20. Неокласична модель інвестицій. Нестабільність інвестицій.
Більшість фірм здійснює два види діяльності: виробляють товари і послуги та інвестують у капітал для майбутнього виробництва. В неокласичній моделі робиться припущення, що цими двома видами діяльності займаються два види фірм – виробничі та позичкові. Виробничі фірми продукують товари і послуги, але не інвестують. Позичкові здійснюють інвестування, але нічого не виробляють.
У неокласичної моделі інвестицій в основні фонди підприємства порівню-ються витрати і вигоди фірм, що володіють інвестиційними товарами. Загальний обсяг витрат на інвестиції в основні фонди підприємств представляє суму чистих інвестицій та інвестицій на відшкодування зносу капіталу. Вироб-нича фірма може орендувати одиницю капіталу за ціною R і продавати одиницю своєї продукції за ціною Р. Тоді реальні витрати на одиницю капіталу для виробничої фірми становлять (К/Р). Реальною вигодою від використання одиниці капіталу є МРК - додатковий обсяг продукції, вироблений за допомогою цієї додаткової одиниці капіталу. Реальний дохід від здачі в оренду одиниці капіталу (позичковою фірмою) дорівнює його реальній ціні R / P. Реальна ціна збігається з граничною продуктивністю капіталу MPK. Фірма, що здає капітал в оренду несе 3 види витрат: 1) альтер-нативні витрати, пов'язані з втраченим відсотком i * Pk. 2) витрати зміни ціни капіталу за час здачі його в оренду. 3) витрати від зносу. Позичкова фірма з кожної одиниці капіталу отримує реальний виторг (R/P) і несе реальні витрати (Рk/Р) (r + h) на кожну одиницю. Ухвалюючи рішення про обсяг свого капіталу, фірма порівнює виторг і витрати, а різниця між ними становить її прибуток: Реальний прибуток = R/Р - (Рk/Р) (г+h). Оскільки у стані рівноваги реальна позичкова ціна капіталу дорівнює його граничному продуктові, то можна записати: Реальний прибуток = МРК - (Рk/Р) (г+h). Звідси висновок. Позичкова фірма вилучає приток, якщо граничний продукт капіталу перевищує витрати на його одиницю. У цьому разі фірмі вигідно інвестувати, тобто чисті інвестиції зростають. І навпаки, фірма зазнає збитків, якщо граничний продукт капіталу менший за витрати на його одиницю. Тоді фірма зменшує свій обсяг капіталу.
З неокласичної моделі інвестицій випливає відповідь на питанння, чому обсяг інвестицій залежить від реальної процентної ставки, зі зниженням останньої витрати на одиницю капіталу знижуються, що збільшує прибуток власників капіталу і стимулює нагрома-дження більшого його обсягу. Тоді навпаки, зі зростанням реальної процентної ставки стимули до інвестування знижуються.
Фактори, що визначають динаміку інвестицій: 1) очікувана норма чистого прибутку; 2) реальна ставка відсотка; 3) рівень оподаткування; 4) зміни в техно-логії виробництва; 5) наявний основний капітал; 6) економічні очікування; Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції доповнюються стимульова-ними, величина яких зростає в міру зростання ВВП.
Основні чинники нестабільності інвестицій: 1) тривалі терміни служби обладнання; 2) нерегулярність інно-вацій; 3) мінливість економічних очікувань; 4) циклічні коливання ВВП.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 Наверх ↑