Тема 3. Правове становище підприємств.
3.1. Законодавство про підприємства. Поняття підприємства. Види підприємств.
Підприємства в Україні здійснюють свою дільність відповідно до вимог статей 62-71 Господарського Кодексу України, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено даним кодексом та іншими законами.
Якщо чинним міжнародним договором України, згод на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено правила інші, ніж ті, які передбачені законодавством про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору.
Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом України та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм наййменуванням та ідентифікаціййним кодом.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Види та організаційні форми підприємств
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діти підприємства таких видів:
■ Приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
■ Підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності));
■ Комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
■ Державне підприємство, що діє на основі державної власності;
■ Підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діти також інші види підприємств, передбачені законом.
У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними івестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітане підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того маййно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї)), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доход від реалізації продкції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно ві форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доход від реалізації продукції (робіт, послуг)) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) зарік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працвників і штатний розпис.
Пдприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені піроздіи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.
Діяльність розташованих на території України віокремлених підрозділі підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та іншими законами.
3.2. Утворення підприємства. Установчі документи підприємств.
Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, подіу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законод авства.
Установчими документами піприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, перед ач ених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської дільності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та лівіації^ якщо інше не передбачено законом.
У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спіьної діяльності щодо його утворення, умови передач йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
Статут (положення) затверджується власником маййна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
3.3. Державна реєстрація підприємств. Органи державної реєстрації
Підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо іше не передбачено законом.
Для державної реєстрації підприємства подаються такі документи:
■ Рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу у випадках, передбачених законом;
■ Установчі документи, передбачені законом для відповідного вид юридичних осіб;
■ Рішення Антимонопольного комітету України про згод на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом;
■ Документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонд суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;
■ Реєстраційна картка встановленого зразка;
■ Документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Власник (засновник) або уповноважені ним органи несуть відповідальність
За невідповідність вимогам законодавства та недостовірність документів, що подаються для реєстрації
Державна реєстрація підприємства здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання документів, зазначених у цій статті. Реєструючий орган зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію. Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" передбачено, що строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства та копі документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової сджби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.
Відомості щодо державної реєстрації підприємства включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Відомості щодо державної реєстрації суб'єкта господарювання, внесення змін до них підлягають опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з моменту проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання (внесення змін до відомостей державної реєстрації)) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрі України.
Порушення встановленого законом порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, що подаються для його реєстрації, є підставою для відмови в державній реєстрації' суб'єкта господарювання. Відмова у реєстрації суб'єкта господарювання з інших мотивів не допускається.
Відмову в державній реєстрації піприємства може бути оскаржено в судовому порядку.
Діяльність незареєстрованого підприємства, який підлягає державні реєстрації забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
Перереєстраці підприємства проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації
Скасування (припинення) державної реєстрації піприємства здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суд у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в іших випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквіації суб'єкта господарювання.
Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання.
Підприємства, у відповідності до пункту 1 частини другої статті 55 Господарського Кодексу України, мають право відкривати свої філі (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділі не потребує їх реєстрації. Підприємство лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформаці в свою реєстраційну картку.
3.4. Юридичні підстави припинення діяльності підприємства
Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновникі суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
У разі поділу підприємства усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єкті господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Підприємство ліквідується:
• За ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
• У зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
• У разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
• У разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений Господарським Кодексом України.
Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Орган (особа), який приййняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про лквідацію суб'єкта господарювання.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, яке ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балнсу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що лквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено Господарським Кодексом України та іншими законами.
Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.
Претензії, що не задоволені через відсутність маййна підприємства, претензії, які не визнані лквідаціййною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суд з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суд кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.
Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою влсника.
Рекомендована література і законодавчі акти:
Господарське право//Щербина В.С. Київ, Юріком Інтер,2003 Господарське право//Жук Л.А., Жук І.Л..,Неживець О.М. Київ, Кондор. 2003. Підприємницьке право під ред. Н.О. Саніахметоюї/'/Кшв, «АСК», 2004 Хозяйственное право// Мамутов В.К.,Київ. Юрінком Інтер, 2002 Господарський Кодекс України. К., Парламенське видавництво.-2003. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 із змінами
Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р. N° 2063-ІІІ
Закон України «Про державну реєстрацію) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»» від 15 травня
2003 року N 755-ГУ ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 200 3, N 31-32, ст.263 )