Поняття, прийоми і типи правового регулювання.

Регулюючий вплив права на суспільні відносини полягає у тому, що воно у своїх нормах конструює модель обов'язкової або дозволеної поведінки різних суб'єктів цих відносин. Це знаходить своє відображення у наданні одним суб'єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов'язків, пов’язуючи їх тим самим взаємними правами і обов'язками. При цьому можливості права в регулюванні суспільних відносин не свавільні і не безмежні. Правове регулювання обумовлено деякими об'єктивними та суб’єктивними чинниками. Такими чинниками виступають наступні фактори:

• рівень економічного розвитку суспільства;

• соціальна структура суспільства;

• рівень зрілості, стабільності суспільних відносин;

• рівень правової культури громадян і посадових осіб;

• рівень визначеності предмета, засобів і методів правового регулювання.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини.

 Структура (устрій) правового регулювання характеризується перш за все методами та заходами регулювання. Методи правового регулювання - це конкретні заходи юридичного впливу, що характеризують використання в тій чи іншій сфері суспільних відносин певного комплексу юридичних прийомів впливу.

Щодо конкретних суспільних відносин, правове регулювання здійснюється за допомогою таких прийомів або заходів:

1. Дозвіл - тобто надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Це ключовий елемент правового регулювання, який визначає правовий засіб, що забезпечує соціальну свободу і активність людини. З юридичного боку дозволи знаходять вираз у суб'єктивних правах на особисту активну поведінку. Юридичні дозволи виражаються в законах, в інших нормативних актах. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього засобу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих або інших благ.

2. Зобов’язання - це юридичне закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах, обставинах. Наприклад, покладення обов'язку забезпечення обвинуваченому права на захист, обов’язок своєчасного виконання договірних зобов'язань.

3. Заборона - це юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Це необхідний, важливий засіб забезпечення організованості суспільних відносин, охорони прав і законних інтересів громадян, громадських організацій, суспільства у цілому, створення «бар'єра» для небажаної, соціальне шкідливої поведінки. Для юридичних заборон характерна фіксуюча функція і тому з юридичного боку заборони знаходять вираз у юридичних зобов'язаннях пасивного змісту. Таким чином, заборона в праві - це юридичний обов'язок. Своєрідність змісту заборон, що виражаються у пасивній поведінці, тобто відсутності дій тих чи інших осіб по відношенню до певних питань ставить заборони в особливе становище. Це передумовлює особливості багатьох юридичних засобів і механізмів, зокрема їх гарантію за допомогою юридичної відповідальності, їх реалізацію в особливій формі - у формі додержання. Заборони в праві несуть заряд юридичної відповідальності - кримінальної, адміністративної, цивільної. Як приклади заборони можуть бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми Особливої частини Кримінального кодексу також фактично є заборонами, адже, встановлюючи відповідальність за певні дії, вони тим самим їх забороняють.