Тема №№ 5. Правове становище некомерційних суб'єктів господарського
5.1. Не комерційне господарювання.
Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська дільність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Некомерційна господарська діялність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторі економіки у галузях (видах дільності), в яких відповідно до статті 12 Господарського Кодексу України забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерцйна господарська дільність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську дільність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених законодавством.
Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та лквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерцйної господарської ділності визначається Господарським Кодексом України та ішими законами.
На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську дільність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей ї здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються законодавством.
5.2. Поняття громадської організації порядок створення та діяльності.
У відповідності до Закону України «Про об'єднання громадян»( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 34, ст.504 ), громадською організацією є
Об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:
• Зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-які протизаконнії! Формі територіальної цілісності держави;
• Підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іоземних держав;
• Пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;
• Розпалювання національної та релігійної ворожнечі;
• Створення незаконних воєнізованих формувань;
• Обмеження загальновизнаних прав людини.
Об'єднання громадян України утворюються і діоть з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територі дільності самостійно визначається об'єднанням громадян. Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спіок об'єднань громадян, порядок їх дільності та ліквідаці здійснюються віповідно до вищеназваного Закону.
Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни іших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами .Засновниками спіок об'єднань громадян є об'єднання громадян.
Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. В і членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.
Назва об'єднання громадян визначається рішенням установчого з'їзду (конференції або загальними зборами об'єднання громадян. Назва об'єднання громадян повинна складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою ж загальною назвою. Об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви об'єднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється.
Об'єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний документ).Статутний документ об'єднання громадян повинен містити:
1) Назву об'єднання громадян, його статус та юридичну адресу;
2) Мету та завдання об'єднання громадян;
3) Умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;
4) Права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;
5) Порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;
6) Джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
7) Порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;
8) Порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.
У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.
Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.
У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.
Політичні партії та міжнародні громадські організаці підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиці України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.
Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Заява про реєстрацію розглядається в двомісячний строк з дня надходження документів. У необхіних випадках орган, який здійснює реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про реєстраціо або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк. При розгляді питання про реєстрацію можуть бути присутніми представники об'єднання громадян.
Органи, що здійснюють реєстрацію об'єднань громадян, ведуть реєстр цих об'єднань.
Розмір реєстраційного збору встановлюється Кабінетом Міністрів України. Об'єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.
До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.
Засновниками громадських організації! Можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.
5.3. Релігійні організації та їх правове регулювання.
Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
У відповідності до Закону України «Про свобод совісті та релігійні організації» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 25, ст.283 ), релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії)), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.
Релкійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.
Релдійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у встановленому порядку.
Релдійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.
Релдійні управління і центри мають право відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) засновувати монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії)), які діють на підставі своїх статутів (положень). Монастирі та релігійні братства можуть бути утворені також у порядку, передбаченому цим Законом для утворення релігійних громад, з реєстрацією їх статутів (положень). Релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителі інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 даного Закону.
Громадяни, які навчаються у вищих і середні духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.
Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації. Статут (положення) релігійної організаці приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:
1) Вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;
2) Місце релі^іої організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
3) Майновий стан релігійної організаці;
4) Права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації інших реліійних організацій, створення навчальних закладів;
5) Порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;
6) Порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.
Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної реліітіої організації Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.
Реліійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18- річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій.
Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релдійної організації приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію) статутів (положень) реліітіпх організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організації! Підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.
У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
Діяльність релдійної організаці може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.
Реорганізація або ліквідація релдійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов.
У судовому порядку діяльність релдійної організації припиняється лише у випадках:
1) Вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
2) Поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;
3) Систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обряді, церемоній, походів тощо);
4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.
5.4. Політичні партії.
Право громадян на свобод об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.
Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.
Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.
За статтею 2. Закону України «Про політичні партії в Україні»» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 23, ст.118 ), політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, вищеназваного Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Політичні партії є рівними перед законом.
Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органі державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або ді спрямовані на:
1) Ліквідацію незалежності України;
2) Зміну конституційного лад насильницьким шляхом;
3) Порушення суверенітету і територіальної цілісності України;
4) Підрив безпеки держави;
5) Незаконне захоплення державної влади;
6) Пропаганду війни, насильства, розпаювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;
7) Посягання на права і свободи людини;
8) Посягання на здоров'я населення.
Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду.
Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах.
Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичні
Партії.
Членами політичних партій не можуть бути:
1) Судді;
2) Праціники прокуратури;
3) Праціники органів внутрішніх справ;
4) Співробітники Служби безпеки України;
5) Військовослужбовці.
На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії
Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії.
Членство в політичній партії є фісованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичні партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії Форма фіксації членства в політичній партії визначається статутом політичної парті. Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних парті в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формування, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
Політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхі їх досягнення.
Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості:
1) Назву політичної партії;
2) Перелік статутних органі політичної партії порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень;
3) Порядок вступу до політичної партії зупинення та припинення членства
В ній;
4) Права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичнії! Партії;
5) Порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків;
6) Порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної
Партії;
7) Порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборі та інших представницьких органів політичної партії;
8) Джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії;
9) Порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та ішого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).
Назва політичної партії, її символіка не повинні збігатися з назвою чи символікою іншої (зареєстрованої)) політичної партії. Політична партія може мати партійну символіку, до якої належать партійний гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз. Символіка політичної парті підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрі України.
Обласні, міські, районні організації первинні осередки політичної партії та іші структурні утворення, передбачені статутом партії, використовують назву політичної партії з доповненнями, які визначають їх місце в організаційні структурі політичної партії.
Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано піписами не менше десяти тисяч громадян України, які віповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районі не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастопол та не менш як у двох третинах районів Автономної Республки Крим.
На установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи.
Діяльність політичної партії може здійснюватися лише післ її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.
Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України.
Для реєстрації політичної партії до Міістерства юстиції України разом з заявою подаються:
1) Статут і програма політичної партії
2) Протокол установчого з'їзду (конференції, зборі) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;
3) Підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог цього Закону на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;
4) Відомості про склад керіних органів політичної партії
5) Платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;
6) назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.
Міністерство юстиці України здійснює реєстрацію) політичної партії після перевірки поданих матеріалів. Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи. Розмір реєстраційного збору встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію) в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.
Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом парті, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиці України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції України. Після реєстрації обласних, міських та районних організацій політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії.
Органи, що здійснюють реєстрацію) політичних партій та їх обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії ведуть відповідні реєстри. Форму реєстрів затверджує Міністерство юстиції України.
Міністерство юстиції України, його відповідні органи після реєстрації видають політичній партії обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.
Політична парті щорічно інформує Міністерство юстиці України про обласні, міські, районні організаці партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії. Політична парті також інформує Міністерство юстиції України про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії їх адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.
Міністерство юстиці України оприлюднює щорічно список зареєстрованих політичних партій, їх юридичні адреси.
Протягом 30 днів з моменту надходження документів, Міністерство юстиції України приймає рішення про реєстрацію) або відмову у реєстрації політичної партії. Цей строк може бути продовжений Міністерством юстиції України у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів.
У реєстрації політичної партії може бути відмовлено, якщо документи, подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Конституції цьому та іншим законам України.
Політичні партії мають право:
1) Вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України;
2) Брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;
3) Використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформаці, як передбачено відповідними законами України;
4) Підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону;
5) Ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.
Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому
Числі:
• Можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію) з питань державного і суспільного життя;
• Брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;
• Вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.
5.5. Благодійні організації та інші фонди.
Закон України «« Про благодійництво та благодійні організацій Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 46, ст.292 ) визначає благодійну організацію як недержавна організацію, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.
Відповідно до законодавства в Україні благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямах:
• Сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально- економічного становища;
• Поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;
• Подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологчних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;
• Сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;
• Сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;
• Подання допомоги талановитій творчій молоді;
• Сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико- культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;
• Подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;
• Сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;
• Сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у поданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;
• Сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям. Засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності.
Не можуть бути засновниками (засновником) благодійної організації органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету,
При створенні благодійної організації засновник приймає рішення про її заснування, затверджує статут (положення), формує орган управління організацією, заслуховує звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішує інші питання, віднесені цим Законом та статутом (положенням) благодійної організації до його компетенції. Якщо засновниками благодійної організації є дві чи більше особи, то питання, передбачені у частині треті цієї статті, вирішуються на загальних зборах (з'їзді, конференції)) засновників благодійної організації'.
Благодійні організаці можуть утворюватися в таких організаційно- правових формах:
> Членська благодійна організація;
> Благодійний фонд;
> Благодійна установа;
> Інші благодійні організації (фундації місії, ліги тощо).
Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником).
Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні.
До всеукраїнських благодійних організацій належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію) всієї України та які мають свої відділення (філії, представництва) в більшості областей України.
До місцевих належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію відповідного регіону або адміністративно-територіальної одиниці.
До міжнародних належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію) України і хоча б однієї іншої держави.
Всеукраїнські та міжнародні благодійні організації мають право створювати відділення, філії, а також представництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Територія діяльності благодійної організації визначається відповідно до її статуту (положення).
Благодійна організація набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації.
Державна реєстрація всеукраїнських та міжнародних благодійних організацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій - відповідними місцевими органами виконавчої влади.
За державну реєстрацію) благодійної організації вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може бути більшим 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для державної реєстрації благодійної організації подаються такі документи: заява засновників (засновника) чи їх уповноважених, статут (положення), протокол установчих зборів (з'їзду, конференції, відомості про засновників (засновника) та органи управління благодійної організації, відомості про місцеві відділення (філії, представництва) благодійної організації, документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію).
Заява про державну реєстрацію) благодійної організації розглядається в двомісячний термін з дня подання всіх необхідних документів. Про результати розгляду у 10-денний термін повідомляється заявнику. Орган, який здійснює державну реєстрацію), може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про державну реєстрацію) або відмову в державній реєстрації. Після державної реєстрації благодійної організації засновникам (засновнику) видається свідоцтво про реєстрацію) за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Зареєстрована благодійна організація вноситься до реєстру благодійних організацій, що ведеться органом, який здійснює державну реєстрацію), з присвоєнням відповідного номера. Порядок ведення реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дані реєстру щодо благодійних організації, які зареєстровані Міністерством юстиції України, оприлюднюються в офіційних виданнях.
Благодійна організація зобов'язана післ отримання свідоцтва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облі у податкових органах за її мі сце знахо дж ення м.
Рілення про державну реєстрацію благодійної організації може бути анульоване в судовому порядку у разі встановлення реєструючим органом факту фалсифікації установчих документів. Реєстрація декількох благодійних організацій під однією і тією ж назвою не допускається.
У випадку, коли з заявою про державну реєстрацію звертаються благодійні організації, що мають одну і ту ж назву, перевага надається благодійнії організації, яка першою подала заяву про реєстрацію.
Ліквідація благодійної організації здійснюється в установленому законодавством порядку.
Благодійна організація діє на підставі статуту (положення). У статуті (положенні) зазначаються:
■ Назва, місцезнаходження, статус та організаційно-правова форма благодійної організації;
■ Предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної діяльності;
■ Порядок утворення і діяльності органів управління благодійної організації;
■ Джерела фінансування та порядок використання майна і кошті благодійної організації;
■ Порядок внесення змін до статуту (положення) благодійної організації;
■ Порядок реорганізації або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів у разі припинення діяльності;
■ Умови і порядок прийняття в члени благодійної організації та вибуття з
Неї;
■ Права і обов'язки членів благодійної організації.
До статуту (положення) можуть включатися інші положення, пов'язані з особливостями діяльності благодійної організації. Статут (положення) благодійної організації не повинен суперечити законодавству України.
З метою здійснення благодіййної діяльності благодіййні організації мають
Право:
Самостіййно вирішувати питання про подання благодіййної допомоги її набувачам, використовувати цільові пожертвування, що подаються благодіййниками на реалзацію благодіййної програми згідно з умовами цього пожертвування;
Утворювати відповідно до законодавства України свої відділення, філії, представництва;
Об'єднуватися у спілки, асоціаці та інші об'єднання, що створюються на добровільній основі і сприяють виконанню статутних завдань;
Обмінюватися інформацією та спеціалістами з відповідними організаціями зарубіжних країн;
Організовувати збір благодійних пожертвувань та внесків від фізичних та юридичних осіб, іноземних держав та міжнародних організацій;
Постійно визначати форми, об'єкти, суб'єкти і обсяги благодійної допомоги; відкривати рахунки (у національній та іноземній валютах) в установах
Банків;
Засновувати засоби масової інформації, підприємства і організації, займатися видавничою діяльністю;
Бути членом інших благодійних організацій;
Мати власну символіку, яка підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про об'єднання громадян" для реєстрації символіки об'єднань громадян;
Популяризувати своє ім'я (назву), символіку; мати інші права згідно з законодавством України.
Благодійна організація зобов'язана забезпечити виконання статутних завдань, вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову діяльність. Засновники та працівники благодійної організації не мають права отримувати матеріальних переваг і додаткових коштів у зв'язку із своїм становищем в цій організації, крім тих, що передбачені данимзаконом.
Благодійна програма приймається благодійною організацією і є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації.
Благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді:
• Одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги;
• Систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги;
• Фінансування конкретних цільових програм;
• Допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність;
• Дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об'єкті власності;
• Дозволу на використання своєї назви, емблеми, символі;
• Подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності;
• Прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об'єктів благодійництва;
• Інших заходів, не заборонених законом.
Здійснення благодійними організаціями благодійної діяльності у вигляді надання конкретних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язкові
Сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законодавством України порядку.
Вищим органом управління благодійної організаці є колегальний орган (загальні збори, з'їзд, конференція), який здійснює свої повноваження згідно із статутом (положенням) благодійної організації. До компетенції вищого органу управління благодійної організації належать затвердження статуту (положення) благодійної організації, внесення змін до нього, обрання виконавчого та контрольного органі благодійної організації, затвердження благодійних програм, визначення основних напрямів діяльності благодійної організації, прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію благодійної організації і вирішення інших питань, що передбачені статутом (положенням) про благодійну організацію.
Виконавчим органом благодійної організації є правління (комітет). Повноваження правління (комітету) визначаються статутом (положенням) благодійної організації. Для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адміністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директором), повноваження якого визначаються статутом (положенням).
Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації здійснює наглядова рада, персональний склад якої визначається засновниками (засновником).
Члени виконавчого органу благодійної організації, крім президента (директора), не одержують заробітну плату за свою роботу в цьому органі. Витрати, обумовлені виконанням статутних обов'язків у цих органах, можуть бути відшкодовані за рахунок коштів благодійної організаці за рішенням правління (комітету).
На працівників апарату благодійної організації поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.
Рекомендована література і законодавчі акти:
Закон України ««Про об'єднання громадян»^ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 34, ст.504 ).
Закон України ««Про свободу совісті та релігійні організації» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 25, ст.283 ).
Закон України ««Про політичні партії в Україні»» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 23, ст. 118 ).
Закон України «Про благодійництво та благодійні організації Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 46, ст.292 )