Теорія держави загального благоденства.

Концепція держави “загального благоденства” (Дж. Мюрдаль, Дж, Стречи та ін.) Висунута у середині XX ст. Щодо розвинутих капіталістичних держав (так званих “максимальних” держав). Ця теорія стала противагою, антиподом концепції держави “нічного сторожа” (”мінімальної” держави), що відстоювала невтручання держави в економічну сферу, у відносини робітника та підприємця, у соціальні питання. Теорія держави “благоденства” взяла за основу ідею англійського економіста Дж.-М. Кейнса, відповідно до якої активне втручання держави в економічне життя є панацеєю від усіх соціальних негод, засобом згладжування класових суперечностей, оздоровлення і стабілізації економіки. Держава трактувалася як надкласова, що втратила свою стару класову сутність завдяки встановленню прогресивних податків, перерозподілу національного доходу, наданню соціальних послуг та ін.

Концепція держави “загального благоденства” є одним із варіантів теорії соціальної держави