Тема №№ 9. Правовий захист прав і законних інтересів суб'єктів
9.1. Конституційні гарантії захисту прав суб'єктів господарювання.
У відповідності до Конституції України(ст. 13), держава забезпечує захист прав усі суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Суб'єкти господарювання вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвіомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Організація і діяльність господарського суд визначаються Конституцією України , Законом України "Про судоустрій України", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Господарські суди, у віповідності до закону України „Про судоустрі України" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180 ), відносяться до спеціалізованих судів. Систему спеціалізованих господарських судів складають:
■ Місцеві господарські суди;
■ Апеляційні господарські суди;
■ Вищий господарський суд України.
До місцевих господарських судів відносяться господарські суд Автономної Республіи Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовіносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до Указу Президента України від 11 липня 2001 року N 511 «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України» в Україні створені 11 апеляціних господарських суді і зазначені території на які поширюються повноваження даних апеляційних суді.
Вищим судовим органам спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України.
Вищий господарський суд України, його склад та повноваження.
Вищі спеціалізовані суди, до яких належить Вищий господарський суд України, складаються з суддів, обраних на посад безстроково, голови суд та його заступників.
У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляд окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповіної спеціальної судової юрисдикції.
Склад судових палат вищого спеціалізованого суд формується за поданням голови суду в визначеному законом порядку.
У вищому спеціалізованому суді для вирішення організаціних питань діє президі суд у складі голови суду, його заступникі, заступників голів палат, а також суддів даного суд, обраних до склад президії віповідно закону України „Про судоустрій"
Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих суді у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суд.
Вищі спеціалізовані суди можуть мати друковані органи.
При вищих спеціалізованих судах можуть утворюватися науково- консультативні структури.
Вищий спеціалізований суд:
1) Розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також пші справи у випадках, визначених процесуальним законом;
2) Веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;
3) Надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судові практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаціні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;
4) Здіhснює інші повноваження, передбачені законом.
9.4. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ.
Господарським судам підвіомчі:
1) Справи у спорах, що виникають при укладанні, змії, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
Спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
Спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
Інших спорі, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органі;
2) Справи про банкрутство;
3) Справи за заявами органів Антимонопольного комітет України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суд (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорі, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Місцеві господарські суди розглядають у першій пстанцв усі справи, підвідомчі господарським судам.
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачі розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачі за вибором позивач.
Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Віднесені до підсудності господарського суд справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.
Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.
Справи в спорах, у яких відповідачем є нерезидент України, що не має представництва на території України, розглядаються за місцезнаходженням позивача.
Основними завданнями господарського суду є:
> Захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;
> Сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;
> Внесення пропозиції, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.
Захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Право на захист — один з основних елементів будь-якого суб'єктивного
Цивільного права. Це нормативне врегульована можливість управомоченого суб'єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушене.
Новим ЦК України розширено інструментарій засобів захисту цивільних
Прав.
Так, особа може звернутися до суд з позовами про:
> Визнання права;
> Визнання правочину недійсним;
> Припинення дій, які порушують право;
> Віновлення становища, яке існувало до порушення;
> Примусове виконання обов'язку в натурі;
> Зміни правовіднопіення;
> Припинення правовідношення;
> Вішкодвання збиткі, у тому числі завданих у стані крайньої необхідності;
> Вішкодвання моральної шкоди;
> Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).
Реалізація права на захист. Захист суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку із застосуванням певних форм, засобів та способів захист. Розрізняють дві основні форми захисту — юрисдикційну та неюрисдикційну. До юрисдикційної форми захисту відносять дільцсть уповноважених державою органів щодо захист порушених або оспорюваних прав. До таких органів ЦК України відносить суд, органи державної влади України, Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та нотарівсів. Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян та організацій у захисті прав, які здійснюються ними самостійно без звернення до компетентних державних органів. У ЦК України вказані дії, об'єднані в поняття самозахист цивільних прав, який розг л дається як один із способів захист цивільних прав, який розглядається як один із способів захист цивільних прав. До них слід віднести:
Визнання права. Необхідність цього способу захист виникає у тих випадках, коли існування у певної особи права викликає сумнів, не підтверджується даними (документами) встановленої форми, а також суб'єктивне право оспорюється. Цей спосіб захист може бути реалізований лише в юрисдикційному порядку, причому вимога позивача звернена не до відповідача, а до суду, який на пмставі наданих позивачем доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права.
Визнання правочину недійсним. Цей спосіб можна визнати одним з різновидів такого способу, як відновлення положення, що існувало до порушення права. В обох випадках сторони, що виконали недпсну угод, мають повернутися до первинного стану за правовими наслідками.
Припинення дій, що порушують право. Цей спосіб захисту прав може застосовуватися разом з іншими способами — такими як стягнення збитків, або існувати як самостійний. Так, наприклад, особа може вимагати припинення поширення про неї певної інформації без компенсації збитків, нанесених таким поширенням.
Відновлення становища, яке існувало до порушення права. Цей спосіб має місце тоді, коли порушене право не припинило своєї дії і може бути відновлене шляхом як припинення самого правопорушення, так і усунення його наслідків.
Примусове виконання обов'язку особи в натурі. Такий спосіб захисту прав інколи називають реальним виконанням. Він полягає в тому, що кредитор зобов'язує боржника реально виконати обов'язки, взяті ним на себе у силу договору.
Зміна або припинення правовідношення - реалізується, як правило, в юрисдикційному порядку, хоча можливий і неюрисдикційний спосіб. Так, особа може припинити дію договору (розірвати його достроково) у випадку, коли зрозуміло, що договір не буде виконаний належним чином і в передбачені терміни. Так, при придбанні за договором купівлі-продажу неякісної речі покупець має право за законом (ст. 678 ЦК України) вимагати або безоплатного усунення недоліків товару, або відшкодвання витрат на його виправлення, або заміни недоброякісного товару на аналогічний товар належної якості, або пропорційного зменшення купівельної ціни, або відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми (припинення правовідносин).
Визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування. Кожна особа, як фізична, так і юридична, може звернутися до суд з позовом про визнання недійсним акта органу державної влади (або органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування), яким порушено його права або законні інтереси. Це може бути акт, що суперечить чинному законодавству, прийнятий неправомочним органом тощо, і при цьому він має порушувати права і законні інтереси громадян чи юридичних осіб.
Самозахист цивільних прав. Неюрисдикційна форма захисту цивільних прав полягає в особливих діях громадян і організацій, що здійснюються ними самостійно, без звернення до державних та інших компетентних органів. У новому ЦК України введено поняття самозахисту цивільних прав. Під самозахистом розуміють застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам громадянського суспільства (ст. 19 ЦК України). До них, наприклад, належать дії власника або іншого законного володільця, що спрямовані на захист майна, а також дії, здійснені у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Захист цивіьних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування (ст. 17 ЦК України). Президент України здійснює захист цивіьних прав та ілтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіи Крим або органу місцевого самоврядування, який здійснює захист цивіьних прав та вересів у межах, на піставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Захист прав нотаріусами — це нова форма способу захист, введена до ЦК України, значення якої важко переоцінити в сучасних умовах. Згідно зі ст. 18 ЦК України нотарівс здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.
Здійснення права захисту. Право на захист особа здійснює на сві розсуд. Вімова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є піставою для припинення порушеного права, крім випадків, передбачених законом (ст. 12 ЦК України).
Відшкодування збиткі —найбільш поширений спосіб захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересі. Він застосовується яку договірних, так і в позадоговірних відносинах. Цей спосіб полягає в тому, що боржник відшікодовує кредиторові понесен ним майнові збитки. На відміну від компенсації в натурі, у даному випадку йдеться про грошову компенсацію на користь потерпілої особи.
Під збитками законодавець визначає:
> Втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
> Доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
За загальним правилом збитки відшікодовуються у повному обсязі, але якщо законом або договором передбачено інший розмір, то відлiкодвання може здійснюватися у більшому або меншому розмірі.
Відшкодування моральної шкоди. Цей спосіб захист полягає у покладенні на порушіника обов'язку сплатити потерпілому грошову компенсацію за фізичні або моральні страждання, які той переніс внаслідок скоєного правопорушення.
Моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України). Моральна шкода компенсується як грошовими коштами, так і іншим майном. Моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними діями, відшжодовується завдавачем на загальних підставах, тобто за наявності вини. Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.
9.7. Досудове врегулювання господарських спорів.
У відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, коли спори виникають з договору:
> Перевезення;
> Про надання послуг зв'язку;
> Засн ов аному н а д ерж авному з амов л енні;
> А також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.
Справи за заявою прокурора чи його заступника, Рахункової палати,
Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заході досудового врегулювання спорів.
Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банкі та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.
Підприємства та організації що порушили майнові права і законні інтереси іших підприємств та організацій, зобов'язані поновит їх, не чекаючи пред'явлення претензії
Суб'єкти господарювання, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересі звертаються до нього з письмовою претензією.
У претензії зазначаються:
А) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;
Б) обставини, на пі^аі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
В) вимоги заявника;
Г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія пілягає грошовій оцінці^ платіжні реквізити заявника претензії;
Д) перелі документів, що додаються до претензії а також іших доказів.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригналах чи
Належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.
Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. У випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продкції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарі), розглядаються протягом двох місяців.
Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляд, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляд претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.
Підприємства та організації що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі. У відповіді на претензію зазначаються:
А) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії на яку дається відповідь;
Б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
В) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;
Г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.
Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії', якщо їх немає у заявника претензії Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою сужбою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .До заяви про порушення виконавчого провадження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то додається також копія претензії.
В разі порушення строків розгляд претензії чи залишення її без відповіді господарський суд при вирішенні господарського спору має право стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від суми претензії але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
9.8. Порядок розгляду господарських спорів господарськими судами.
Господарський суд порушіує справи за позовними заявами:
Підприємств та організацій, які звертаються до господарського суд за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
Державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
Прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в вересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суд в вересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захист, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповіні функції у спірних вішсннах.
Господарський суд порушіує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" озовна заява подається до господарського суд в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити:
1) Найменування господарського суд, до якого подається заява;
2) Найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні код суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або пдивпуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);
2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
3) Зазначення ціни позову, якщо позов пілягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорі);
4) Зміст позовних вимог; якщо позов подано до кіькох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) Виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягаються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
6) Відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;
7) Перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідач, заміни господарським судом неналежного відповідача.
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляд в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляд в засіданні.
Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:
1) Вирішує питання про задчення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;
2) Виключає з числа відповідачів підприємства та організації, яким не було надіслано пропозицію про досудове врегулювання спору у випадках, передбачених ГПК України;
3) Викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріал може бути подано додатково;
4) Зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та шші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
5) Вирішує питання про призначення судової експертизи;
6) Провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;
7) Вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;
8) Вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;
9) Вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;
10) Вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;
11) Вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках голова господарського суд чи заступник голови господарського суд має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.
Про продовження стоку вирішення спору виноситься ухвала.
Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні.
Суддя оголошує склад господарського суд, роз'яснює учасникам судового процесу їх права та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав.
У засіданні заслуховуються представники позивача і віповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.
Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ні матеріалами.
У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.
У протоколі судового засідання зазначаються:
1) Рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) Найменування суд, що розглядає справу, та склад суд;
3) Номер справи і найменування сторін;
4) Віомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;
5) Відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема, права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта - за дачу завіомо неправильного висновку або відмові ві дачі висновку;
6) Усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
7) Усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.
Протокол веде секретар судового засідання.
Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всі випадках долучаються до матеріалів справи.
Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.
Господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання.
При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.
Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему дмку, що приєднується до справи.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право:
1) Визнати недійсним повністю чи у певній частин пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;
2) Виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захист прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;
3) Зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушіила зобов'язання;
4) Стягувати у доход Державного бюджет України із сторони, що порушіила стоки розгляд претензії, штраф у розмірі, встановленому законодавством або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;
5) Стягувати в доход Державного бюджет України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;
6) Вісточи™ або розстрочити виконання рішення.
Рішення господарського суд ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:
Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закічення розгляду справи.
За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.
Рішення господарського суд набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сил після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
9.9.Розгляд господарських спорів третейськими судами.
У відповідності до Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року N 1701-IV до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.
Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фіичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суд за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суд до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Третейські суди в порядку, передбаченому зазначеним Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) Справу спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) Справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) Справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) Справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) Справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) Справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) Інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
8) Справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.
Рішення третейського суд приймається після дослідження усіх обставин
Справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до склад третейського суд. Рішення оголошується у засіданні третейського суд.
Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк направлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п'яти дів з дня оголошення резолютивної частини рішення.
Сторони, які передали спір на вирішення третейського суд, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суд, без будь-яких зволікань чи застережень.
В Україні діє Міжнародний комерційний арбітражний суд, який є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" ві 24.02.94 (ВВР, 1994, N 25, ст.198 ).
До Міжнародного комерційного арбітражного суд можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:
- Спори з договірних та інших цивільно-правових віності, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших виді міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:
- Спори піприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передан на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну ішими насліками творчої діяльності, спорудження промислових та іших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.
Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.
Третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено ішого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суд виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
Рекомендовані література і законодавчі акти:
Господарський процесуальний кодекс України( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 6, ст.56 із змінами та доповненнями.
Закон України «Про судоустрій України»» від 7 лютого 2002 року N 3018-Ш ( Відомості
Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180 )із змінами та доповненнями.
Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж»» від 24.02.94 ( Відомості Верховної
Рада (ВВР), 1994, N 25, ст. 198 із змінами та доповненнями.
Закон України «Про третейські суди»» від 11 травня 2004 року N 1701-IV .
Указ Президента України «Про утворення апелційних господарських судів та
Затвердження мережі господарських судів України»» ( Із змінами, внесеними згідно з
Указами Президента N 499/2002 ( 499/2002 ) від 30.05.2002 N 552/2003 (52/2003) від
25.06.2003 N 91/2004 ( 91/2004 ) від 23.01.2004 )