Тема 14.4. Європейський банк реконструкції та розвитку і основні напрями його співробітництва з Україною.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіо­нальним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною конкретною метою — сприяти структурним перетворенням щодо створення ринкової економіки у країнах Центральної і Східної Європи та країнах— колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фі­нансової установи, до складу якої входить 61 член: 59 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейсь­кий союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Стату­тний капітал банку становить 20 млрд. євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейова­ного кредитора.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємниць­кої ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяль­ності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обся­гу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектору.

Банк діє у країнах-операціях, число яких становить 27. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 пред­ставництв у всіх своїх країнах-операціях, за винятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесі розроб­лення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпра­цюючи з місцевими організаціями. У сучасних умовах штат­ний персонал ЄБРР переведено у представництва у країнах, що виявляється в посиленні діяльності на місцях. Така децентралі­зація, на думку керівництва Банку, дасть змогу ефективніше реагувати на зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень. Представництва поєднуються у те­риторіальні групи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Гер­цеговиною та Хорватією входить до складу групи Південної і Східної Європи (ВОСЕЕ). Діяльністю територіальних груп ке­рує Банківський департамент.

Банківський департамент поділено на шість бізнес-груп: три галузеві групи (фінансові установи, промисловість та торгівля, інфраструктура) та три територіальні групи (Центральна Євро­па, Росія та Центральна Азія, Південна та Східна Європа та Кавказ).

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складає­ться з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих де­легує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почер­гово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн — членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зрос­тання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

Завданнями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

— зміцнення фінансового сектору;

— сприяння виникненню та розвитку дрібних та середніх підприємств;

— допомога у галузі інфраструктури;

— підтримка структурної перебудови великих підприємств;

— створення сприятливого інвестиційного клімату;

— залучення прямих іноземних інвестицій та заохочення спільного фінансування проектів.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і на­дається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із групою Світового банку (СБ).

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

Пряме — це фінансування безпосередньо Банком, фінансую­ться великі за обсягом інвестиції або інфраструктури і проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосе­редковане фінансування відбувається через фінансових посеред­ників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різно­манітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредите- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений активами позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом. У разі кредитування комерційних підприємств Банк не потребує державних гарантій. Підставою надання кредиту є рух грошових потоків та передбачена можливість погасити кредит протягом обумовленого терміну.

2. Пайова участь в акціонерному капіталі. Набуває різноманітних форм. Може бути підписка на звичайні чи привілейовані акції, субординований борг у вигляді кредитів, боргових зобов'язань чи векселів. ЄБРР також гарантує розміщення випуску акцій державного чи приватного підприємства.

3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії можуть бути будь-якого типу — як загальні, так і часткові. Єдина вимога — можливість виміру ризику. Гарантій на експортні кредити і роздрібні банківські-послуги ЄБРР не надає.

Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, ста­новить 5 млн. євро, хоча за певних умов сума може бути скоригована — зменшена або збільшена. Середня сума таких кредитів дорівнює близько 22 млн. євро, строк кредитів — у середньому 5—10 років, у виняткових випадках — 15 років. Процент за кре­дитами може бути фіксований або плаваючий, установлюється він з маржею до ставки LIBOR.

При підписанні кредитної угоди Банк знімає разовий збір на покриття адміністративних витрат. Також позичальник щорічно сплачує комісію за невикористаним коштом. ЄБРР не вимагає права регресу на партнерів, хоча може запросити гарантію вико­нання проекту. Крім того, ЄБРР вимагає відповідного страхового покриття ризиків (за винятком політичного).

Банк не прагне до придбання контрольного пакета акцій або взяття на себе прямої відповідальності за управління підприємством.

Опосередковане фінансування застосовується для надання не­значних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.

2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектору.

3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.

4. Співфінансування здійснюється ЄБРР разом з місцевими та іноземними партнерами. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектору, як правило, обмежується 35% від вартості проекту. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів. Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні є:

• комерційні банки — шляхом участі у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній;

• офіційні партнерські установи — державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод;

• експортно-кредитні агенції — на основі прямого фінансування експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій;

• міжнародні фінансові установи — кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.

Співфінансування ЄБРР здійснюється в таких формах:

— сумісне фінансування — кредити учасників використовуються у певних узгоджених частинах для фінансування однієї операції (товару чи послуг);

— паралельне фінансування — коли кредити ЄБРР та інших кредиторів використовуються для кредитування окремих операцій (товарів чи послуг);

— синдиковане кредитування — ЄБРР сам залучає партнерів, які погоджуються надати кошти на умовах, наближених до вимог банку;

— синдикована участь — ЄБРР погоджується профінансувати сам весь проект. Але під час або після оформлення кредиту може продати участь у проекті іншим учасникам.

У 1997р. партнерами ЄБРР із співфінансування були 115 ко­мерційних банків, частка яких у загальній сумі наданих кредитів становила 48%. Офіційні установи брали участь у ЗО проектах (23% від загального обсягу кредитування). Співфінансування зі спеціальними кредитними агенціями становило 13% від загальної суми наданих кредитів. Вісім операцій, частка яких 16%, здійс­нювалися з міжнародними фінансовими установами.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992 р. Мале та серед­нє підприємництво в нашій країні поки що розвинуте недоста­тньо, і міжнародне співробітництво з Банком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сек­тору економіки. Після вступу України до ЄБРР їй було відкри­то кредитну лінію ЄС на суму 130 млн. екю, яку практично відразу було використано.

Пріоритетами діяльності ЄБРР в Україні є такі:

— підтримка розвитку приватного сектору;

— підтримка приватизації;

— підтримка зміцнення фінансового сектору, насамперед через фінансування мікро -, малих та середніх підприємств;

— сприяння приватним інвестиціям у харчову промисловість та розвиток сільського господарства;

— раціоналізація енергетичної галузі;

— розвиток малих та середніх підприємств (МСП);

— модернізація і реформа основних галузей інфраструктури.

У 2000 р. в Україні ЄБРР різко збільшив обсяги власного пор­тфеля як у державному, так і в приватному секторі. Банк визнав за необхідне реформувати енергетику та комунальне господарст­во як умову надання великих інфраструктурних кредитів. Крім того, ЄБРР збільшив кількість українських банків-посередників у роботі з кредитними лініями. Загальний обсяг асигнувань Банку в Україні у 2000 р. становив 293 млн. євро. За станом на 31 грудня 2001 р. Європейським банком реконструкції та розвитку підписа­но в Україні 57 проектів (не включаючи завершені та реструктуровані) на загальну суму близько 1,4 млрд. євро, з них 46 передба­чено для реалізації у приватному секторі. Усього за станом на 31 грудня 2001 р. вкладення у приватний сектор становили 62,7% від загального обсягу фінансування ЄБРР. Решта 37,3% — надано до державного сектору.

Згідно з першою кредитною угодою між ЄБРР та НБУ від 16 грудня 1994р. Україні було відкрито кредитну лінію малим та середнім підприємствам (МСП-Г) із загальним обсягом 120,2 млн. дол. США. Українські підприємці мали можливість отримати кре­дит розміром від 50 тис. до 2,5 млн. дол. під 14% річних на строк не більше як п'ять років із двома пільговими роками. Фінансування було надано НБУ чотирма траншами для по­дальшого кредитування українським компаніям через уповно­важені банки-учасники.

За цією програмою укладено 145 проектів на суму 133,9 млн. дол. США. Найбільше коштів спрямовано у харчову промисловість (30%), на транспортні послуги (8,59%), у легку (8,22%) та де­ревообробну (7,88%) промисловість, сільське господарство (переробні галузі) (7,48%), хімічну промисловість (7,16%). В обслуговуванні кредитної лінії брали участь комерційні банки «Аваль», «Ажіо», «Вабанк», «Надра», Приватбанк, Українсь­кий кредитний банк, «Україна», Західноукраїнський комерцій­ний банк.

Оскільки проект розвивався успішно, ЄБРР та НБУ розпо­чали в 1998 р. програму мікрокредитування із залишку коштів першої кредитної лінії (6 млн. дол. США). Програма реалізує­ться разом із Німецько-Українським Фондом. За два роки дії програми було видано понад 1000 кредитів загальним обсягом понад 20 млн. дол. США.

З огляду на успішну реалізацію першої кредитної лінії 8 трав­ня 1998 р. було підписано угоду між НБУ та ЄБРР про впрова­дження другої кредитної лінії (МСП-2). У серпні 2000 р. було відкрито кредитну лінію МСП-2 на суму 88 млн. дол. США для фінансування мікро -, малих та середніх підприємств. У рамках програми передбачено надання макро-, міні- та мікрокредитів, які різняться умовами кредитування та напрямком використання (табл. 13.1). Кредити надаються через українські банки-посередники, обрані ЄБРР для участі у проекті. Це банки — «Ажіо», «Аваль», «Форум», «Надра», ВаБанк, Приватбанк, Укргазпром-банк (програма макрокредитування) та Київ-Приватбанк (про­грама міні- та мікрокредитування), а також Група управління проектом НБУ.

Ще одним напрямом роботи ЄБРР з Україною є фінансування через венчурні фонди. У межах цієї програми у 1992 р. було під­писано угоду з Фондом «Україна», за якою було профінансовано понад ЗО компаній на суму більше як 10,7 млн. дол. Фонд інвестує в акціонерний капітал українських малих та середніх підпри­ємств, включаючи приватизовані, за умов належної кваліфікації їх керівництва та прибуткових перспектив.

Важливим етапом у діяльності ЄБРР в Україні стало створен­ня Українського Мікрофінансового банку (УМБ) з обсягом капі­талу 10 млн. євро. Участь ЄБРР у цьому проекті полягає в інвес­тиції в акціонерний капітал на суму 2,0 млн. євро і кредитні лінії на суму 4,7 млн. євро. Загальна вартість проекту становить 32 млн. євро. Іншими акціонерами є Міжнародна фінансова корпорація (ІFС), Фонд підтримки підприємств у нових незалежних держа­вах (ІМІ), Німецько-український фонд (Трансформ), Голландсь­кий фонд DOEN та Американський державний фонд WNIS. Банк призначений для забезпечення доступу до фінансових послуг для мікро- та малих підприємств України, надаючи тим самим безпо­середню підтримку розвитку приватного сектору.

Подальший розвиток економіки країни стимулює пошук різ­номанітних форм регіональних валютно-фінансових відносин. У цьому напрямі Україна співпрацює не тільки з ЄБРР, а й з іншими установами, зокрема з Німецькою кредитною установою для відбудови (КFW), яка також діє у сфері мікрокредитування. Після офіційного візиту Федерального Канцлера Німеччини Гельмута Коля в Україну у вересні 1996 р. було прийнято рішення про ство­рення кредитного Німецько-Українського Фонду (НУФ), метою якого є поліпшення доступу до кредитів малих і середніх підпри­ємств в Україні для фінансування інвестицій та оборотних коштів, Цей фонд є доповненням до вже існуючих проектів у межах про­грами Уряду Німеччини «Трансформ». Він створений у вигляді поновленого револьверного фонду із початковим капіталом траншу Уряду Німеччини Україні розміром 10 млн. німецьких марок.

Через 1,5 року після надання першого кредиту по лінії НУФ цим фондом було видано близько 600 кредитів на суму, що перевищує 21 млн. німецьких марок. Відповідальними за виконання проекту є КР\¥ і НБУ. В українських банках, які обслуговують цю кредитну лінію, було створено відділи мікрокредитування, де працюють кре­дитні експерти, що пройшли теоретичну підготовку у межах про­грами Трансформ.

У програмі беруть участь п'ять банків: АППБ «Аваль», АБ «Ажіо», ВАТ «ВаБанк», КБ «Приватбанк» та АКБ «Київ-При-

ват». За станом на 1 липня 1999р. банки — учасники обслуго­вування кредитної лінії НУФ видали 874 кредити на суму 28 342 411,20 німецьких марок. 80% (700) від загальної кількості кредитів було надано малим підприємствам, 17,8% — мікропідприємствам і 18 кредитів — спільним українсько-німецьким під­приємствам. За сферою використання кредити в основному надава­лись підприємствам сфери послуг — 54,3%, у виробничу сферу — 33,1% та підприємствам торгівлі — 12,6%.

Отже, в Україні створюються сприятливі умови для розвитку партнерства зі світовою спільнотою у сфері малого та середнього бізнесу. Приватний бізнес — фундамент ринкової економіки, опора відкритого демократичного суспільства, запорука подаль­шого ефективного розвитку економіки.