Тема 7. Необхідність, сутність та роль кредиту.

Тема 7.1. Походження та суть кредиту.

Наявність товарного виробництва i грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. 3 розвитком товарно­го виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продукції як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержати грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу i викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, об’ємі та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає гротові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не .мають достатніх грошових коштів, то може зупинити нормальний рух пронесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільних грошові кошти, вимикає суперечністю між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів i потребою у постійному використанні матеріальних i грошових ресурсів в iнтереcax прискорення пронесу відтворення. Ця суперечність, може бути усунута за допомогою кредиту, який дав можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг , або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об’єктивною вартісною категорією, складовою часткою товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною передумовою існування кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредити відносини між суб’єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Bapтicть, що передбачається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, a потім вона повин­на бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною уго­дою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнятися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозичень. У вартості, а и відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бу­ти повернений кредитору третьою особою — гарантом, поручите­лем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями !індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якого виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах ! створення тимчасово вільних залишків їх на одному и тому ж підприємстві або організації створюють економічну осно­ву для використання кредитів на формування його виробничих фондів i фондів обігу та погашення їх через певний час. У мас­штабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникнення вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузя­ми народного господарства за допомогою кредиту.

Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачан­ням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок переви­щення поточних грошових доходів громадян над поточними ви­тратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою заощаджень є добровільне відкладен­ня населенням грошей па деякий час після задоволення своїх по­точних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських устано­вах і частково резервуються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних ре­зервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які утворюють­ся у підприємств і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими надходженнями і втра­тами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступо­вої витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на по­точні потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що не­обхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або май­бутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами не­обхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.

Економічні відносини між кредитором і позичальником ви­никають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у них економічних відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні ма­теріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, с об'єктом кредиту. Кре­дитні відносини виникають між різними суб'єктами Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежно ті від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку с кредитором, а хто -- одержувачем кредиту.

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних роз­рахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні дер­жавних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі ос­таннім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки на­дають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господар­ства, а також на невідкладні потреби.

Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єкта­ми, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинно­го законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбар­ди, кредитні спілки, фонди тощо.

Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поши­рені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спо­твореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господа­рюючі суб'єкти, реалізуються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Економічні відносини між сторонами кредитної угоди мають своїм об'єктом І ротові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник використовує як для задоволення по­треб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позича­льнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику дже­релом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одер­жання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.

Як бачимо, сутність кредиту складна і має різні площини аналізу, її пізнання ускладнено великою кількістю проявів креди­ту, особливості яких затушовують його суть. В зв'язку з цим в економічній літературі обґрунтовуються різні точки зору на при­роду кредитних відносин.

В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома основними напрямами. Натуралістична концепція тлума­чила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей, її пред­ставники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьо­му стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.

Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої теорії. Вони вважають, що кредит не тільки перено­сить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до на­ступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капі­талу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують від­носні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами є кредит.

Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб уникнути марного нагромадження грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі по­яснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність їх лише характеризує факт вивільнення коштів в одній ланці народного господарства і наявності потреби їх в іншому місці. Таким чи­ном, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні дві умови:

• учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник — по­винні виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріаль­но гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв’ язків;

• кредит стає необхідним в тому випадку, коли відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника.

Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею учас­ників виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все об'єктивними процесами, конкрет­ною ситуацією.

Кредит (від латинського “creditum” — позика, борг) — це економічні відносини між суб’єктами ринку з перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності (рис. 7.1.1.).

Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового доходу кожним із суб’єктів кредитних відносин.

Рис. 7.1.1. – Економічна сутність кредиту

Надання кредиту не є самоціллю, а закономірно поєднано з його поверненням. Поверненість кредиту — це його основа.

Основні характеристики кредиту:

- поверненість;

- строковість;

- платність.

Суть кредиту полягає в тому, що це рух вартості на засадах поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб (рис. 7.1.2.).

Рис. 7.1.2. – Схема зв’язку кредиту з іншими економічними категоріями

Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:

- позичальниками, як правило, виступають суб’єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;

- гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

- джерелом позикового процента є прибуток на позичені гроші;

- кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку (рис.7.1.3.).

ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЙОГО ВІД ІНШИХ ЕКОНОМІЧНИХ КАТЕГОРІЙ

Рис. 7.1.3. Особливості кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій

Суб’єкти:

кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності;

позичальник — сторона, що одержує позику.

Об’єкти — грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

Слід мати на увазі, що для формування кредитних відносин потрібен ряд передумов: достатній рівень розвитку товарного виробництва, висока ефективність господарювання економічних агентів, існування довіри між ними та наявність механізмів захисту прав кредитора.

Важливо навчитись розрізняти методи перерозподілу коштів в суспільстві: фінансовий (бюджетний) та кредитний, засвоїти переваги та недоліки кожного з них, розібратись у сферах їх застосування. Так, фінанси формуються в процесі розподілу вартості на засадах зміни власності, рух грошей не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими, адміністративними чинниками;

Кредит же акумулює вільні кошти на добровільних засадах, при русі коштів власником вартості завжди залишається кредитор. Кредитні кошти надаються на принципах платності, повернення , строковості, забезпеченості , цільового призначення.

Розглядаючи необхідність кредиту, треба звернути увагу на нерівномірність кругообігу капіталу та особливості її прояву на підприємствах із сезонним та несезонним характером виробництва.

Треба пам’ятати, що кредитні відносини розвиваються відповідно до кругообігу капіталу на мікро— та макрорівнях, починаючи з формування кредитних ресурсів і завершуючи погашенням заборгованості.

Для розширення діючого чи організації нового виробництва кредит необхідний не лише на відновлення об’єктів основного капіталу, а й на будівництво чи придбання нових. Адже власних коштів для цього суб’єкти підприємницької діяльності майже не мають. Значні коливання доходів та видатків населення також зумовлюють необхідність кредиту.

Завдяки кредиту:

- зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;

- він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент економічного розвитку;

- кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Виконання кредитом певних функцій (перерозподільна, емісійна, контрольно—стимулююча, капіталізація вільних грошових доходів) дає змогу йому відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому.