Характеристика професійних та особистих якостей працівників адвокатури та нотаріату.

      Адвокат - професія, що повідомляє лише про те, що людина може Вас представляти і надавати юридичну допомогу в різних категоріях справ. У кримінальній справі він називається захисником, у цивільному чи адміністративному - представником.

      Адвокат - професія, що жадає від свого власника безумовного знання закону, значного досвіду, технічної оснащеності, мобільності, артистизму, красномовства, комунікабельності і ще багато чого, що дозволить йому виконати його функції в справі - захистити обвинувачуваного чи підсудного, відстояти інтереси довірителя в цивільній чи адміністративній справі.

      Адвокат дає населенню, підприємствам і організаціям консультації і роз'яснення по юридичних питаннях, довідки по законодавству, складає на їхнє прохання заяви, скарги й іншу документацію правового характеру. Здійснює представництво в суді, арбітражі й інших державних організаціях по цивільних справах і справам про адміністративні правопорушення. Бере участь у  попередньому слідстві й у суді по кримінальних справах як захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

      Професійно важливі якості адвоката:

-         Прагнення до спілкування, уміння легке встановлювати і підтримувати контакт із незнайомими людьми;

-         Доброзичливість, чуйність;

-         Емоційна стійкість, витримка, уміння стримувати емоції;

-         Спостережливість, уміння аналізувати поводження своє і навколишніх;

-         Уміння переконувати людей, впливати на інші;

-         Інтерес до людини, чуйність до стану інших людей, здатність до півпереживання, здатність ставити себе на місце іншої людини;

-         Здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння улагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія;

-         Розвита мова, здатність знаходити загальну мову з різними людьми;

-         Здатність керувати мімікою, жестами, інтонаціями;

-         Акуратність, зібраність, пунктуальність;

-         Здатність пам'ятати, тримати в розумі інформацію про багатьох людях.

      В адвокатській діяльності потрібні індивідуальні особливості фахівця:

-         Гарна оперативна пам'ять;

-         Розвите логічне мислення;

-         Емоційно-вольова стійкість;

-         Розвиті комунікативні здібності;

-         Гарна концентрація уваги, спритність;

-         Відповідальність.

      Знання цивільного, фінансового, трудового, адміністративного, карного права, основ керування економікою, виробничо-господарської діяльності підприємства, поінформованість у питаннях соціології, психології, етики, навички ведення довідково-інформаційної й архівної роботи за допомогою комп’ютерної техніки все це потрібно при виконані адвокатської діяльності.

      Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодії з суддею, слідчим, прокурором.

      Велику роль відіграє також організаційна діяль­ність адвоката:

-         Підготовка до процесу;

-          Складання плану;

-         Застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом.

      Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з'ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства.

      Адвокат повинен добре знати також особистість підзахисного, його психологію, мотиви злочину, причини та умови скоєння злочину. Тільки вивчивши, проаналізувавши і зробивши висновки про особу підзахисного, логічно обміркувавши власну лінію захисту, адвокат може досягти позитивних результатів.

.      Згідно з статтею 1 Закону України "Про нотаріат":

“Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб,  на які покладено обов'язок посвідчувати  права,  а  також  факти,  що мають  юридичне  значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені  цим  Законом,  з метою надання їм юридичної вірогідності.

      Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних  архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

      Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

      У населених пунктах, де немає  нотаріусів,  нотаріальні  дії, вчиняються уповноваженими  на це посадовими особами виконавчих  комітетів  сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

      Вчинення  нотаріальних  дій  за  кордоном  покладається   на консульські установи України, а у  випадках,  передбачених  чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України”.

      У професійної діяльності нотаріуса, с точки зору психоаналізу, розрізняють такі її види:

-         Пізнавальну  — професійне дослідження поданих нотаріусу документів;

-         Комунікативну — організація психологічного контакту із громадянами, які звертаються по допомогу до нотаріуса;

-         Засвідчувальну — досягнен­ня основної професійної мети і розв'язання завдання.

      Професійні і людські якості нотаріуса тісно переплітаються, часом їх складно розділити.

      Нотаріус — це юрист, що добре знає цивільне право, багато аспектів сімейного, цивільно-процесуального, податкового, фінансового, земельного, міжнародного права, законів про акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, про банківську діяльність, про зброю й інших. Крім того, нотаріус складає різного роду документи, веде архів, організує роботу своєї контори. Мало знати, треба вміти правильно застосовувати свої знання.

      Нотаріус і чесність — практично синоніми. Нерідко нотаріус зіштовхується з проявами нечесності, спроб обману з боку клієнтів. При цьому йому не можна піддатися спокусі “не помітити” підступу для того, щоб заробити, засвідчуючи сумнівну угоду.

      Нотаріус нейтральний, якщо не в душі (він усе-таки людина), то на ділі.

      Нотаріусу варто бути одночасно твердим і послідовним при дотриманні закону, і в той же час гнучким, уміти знаходити законний шлях у

Нестандартній ситуації. Життя пропонує на розгляд зовсім неймовірні задачі. Поганий той нотаріус, що, не подумавши, говорить собі і клієнту: “Я не знаю, як розв'язати дане питання”.

      Професіоналу, для рішення складної задачі, приходиться залучати весь арсенал знань, насамперед теоретичних, виходити з загальних принципів права і закону, а часом і справедливості, як вчили юристи древнього Рима, і він чаші усього знаходить рішення.

      Мудрість судді теж необхідна нотаріусу. Це попри все те, що клієнти найчастіше за віком годять нотаріусу в батьки. Часом тільки мудре і зважене поводження нотаріуса, його справедливі і грамотні поради допомагають клієнтам прийти до згоди й уникнути судової суперечки. Особливо часто це відбувається при роботі зі спадкоємцями. Коли інтереси спадкоємців заходять у суперечність, нотаріусу приходиться додавати чимало зусиль для того, щоб родичі і близькі нерозставалися ворогами. Нотаріус насамперед виконує запити людей, що звернулися до нього по тім чи іншому приводі.

      Однак невірно думати, що нотаріус не має своєї волі. Ініціативність характеризує нотаріуса. Часом клієнти не зовсім вірно представляють наслідки своїх дій чи бездіяльності. Нотаріус з'ясовує їхні щирі наміри, підказує найкращий шлях до досягнення мети.

      Нотаріусу необхідне знання психології людей, уміння пророкувати їхнє поводження далеке вперед. Прогнозування поводження учасників правовідносин допомагає нотаріусу правильно підійти до рішення проблеми. Часто буває складним не юридичний аспект тієї чи іншої справи, а саме складні взаємини людей.

      Закон зобов'язує зберігати в таємниці усе, що стало відомо нотаріусу в зв'язку зі здійсненням їм нотаріальних дій. Якщо нотаріус без законних основ розповів кому-небудь про те, що йому відомо, він не тільки може бути притягнутий до відповідальності, але і втратить довіру клієнта, а може бути, і багатьох клієнтів. Навіть дуже близьким людям нотаріусу приходиться один раз твердо заявити: “Ніколи не розпитуйте мене про те, хто в мене був і що робив!”.

      Повага до клієнтів незалежно від їхнього соціального стану, освітнього і культурного рівня — обов'язкова умова роботи нотаріуса. Для нього людина — завжди людина. Навіть якщо сьогодні клієнт не знайшов гідного місця в житті, він не повинний викликати в нотаріуса спокуси працювати з ним нешанобливо і недбало.

      Терпіння — це риса нотаріуса. Часом нотаріусу приходиться по кілька разів пояснювати іншому клієнту зміст закону і його — клієнта — права й обов'язки. Особливо складно пояснити людині, що закон проти нього, що це не позиція нотаріуса, а саме позиція закону. Воістину ангельське терпіння приходиться виявляти нотаріусу в моменти воєн спадкоємців за спадщину.

Які часом киплять пристрасті, скільки виливається бруду, бризи якого долітають і до нотаріуса! На поле брані він повинний зберігати спокій, даже якщо в душі його роздирає бажання відіслати усіх воюючих куди-небудь подольше — наприклад, у суд — для продовження баталій. Але його професійна гордість говорить, що він сам повинний умиротворити спадкоємців, і, озброївши терпінням, він знову і знову волає до розуму стражденних, до їх родинних почуттів, і справа закінчується миром.

      Щирий гуманізм необхідний нотаріусу тоді, коли приходиться працювати з виїздом до дому до людей хворих, інвалідів. Важко бачити бідність і навіть убогість, страждання фізичне і моральне, невисловлені трагедії. Найчастіше для таких клієнтів нотаріус — один з деяких людей, що дійшли з того, іншого світу — світу, де, здається, немає місця стражданню і самітності. Багатьом з них хочеться поговорити з нотаріусом, довірити йому свій біль, свої проблеми. Тому девіз нотаріуса: якщо ти працюєш з людьми — будь людиною сам.

      Нотаріусу необхідно бути і психологом, і психотерапевтом, і священиком. Тільки богу і нотаріусу відомо, скільки приходиться вислухувати сповідань, “витирати” невидимих світу зліз.

      Нотаріус повинний бути широко обізнаною і культурною людиною, займатися не тільки вивченням законів, але і мати інтереси в різних областях суспільного і культурного життя. Начитаність і знання в області мистецтва, літератури, психології, політики, історії й інших роблять нотаріуса широко мислячою людиною, цікавим співрозмовником. Часто нотаріусу приходиться розташовувати до себе клієнта, викликати його довіру. І зробити це найкраще в невимушеній бесіді на загальні теми.

      Нотаріус повинний бути красномовний і вишуканий у мові, як адвокат у процесі. Мова, звернена до клієнта, повинна бути різноманітної. З одним приходиться говорити гранично простою побутовою мовою, з іншим — мовою більш професійною. Треба миттєво орієнтуватися у виборі способу спілкування. У нотаріальній конторі як у театрі, нотаріус виконує функції режисера-постановника й актора в одній особі.

      Можна ще багато і багато говорити про якості нотаріуса, однак, як сказав Оноре де Бальзак, даючи характеристику нотаріусу, “є в ньому щось і від священика і від судді, від чиновника й адвоката, і будь живий сам Лабрюйєр, навіть йому не удалося б з точністю проаналізувати його характер”.