Тема 7. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВА
За законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Питання визнання суб'єкта підприємництва банкрутом розкриває глава 23 Господарського кодексу України. За статтею 209 ГКУ, банкрутством
Вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури
7.2. Суб'єкти у відносинах банкрутства.
До числа суб'єктів банкрутства за законодавством можуть бути віднесені як юридичні, так і фізичні особи. Суб'єкт банкрутства - це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
За законом „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Боржник визначається як суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Господарський кодекс України зазначає, що суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності Не можуть бути визнані банкрутами казенні підприємства.
Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії представництва, відділення тощо).
7.3. Організаційно-правові питання запобігання банкрутства. У
Відповідності до ст. 211 ГКУ і ст. 2 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.
Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, ішими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).
Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповіні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом.
Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок кошті державних піприємств та інших джерел фінансування. Обсяг кошті для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок кошті Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.
Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок іших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства
7.4. Провадження у справах про банкрутство. Провадження у справах про банкрутство регулюється законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Справи про банкрутство півідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот ммімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено даним Законом.
Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовії! Формі, підписується керіником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:
0 найменування господарського суду, до якого подається заява; 0 найменування (прізвище, ім'я та по батькові)) боржника, його поштову
Адресу;
О найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;
О номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборі (обов'язкових платежів);
О виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені)), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;
О перелік документів, що додаються до заяви. Заява боржника повинна також містити відомості про :
• Суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;
• Розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);
• Розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;
• Відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
• Найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
До заяви боржника додаються:
Рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті;
Бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;
Перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;
Протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в господарському процесі під час провадження у справі про банкрутство;
Інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника. Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено законодавством.
Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
Задоволення вимог одного або кількох кредиторі приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
Орган боржника, уповноважений віповідно до установчих документі або законодавства прийняти рішення про ліквіацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;
При ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторі у повному обсязі;
В інших випадках, передбачених законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»».
Якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог даного Закону.
Заява кредитора повинна містити крім віомостей, передбачених частиною першою статті 7 зазначеного Закону, такі відомості:
^розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені)), яка підлягає сплаті;
^виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;
^докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо іше не передбачено вищеназваним Законом;
^докази обгрунтованості вимог кредитора; ^іші обставини, на яких грунтується заява кредитора. Заява кредитора може грунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором.
Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги.
При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторі представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.
До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Господарський суд приймає заяву про порушення справи про банкрутство, Суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство,
Якщо:
Боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організаці України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
Подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
Стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;
Якщо вимоги кредиторі, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;
Вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.
У відповідності до ст. 9 ЗУ«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суддя на протязі п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:
Заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
У заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, зазначені в законодавстві;
Не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
Заявник не дотримав встановленого законом строку; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України .
Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено законодавством, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.
До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.
У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.
З метою виявлення всі кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.
Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого прийнято ріііення про приватизацію, суддя виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань банкрутства та відповідному державному органу приватизації
За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються:
^р озмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;
^рата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
^дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
^дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяці і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
^рата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаціної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 вищеназваного Закону.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, господарський суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.
7.5. Ліквідаційна процедура. У випадках, передбачених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено законодавством.
До наслідків, які наступають після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закон відносить:
^завершення підприємницької діяльністі банкрута закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
Сстрок виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
^припинення нарахування неустойки (штрафу, пені)), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
Свідомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
Сукладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третії особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
Сскасування арешту, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
Свимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
Свиконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудові книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія), призначені господарським судом, виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому законодавством.
У ліквідаційній процедурі господарський суд:
- Розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури;
- Здійснює інші повноваження, передбачені даним Законом.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
• Приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
• Виконує функції з управліня та розпорядження майном банкрута;
Здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута;
Виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
Має право отримувати кредит для виплати вихіної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута;
З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаціної процедури повідомляє працівників банкрута про звіьнення та здійснює його віповідно до законодавства України про працю. Виплата вихіної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
Заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;
З підстав, передбачених частиною десятою статті 17 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
Вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у треті осіб;
Передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповіно до нормативно-правових документі підлягають обов'язковому зберіганню;
Реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом;
Повідомляє про своє призначення державний орган з питан банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питан банкрутства інформацію) для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
Здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
Протягом п'ятнадцяти дні з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. З дня призначення ліквідатора до ного переходять права керівника (органі управління) юридичної особи - банкрута.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.
Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії)) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
При здісненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповіно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаціною масою.
Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тіьки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом «.
Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціочна вартість є початковою.
Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств- банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно- правових актів з питан приватизації
У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.
Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
Споказники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації)); свідомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
Скопії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; среєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
Сдокументи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки члені комітету кредиторів або окремих кредиторі виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргі, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активі менше, ніж вимагається для її функціонування згіно із законодавством.
7.6. Мирова угода. Пі мировою угодою у справі про банкрутство, відповіно до ст.35 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»» розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода може бути укладена на будь-які стадії провадження у справі про банкрутство.
Ріііення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів бмьшістю голосі кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згод на укладення мирової угоди.
Ріііення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органі управління та керівника боржника і підписують її.
Від імені кредиторів мирову угод піписує голова комітету кредиторів. Умови укладення мирової угоди. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»».
У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згдно з правилами статті 35 даного Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення віновлення платоспроможності піприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передвав трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суд, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угод підписує керівник відповіного податкового органу за місцезнаходженням боржника.
Для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода має містити положення про:
• Розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
• Вістрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про:
• Виконання зобов'язань боржника третіми особами;
• Обмін вимог кредиторі на акції боржника;
• Задоволення вимог кредиторі іншими способами, що не суперечать закону.
Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угода повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: ^текст мирової угоди;
^протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
^список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (код), що іентифікує платника податків, та суми заборгованості;
^зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, вішкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 названого Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
^письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у
Разі:
Порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим
Законом;
Якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.
З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління).
Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угода з іншими умовами.
За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо:
- Боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника (банкрута);
- Виконання мирової угоди призведе боржника до банкрутства;
- Існують інші підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.
Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Вимоги кредиторів, по яких зроблені розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Кредитори, чиї вимоги при їх задоволенні обмежували права та законні інтереси інших осіб, зобов'язані повернути все отримане в порядку виконання мирової угоди.
Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суд у разі:
^невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів;
Впровадження боржником дій, які завдають збиткі правам та законним інтересам кредиторів.
Рекомендовані література і законодавчі акти:
Господарський Кодекс України. К., Парламенське видавництво.-2003.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 в редакції Закону N 784-ХІУ від 30.06.99 із змінами та доповненнями.