Концепція елітарної держави.

Концепція елітарної держави виникла у 70-80-х роках XX ст. На основі поєднання елементів теорії еліт і теорії «плюралістичної демократії».

Відповідно до теорії еліт кожне суспільство не схоже на інше внаслідок розбіжностей у природі своїх еліт. Воно обумовлено, крім інших чинників, нерівномірним поділом престижу, влади або почестей, пов’язаних із політичним суперництвом. Визнавалися два види прийомів і засобів правління більшістю з боку еліти - сила і хитрість.

Вважалося, що зміна еліт відбувається за законом олігархії, згідно з яким у всіх партіях, організаціях, незалежно від їхнього типу, “демократія веде до олігархії”. Рядові члени організацій, нездатні до управління, висувають керівників, котрі “антидемо-кратизуються”, перетворюються на “партійну еліту”. Тобто на певному етапі демократія перетворюється на олігархію.

Ціннісні уявлення про еліти полягають в основі концепцій елітарного плюралізму (інакше - елітарної демократії). Теорії елітаризму та плюралістичної демократії, які раніше вважалися антиподами, знаходять у ній тісніші точки зіткнення.

Теорія елітарного плюралізму (або елітарної демократії) заперечує розуміння демократії як правління народу й обґрунтовує демократичне правління еліт. Вона стверджує, що існує чимало еліт і жодна з них не домінує в усіх сферах життя. Між елітами, що переслідують різноманітні політичні цілі, але й мають загальну згоду щодо “правил гри”, точиться конкуренція. Численність протиборчих еліт створює в суспільстві певний “баланс сил, який забезпечує демократичне вирішення питань влади”.

Таким чином, теорія елітарної демократії виходить із розуміння демократії як вільного суперництва претендентів за голоси виборців, як форми правління еліт, більш-менш підконтрольних народу особливо під час виборів. Суть концепції елітарної демократії полягає в ідеї плюралізму еліт, “що виростають” на основі взаємодії суспільних груп. Ідея плюралізму еліт протиставляється ідеї влади в руках однієї еліти.