екон. зростання за Солоу: зростання капіталоозброєності К, яке залежить від підвищення норми заощаджень S; збільшення населення.
Модель Солоу є доброю базою для початку аналізу економічного зростання, проте, як будь-яка модель, вона абстрактна і має певні недоліки: 1. модель не враховує багатьох обмежень економічного зростання: енергетичних, екологічних тощо; 2) модель не враховує деякі фактори зростання, на які можна вплинути за допомогою заходів еконо-мічної та соціальної політики (освіта, соціальна стабільність, охорона здоров'я, військові витрати тощо); 4) модель дає змогу знайти і проаналізувати ситуації сталої рівноваги економіки, які досяга-ються лише в довгостроковій перспек-тиві.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 Наверх ↑