Розділи

Тема 3. Грошовий оборот та його характеристика.

Тема 3.1. Суть грошового обороту, його особливості на мікро- та макроекономічному рівні. Структура грошового обороту

Грошові відноси­ни в суспільстві характеризуються рядом понять, провідне місце серед яких належить грошовому обороту.

У процесі відтво­рення рух вартості в натурально-речовому та грошовому виразах проявляється як два само­стійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єк­тами економічних відносин у суспільному відтворенні являє со­бою грошовий оборот.

Грошовий оборот на макроекономічному рівні обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподі­лі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуаль­ного капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та еле­ментом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє да­ний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості “заробити” прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функ­ціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збіль­шує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремо­го індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індиві­дуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті ін­дивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується ко­жний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового до­ходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашен­ня боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ри­нок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забез­печує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно поси­люється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і не­минуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального ка­піталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок дода­ткової емісії грошей.

Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені кількома факторами:

зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати креди­тування суб'єктів обороту;

зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);

зниженням перерозподільної функції грошового ринку, вна­слідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити всі потреби обороту;

іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту.

В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредит­ній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індиві­дуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловос­ті, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, тор­гівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кре­дитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економіч­ні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то гро­шовий оборот можна уявити просто як безперервний процес пе­реміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окре­мими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

окремими підприємствами та організаціями;

підприємствами та організаціями і населенням;

окремими фізичними особами;

комерційними банками і підприємствами та організаціями;

комерційними банками і населенням;

окремими комерційними банками;

комерційними банками і центральним банком;

небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами — з іншого;

небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками;

окремими небанківськими фінансово-кредитними установа­ми різного призначення.

На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взає­много погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового оборо­ту і потребу в реальних грошах для його обслуговування.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на ок­ремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому оборо­ті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслу­говує ці відносини, є:

еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає по­купець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номі­нальної вартості;

безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не по­винні повертатися до свого попереднього власника, вони безпо­воротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошо­вим обігом.

Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами роз­поділу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу — він здійснює­ться нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

Крім спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього сектора грошового обороту властиві також іс­тотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчужен­ня, коли визначена законами частина доходів економічних суб'­єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових пла­тежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки без-еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єк­ти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого до­ходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту нази­вається фіскально-бюджетною.

Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденда. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізня­ється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджет­ного сектора, і називається він кредитним оборотом.

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, і доповнюють один одного в забез­печенні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — само­стійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і спе­цифічними можливостями впливу на процес відтворення.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч кри­терій такої структуризації грошового обороту досить формаль­ний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуго­вуючи відносини економічних суб'єктів.

У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може вплива­ти на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага без­готівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення пе­рехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.

За станом на кінець 2001р.(таблиця 1) питома вага готівки в грошовій масі становила 34,4% (проти 38,9% у 2000р.) За останні роки частка готівки в грошовій масі має позитивні тенденції до зниження. Однак, порівняно із західними країнами, в структурі грошового обороту питома вага готівкового обороту України все ж іще занадто висока. Цей факт нерід­ко розцінюється як недолік грошового обороту та грошової сис­теми взагалі, як негативне явище в діяльності банківської систе­ми, зокрема НБУ. Проте це скоріше закономірна реакція грошо­вого обороту на проблеми і труднощі перехідної економіки України. У ситуації, що склалася в економіці України в цей пері­од, структура грошового обороту і не могла бути іншою.

Таблиця 1. Основні макроекономічні показники в Україні

Показники

Показники

1999

2000

звіт

2001

звіт

2002

уточнений

прогноз

2003

уточнений прогноз

2004 прогноз

Макроекономічні показники

Валовий внутрішній продукт, млрд.грн.

127,1

150,8

178,8

211,3

247,7

283,9

Темп зростання ВВП (реальний), %

99,6

101

104

105

107

107,5

Індекс споживчих цін (станом на грудень до грудня попереднього року) %

119,2

118,5

115

111,5

108,0

105,5

Монетарні показники

Монетарна база, млн. грн.

11978

13952

15766

17342

18730

19854

Грошова база, млн. грн.

22070

26369

30852

35788

40798

45694

Темпи зростання, %

140,5

118-120

117

116

114

112

У тому числі готівка

9583

10258

10613

10701

10363

9550

Темпи зростання, %

133,9

107,0

103,45

100,8

96,8

92,2

Питома вага готівки в грошовій масі, %

43,4

38,9

34,4

29,9

25,4

20,9

Монетарні коефіцієнти

Швидкість обертання

6,73

6,23

6,1

6,04

5,98

5,92

Рівень монетарізації, %

14,86

16,06

16,39

16,55

16,72

16,89

Мультиплікатор

1,84

1,89

1,96

2,06

2,18

2,3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60  Наверх ↑

Кращі книги