Походження права

У будь-якому історичному суспільстві для підтримання в ньому порядку потрібно регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання.

У первісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми-звичаї - правила поведінки, що стали звичкою у результаті багатократного повторення протягом тривалого часу. Звичаєве право - система норм, що спираються на звичай.

Норми-звичаї ґрунтувалися на природній необхідності.

В умовах суспільної власності і колективного виробництва, спільного вирішення спільних справ, невідокремлення індивіда від колективу як автономної особи, звичаї не сприймалися людьми як такі, що суперечать їх власним інтересам. Ці неписані правила поведінки додержувалися добровільно, їх виконання забезпечувалося головним чином силою суспільної думки, авторитетом старійшин, воєначальників, дорослих членів роду. У разі необхідності до порушників норм-звичаїв застосовувався примус, що виходив від роду або племені в цілому (страта, вигнання з роду і племені та ін.).

У первісному суспільстві переважав такий засіб охорони звичаю, як “табу” - обов’язкова і незаперечна заборона (наприклад, заборона під страхом найтяжчих кар кровнородинних шлюбів).

Нормативні узагальнення (заборони, дозволи, позитивні зобов’язування), які перетворилися на звичайні засоби регулювання первіснообщинного життя - витоки формування права.

Виникнення права було пов’язано з:

1. Якісним ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства;

2. Відокремленням особи як учасника суспільних відносин із своїми домаганнями на автономність існування (соціальну свободу);

3. Формуванням держави, якій знадобився новий нормативний соціальний регулятор, в змозі виконати такі завдання:

А) забезпечити функціонування суспільства як цілісного організму вищого порядку, ніж первісне суспільство, підтримувати в ньому порядок і стабільність;

Б) закріпити та забезпечити індивідуальну свободу автономної особи.

Виконати такі завдання було не під силу нормативним регуляторам первіснообщинного ладу - нормам-звичаям. Цю роль узяло на себе юридичне право, що формувалося, визначальною рисою якого став державий примус.