20. Неокласична модель інвестицій. Нестабільність інвестицій.

Більшість фірм здійснює два види діяльності: виробляють товари і послуги та інвестують у капітал для майбутнього виробництва. В неокласичній моделі робиться припущення, що цими двома видами діяльності займаються два види фірм – виробничі та позичкові. Виробничі фірми продукують товари і послуги, але не інвестують. Позичкові здійснюють інвестування, але нічого не виробляють.

У неокласичної моделі інвестицій в основні фонди підприємства порівню-ються витрати і вигоди фірм, що володіють інвестиційними товарами. Загальний обсяг витрат на інвестиції в основні фонди підприємств представляє суму чистих інвестицій та інвестицій на відшкодування зносу капіталу. Вироб-нича фірма може орендувати одиницю капіталу за ціною R і продавати одиницю своєї продукції за ціною Р. Тоді реальні витрати на одиницю капіталу для виробничої фірми становлять (К/Р). Реальною вигодою від використання одиниці капіталу є МРК - додатковий обсяг продукції, вироблений за допомогою цієї додаткової одиниці капіталу. Реальний дохід від здачі в оренду одиниці капіталу (позичковою фірмою) дорівнює його реальній ціні R / P. Реальна ціна збігається з граничною продуктивністю капіталу MPK. Фірма, що здає капітал в оренду несе 3 види витрат: 1) альтер-нативні витрати, пов'язані з втраченим відсотком i * Pk. 2) витрати зміни ціни капіталу за час здачі його в оренду. 3) витрати від зносу. Позичкова фірма з кожної одиниці капіталу отримує реальний виторг (R/P) і несе реальні витрати (Рk/Р) (r + h) на кожну одиницю. Ухвалюючи рішення про обсяг свого капіталу, фірма порівнює виторг і витрати, а різниця між ними становить її прибуток: Реальний прибуток = R/Р - (Рk/Р) (г+h). Оскільки у стані рівноваги реальна позичкова ціна капіталу дорівнює його граничному продуктові, то можна записати: Реальний прибуток = МРК - (Рk/Р) (г+h). Звідси висновок. Позичкова фірма вилучає приток, якщо граничний продукт капіталу перевищує витрати на його одиницю. У цьому разі фірмі вигідно інвестувати, тобто чисті інвестиції зростають. І навпаки, фірма зазнає збитків, якщо граничний продукт капіталу менший за витрати на його одиницю. Тоді фірма зменшує свій обсяг капіталу.

З неокласичної моделі інвестицій випливає відповідь на питанння, чому обсяг інвестицій залежить від реальної процентної ставки, зі зниженням останньої витрати на одиницю капіталу знижуються, що збільшує прибуток власників капіталу і стимулює нагрома-дження більшого його обсягу. Тоді навпаки, зі зростанням реальної процентної ставки стимули до інвестування знижуються.

Фактори, що визначають динаміку інвестицій: 1) очікувана норма чистого прибутку; 2) реальна ставка відсотка; 3) рівень оподаткування; 4) зміни в техно-логії виробництва; 5) наявний основний капітал; 6) економічні очікування; Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції доповнюються стимульова-ними, величина яких зростає в міру зростання ВВП.

Основні чинники нестабільності інвестицій: 1) тривалі терміни служби обладнання; 2) нерегулярність інно-вацій; 3) мінливість економічних очікувань; 4) циклічні коливання ВВП.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60  Наверх ↑