Тема 5.3 Створення та етапи розвитку грошової системи України 

Становлення України як незалежної держави обу­мовило необхідність створення власної грошової системи, яка за­безпечувала б можливість управляти грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-право­ві засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р.

Перший етап щодо створення власної грошової сис­теми розпочався після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового використання як доповнення до рублевої грошо­вої маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти — попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Ро­сійської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот об­слуговувався виключно рублями (тепер уже російською валютою).

Паралельне використання в 1992 р. двох валют (рублів та купоно-карбованців) було зумовлювалене рядом обставин:

1. Центральний банк РФ з вересня 1991 р. перестав над­силати в Україну рублеву готівку;

2. на межі 1991—1992 рр. Україна стала на шлях лібералізації цін, унаслідок чого значно зріс їх середній рівень, що відповідно збільшило попит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії;

3. Україна не мала в той час власної бази для виготовлення грошових знаків.

Поступове запровадження нових грошей поряд зі старими мало свої переваги: відкривало можливість уникнути обвального перепов­нення ними каналів обороту, не допустити швидкого знецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем.

Однак, досить швид­ко виявилися суттєві недоліки двовалютної системи грошового обороту: істотно ускладнювалось управління внутрішнім го­тівковим обігом, організацією внутрішніх безготівкових розрахун­ків та зовнішніх розрахунків, незабаром купоно-карбованець став швидко знецінюватися.

Стан грошового обороту на початку запровадження купоно-карбованця ускладнювався чинниками, серед яких були:

1. Обвальний спад виробництва під впливом лібералізації цін та розриву попередніх господарських зв'язків, скорочення дер­жавного замовлення. Тільки за січень 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8, а роздріб­ний товарообіг знизився на 61%. це скорочувало попит на гроші, і частина наявних в обороті грошей виявилася зайвою.

2. Використання російського рубля на внутрішньому ринку України сприяло відпливу товарів за межі України, підриву товарної основи внутрішнього грошового обігу. Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту, що забезпечило контроль НБУ за сферою готівкового обороту. Однак, він відкривав широкі можливості для викорис­тання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду, що стало одним із голов­них чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була за­проваджена система взаємозаліків через кореспондентські рахун­ки, відкриті в розрахунковому центрі при Центральному банку РФ. Унаслідок цього платежі між країнами рублевої зони були взяті під контроль Центральним банком РФ. Курс українського рубля щодо російського став швидко падати. Україна втратила будь-які переваги від використання в безготівковому обороті іншої валю­ти — рубля.

Запровадження карбованця в готівкову сферу при об­слуговуванні безготівкового обороту виключно рублем призвело до механічного розриву єдиного грошового обороту на дві о­кремі частини. Перехід грошей із однієї частини в іншу вима­гав обміну їх за валютним курсом. Виникла спотворена ситуація, за якої валютний курс грошей при використанні їх у готівковому та безготівковому оборотах роздвоївся. Це сприяло розвитку ма­сових фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обороту в іншу, відпливу грошових капіталів з України за кордон.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, указом Президента України «Про реформу грошової сис­теми України» від 12 листопада 1992 р. було запроваджено купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучено з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбова­нець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу.

Уведенням у загаль­ний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функці­онування грошової системи. До основних напрямів та результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. Розбудову власного емісійного механізму, що включає:

— створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

— розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

— розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції гро­шей, завданням якого є:

— відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами;

— запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

— розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної по­літики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інст­рументів грошово-кредитної політики, розмежування сфер засто­сування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює:

—створення системи електронних платежів на міжбанківсь- кому рівні;

—розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

— розроблення методичних та організаційних засад створення електронної систем й масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, який включає:

—розвиток інфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

— порядок регулювання валютного курсу;

—створення механізму формування та використання золото­валютних резервів;

— формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних за­ходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993—1996 рр. правові та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу.

Проте, тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій — функцію нагрома­дження. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопи­чення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зрос­тання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні. Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р., з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена пос­тійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка.Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи України і розпочався третій.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення ме­ханізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Націо­нальний банк України», а у грудні 2000 р. – Закону “Про банки і банківську діяльність”.