Характерні відмінності юридичної наукової діяльності.

Щоб розібратися, що являє собою ця специфічна область наукових знань, необ­хідно звернутися до визначення науки юридична деонтологія, а потім детально розг­лянути питання її предмету. Юридичну деонтологію визначають, як науку про систему етичних вимог до професійної діяльності юристів. Однак, поряд з цим існують також інші визначення. Наприклад, Сливка С.С. пропонує визначення юридичної деонто­логії, як науки про внутрішній імператив службового обов'язку, який створює переду­мови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, про форму­вання власних норм для кожної ситуації зокрема. У запропонованому визначенні просліджуються деякі недоліки, що відображають тенденцію до звуження предмету. Автором не взято до уваги такі вагомі компоненти^ предмету, як відомості (система знань) про правознавство та юридичну практику, їх співвідношення, функції. Він ро­бить акцент саме на правовій культурі юриста, яка обумовлює прийняття індивідуаль­них рішень як в побуті, так і на роботі.

Дуже важливою є проблема співвідношення моралі та права, вирішення якої значно впливає на формування всієї системи деонтологічних знань. Однак, ця проблема зна­ходиться на стику декількох наук — філософії, теорії держави і права, соціології, тому потребує комплексного підходу, для чого пізнавальних засобів однієї галузі знань буде вкрай недостатньо, таким чином, як наука, юридична деонтологія має ряд ха­рактерних ознак:

— це одна із юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітар­них знань;

— юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв'язок таких соціальних явищ як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції;

— наука юридична деонтологія, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичну сторо­ну діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії;

— юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підго­товки високо кваліфікованих юристів-професіоналів;

— характерною ознакою можна назвати також те, що це молода за своїм віком юридична наука, яка знаходиться на стадії свого становлення та поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних знань.

Якого ж соціального значення набуває ця наука, що змусило так глибоко замис­литися над етичними проблемами, які виникають в правовій сфері? Юридична діяльність має свою специфіку, що обумовлено її організаційним, управлінсько-розпорядчим та владним характером. Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму. Це прийняття законів, орга­нізація іх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні інших важливих питань. Поступово сфера використання юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії юриста. Це об'єктив­ний процес, який не треба пов'язувати зі штучною тенденцією юридизації знань (юри­дична логіка, юридична соціологія, юридична етика). Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права.