Тема №»12. Правові основи банківської діяльності та кредитно-розрахункових
12. 1. Правове регулювання банківської діяльності в Україні: 12.1.1. Банківська система України.
Банківська система України складається з Націоналного банку України та іших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону України «Про банки і банківську діяльність»» ( Віомості Верховної Рада (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 ).
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання дільності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операці.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Національний банк України не віповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить закону «Про банки і банківську діяльність»».
Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капітал якого належать державі.
Державний банк засновується за рішенням Кабіету Мжістрж України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповіний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з привод наміру заснування державного банку.
Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації)) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.
Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам закону «Про банки і банківську діяльність»», нших законів України та нормативно- правових актів Національного банку України.
Статут державного банку затверджується постановою Кабінет Міністрн України.
Національний банк України здійснює державну реєстрацію державних банкн відповідно до вимог вищеназваного закону та нормативно-правових актм Національного банку України.
Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.
Органами управління державного банку є наглядова рада та правління
Банку.
Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.
Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових кошітів, забезпечення їх повернення вкладникам та захист нтересів держави як акціонера державного банку та нші функції, визначені цим Законом.
До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України та Президентом України. З метою представництва інтересів держави до склад наглядової ради державного банку можуть входити народні депутати України, представники органм виконавчої влади та інші особи, що відповідають вимогам, зазначеним у цн статті. Строк повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.
Президент України призначає сім членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття внповідного Указу.
Верховна Рада України призначає сім членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповнної Постанови.
Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з привод наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.
Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.
Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому даним Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить названому Закону.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області)) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості дільність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні
Банки.
До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.
Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасникі (пайовиків), спостережна рада банку та правліня банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку.
Статутний капітал кооперативного банку подіяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капітал кооперативного банку встановлюється Національним банком України.
Кожний учасник кооперативного банку незалежно ві розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.
Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.
Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банкіська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.
Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.
12.1.2. Порядок створення банків.
Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Вимоги щодо ділової репутації та задовіьності фінансового стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають істотної участі у банку, встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність»» та нормативно- правовими актами Національного банку України.
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації
Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та ноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.
Банк має печатку зі своїм повним офіцнним найменуванням.
Слово "банк" та похідні вн нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що дінть на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.
Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву ншого банку або вводить в оману щодо видм днльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.
Статут банку складається з урахуванням положень Законів України «Про банки і банківську днльність»», "Про господарські товариства" та інших законм України.
Статут банку обов'язково має містити інформацію про:
1) Найменування банку;
2) Його місцезнаходження;
3) Організаційно-правову форму;
4) Види діяльності, які має намір здійснювати банк;
5) Розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцн банку, їх номнальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;
6) Структуру управлння банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;
7) Порядок реорганізації та лнвідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;
8) Порядок внесення змін та доповнень до статут банку;
9) Розмір та порядок утворення резервів та нших загальних фондів банку;
10) Порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
11) Положення про аудиторську перевірку банку;
12) Положення про органи внутрішінього аудит банку.
Державна реєстрація банків зднснюється Національним банком України відповнно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:
1) Заяву про реєстрацію банку;
2) Установчий договір (крім державного банку);
3) Статут банку;
4) Рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабіету Міністрів України про створення державного банку;
5) Бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найблжчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;
6) Інформацію про фінансовий стан учасникі, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
7) Бухгалтерську і фіансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адмжістрації України про доходи за останні звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
8) Відомості про ^ьюший склд спостережної ради, правління (рада директорів), ревізійної комісії
9) Копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10) Нотаріално завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
11) Копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
12) Відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорі) і головного бухгалтера банку.
Національний банк України у тижневий термін з дати подання документі дл державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.
Рілення про державну реєстрацію банку або про відмову в державні реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у цій статті.
Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.
Національний банк України видає банку свіоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.
Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банкмської ліцензії.
Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно днльність по залученню вкладів та нших коштм, що підлягають поверненню, і наданню кредитм, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської дмльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.
Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:
* Наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється даним Законом;
* Забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;
* Наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (рад директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.
12.1.3. Правова основа діяльності Національного банку України. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управ лння, юридичний статус, завдання, функції повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України»» від 20 травня 1999 року ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 29, ст.238 ), Законо України «Про банки і банківську діяльність»» ( Відомості Верховної Рад (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 ) та іншими законами України.
12.2. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин:
Кредитний договір та його види;
Порядок відкриття рахунків в банках.
Відповідно до Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003 N 492 " Про порядок відкриття та використання рахункм у національній та іноземній валютах", банки внкривають рахунки суб'єктам господарювання, нерезидентам-інвесторам, іноземним представництвам і фізичним особам у будь-яких банках України відповідно до їх власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банкмське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вклад - вкладні (депозитні)) рахунки.
Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:
^заяву про вікриття поточного рахунку. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;
^зопію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвічену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;
^зопію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влд Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають; ^зопію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого праціника банку; ^копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової сужби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку; ^зартку із зразками підписі і вібитка печатки (додаток 2), засвідчену нотаріально або організацією, якій клєнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.
Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:
* Копію документа, що пітверджує реєстрацію юридичної особи у відповіному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
* Копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внескі, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.
Якщо фізична особа-підприємець не має рахункм у цьому банку, то для відкриття поточного рахунку їй потрібно подати до банку такі документи:
• Заяву про відкриття поточного рахунку, що підписана фізичною особою- підприємцем;
• Копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця уповноваженим органом державної влади України, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;
• Копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
• Копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвічену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
• Картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються пнписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.
Якщо фізична особа-підприємець використовує найману працю, то ця особа під час відкриття поточного рахунку додатково має подати копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-пнприємця у відповідному органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи пнписом уповноваженого працівника банку.
12.2.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу. Порядок проведення розрахункових операцій за безготівковими розрахунками регулюється Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22 .
Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішні правил здійснення безготівкових розрахункм, якщо ці правила внповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштм клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
У випадках, передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.
Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документм на паперових носіях та в електронному вигляді.
Дана Інструкція встановлює правила використання при зднсненні розрахункових операцій платіжних нструментм у формі:
> Меморіального ордера;
> Платіжного доручення;
> Платіжної вимоги-доручення ;
> Платіжної вимоги;
> Розрахункового чека ;
> Акредитива.
Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних нструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:
За фактично відвантажену/продану продкцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
У порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;
Для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складен не пізніше стоку, установленого законодавством України;
Для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;
Для сплати податкм і зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;
В інших випадках відповідно до укладених договорів та/або законодавства України.
Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.
Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштм. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижні частин вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплат отримувач і яка зазначена у верхній частин вимоги-доручення.
Примусове списання кошітів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок внкриття та використання рахунків.
Примусове списання кошітів з рахунків, на яких облновуються кошгти Державного бюджет України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України
Договірне списання . Фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.
Договір має містити інформацю, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема:
^умови, за якими банк повинен здіснити (здійснювати) договірне списання;
^ номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;
^ назву отримувача;
^номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;
^перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі)).
Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповіно до вимог даної Інструкції
Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків. Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).
Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою .
Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.
Один або кілька чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою. Строк дії чекової книжки - один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються недісними і до оплати не приймаються.
Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.
Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлен документи, що підтверджують отримання ним товарм (виконання робіт, надання послуг). Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім'я ншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред'явника не проводиться.
Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.
Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту. Чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скрнлює відбитком печатки чекодавця (за винятком чеків, що видаються фізичними особами).
Розрахунки за акредитивами. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту навіть, якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
* Покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошіти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповнних балансових рахунків (далі в цій главі - аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами");
* Непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштв на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредит.
Акредитив може бути внкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.
Відкличний акредитив може бути змнений або анульований банком- емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Внкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром.
Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згода виконуючого банку. Безвідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та дотримані строки та умови акредитива.
Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива (далі в цій главі - заява) за формою, наведеною в додатку 7 до цієї Інструкції, не менше ніжу трьох примірниках, заповнену згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції, та в разі вікриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.
Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.
Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.
Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку). Після відвантаження продкції (виконання робіт, надання послг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.
Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості. До розрахункі, що здіснюються як залі взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторі погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних піставах. Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників усіх форм власності однієї або різних галзей господарства.
Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування. Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною іформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслговування. Дистанційне обслговування може здійснюватися за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкіг" тощо.
Юридичною підставою дл роботи клєнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанціних розпоряджень клієнта є договір про розрахунково-касове обслговування. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторі, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.
Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документ. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.
Рекомендовані література і законодавчі акти:
Закон України «Про банки і банківську діяльність»» від 7 грудня 2000 року N 2121-III (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 )
Закон України «Про Національний банк України»» від 20.05.99 , ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29, ст. 238 із змінами та доповненнями.
Інструкцм про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. Пост. Правління НБУ від 12.11.2003 N 492 .
Інструкцм про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затв. Пост. Правління НБУ від 21.01.2004 N22.