Тема 2.2. Попит на гроші та чинники, що його визначають

Попит на гроші – одне із ключових та складних понять грошового ринку. Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні суб’єкти економічних відносин на певний момент часу ( а не потік грошей, що визначається на певний період).

Якщо розглядати, що запас грошей – це елемент багатства, то попит на гроші – це бажання економічних суб’єктів мати певну частину свого багатства (портфеля активів) в ліквідній формі. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Чинники, що впливають на величину попиту на гроші:

 Md = f ( g, P, R, B, I, O),

+ + - + - -

 де Md – обсяг попиту на гроші;

 g - реальний обсяг ВНП;

Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

 В – обсяг багатства;

І – рівень інфляції;

О – очікування змін ринкової кон’юнктури.

1), 2) Ключовим чинником впливу на попит є зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу)

Md = f(Q),

де Q – номінальний обсяг ВНП.

В свою чергу зміна обсягу ВНП визначається динамікою рівня цін та динамікою реального обсягу виробництва. Вплив цих чинників прямо пропорційний.

Md = f(g,P)

де Р –рівень цін

g - фізичний обсяг.

3) При макроекономічному підході попит на гроші пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: якщо попит на гроші підвищується, кожна грошова одиниця довше перебуватиме у окремого економічного суб’єкта, повільніше буде її обіг і навпаки.

Md = f(V),

де V –швидкість обігу.

При мікроекономічному підході замість швидкості обігу грошей використовується чинник зміни норми відсотка. В міру зростання норми відсотка на альтернативні грошам активи, попит на гроші буде падати.

Md = f(R),

Де R – норма доходу на капіталізовані активи.

4) B - чинник накопичення багатства.Внаслідок збільшення багатства зростає і попит на гроші.

5) I - чинник інфляції. Запас грошей в умовах інфляційного росту цін знецінюється Як наслідок, провокується скорочення попиту на гроші.

6) O - очікування погіршення кон’юнктури ринків (скороченя товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції і т.д.). У цих випадках економічні суб’єкти віддають перевагу накоченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, тому попит на гроші падає.

Основою аналізу попиту на гроші є встановлення прямої взаємозалежності між кількістю необхідних для обігу грошей (Md) і тривалістю обігу (V) – з одного боку та абсолютним рівнем цін (Р) і реальним обсягом виробництва (Q) – з іншого. Цю залежність представляє рівняння обігу (Фішера)

Md * V = P * Q

Md = P*Q / V,

де Md – попит на гроші;

V – швидкість обігу.

Рівняння Фішера близьке за формою до закону грошового обігу, сформульованого К.Марксом, який регулює кількісні параметри грошового обігу:

Md = ,

де SЦ – сума цін товарів і послуг, що перебувають в обігу;

SК – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, що надійшли;

ВП – взаємні погашення платежів;

 О – число обертів грошової одиниці.

Ввжається, що найбільш досконалим є кембриджське рівняння:

Md = kPQ,

де k – кембриджський коефіцієнт.

k = номінальні доходи / частка грошей, що становить касові залишки.

Очевидно, що попит на гроші визначається внутрішньоекономічними процесами.

Окрім попиту кон’юнктуру грошового ринку визначає і пропозиція.